Рішення

від 04.08.2015 по справі 913/214/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04 серпня 2015 року Справа № 913/214/15

Провадження №6/913/214/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт", м. Луганськ

про стягнення 104 499 грн. 56 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кожихов А.Ю., довіреність №93/15 від 23.03.2014;

від відповідача представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 011/304007/197865 від 26.03.2014 в загальній сумі 104499 грн. 56 коп., з яких: 30849 грн. 31 коп. - заборгованість за відсотками, 15109 грн. 58 коп. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту, 6040 грн. 67 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту, 52500 грн. 00 коп. - штраф.

Представником позивача до суду надано клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, вказане клопотання судом задоволено та відповідні докази долучені до справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт» зареєстровано за адресою - м. Луганськ, вул. Совєтская, 25

В ухвалах суду від 08.06.15 і від 22.06.2015 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1)Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2)У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3)Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4)За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ "Укрпошта" повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що 26.03.2013 між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ТД «Луганськпродукт» (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 11/304007/197865.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 250 000,00 грн. строком до 30.01.2015 під 21% річних. В свою чергу, відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти у визначені договором строки та сплатити проценти за користування кредитними коштами та здійснити інші платежі, передбачені цим договором.

Також договором передбачено право банку нараховувати пеню за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань за договором, а також нараховувати штрафи за ненадання своєчасно фінансової звітності.

Позивачем на виконання умов договору відповідачу були надані відповідні кредитні кошти, але останнім оплата процентів за користування кредитом здійснювалася не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим, станом на 08.05.2015 залишилась заборгованість в сумі 30 849 грн. 31 коп.

Також, за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів позивачем нарахована пеня за кредитом в сумі 15 109,58 грн. та пеня за процентами в сумі 6 040,67 грн.

Також відповідно до п. 6.1 генерального договору нараховані штрафи: за ненадання фінансової звітності за 2 квартал 2014 року - 12 500,00 грн., за ненадання фінансової зв'язності за 3 квартал 2014 - 8 750,00 грн., за ненадання фінансової звітності за 4 квартал 2014 року - 2 500,00 грн., за ненадання фінансової звітності за 1 квартад 2015 року - 1 250,00 грн., за не ненадання довідок про обороти та заборгованість в інших банках за 2 квартал 2014 в сумі 12 500,00 грн., за не ненадання довідок про обороти та заборгованість в інших банках за 3 квартал 2014 в сумі 8750,00 грн., за не ненадання довідок про обороти та заборгованість в інших банках за 4 квартал 2014 в сумі 5 000,00 грн., штраф за ненадання довідок про обороти та заборгованість в інших банках за 1 квартал 2015 року в сумі 1 250,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови відповідних договорів та норми ст.ст. 610-612, 1048-1049, 1054 ЦК України та інших.

Відповідач проти позову не заперечив.

Оцінивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

26 березня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (позивач) і ТОВ «ТД «Луганськпродукт» (відповідач) був укладений кредитний договір № 011/304007/197865 та додатки до нього.

Відповідно до п.1.1 договору банк як кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн., а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачених договором.

Кінцевий термін надання кредиту 30.01.2015 року

Кінцевий строк повернення кредиту 20 березня 2015 року.

Згідно п. 2.1 протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти , розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки 21%.

Згідно п. 5.3 договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує на пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Погашення кредиту здійснюється частинами відповідно до графіку зниження кредиту ліміту кредитування.

Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України за надання кредитних коштів банк має право нараховувати та отримувати відсотки за користування кредитом. Так, як було наведено вище, позичальник повинен щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 21% річних і сплата процентів як і повернення кредиту є основним зобов'язанням за договором.

На виконання умов кредитного договору, позивачем, відповідачу надавалися відповідні кредитні кошти, які на момент звернення позивачем до суду відповідачем були повернуті, але за розрахунком позивача, відповідач, з серпня 2014 року станом на 08.05.2015 має заборгованість за процентами в сумі 30 849,31 грн.

Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України за надання кредитних коштів банк має право нараховувати та отримувати відсотки за користування кредитом. Так, як було наведено вище, позичальник повинен щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 21,5% річних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за процентами суду не представив у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідачів пені в сумі 15 109 грн. 58 коп. за прострочення повернення кредиту за період з 31.01.2015 по 07.04.2015 та сплати відсотків в сумі 6 040 грн. 67 коп. за період з 12.11.2014 по 08.05.2015 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення Відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту та процентів за користування ним ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджені документально і не спростовані відповідачем.

Відповідач не надав суду доказів оплати вказаної заборгованості на час розгляду справи.

В той же час, слід зазначити, що Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Прийняття вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на сході України.

У проведенні АТО в установленому законом порядку задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України.

Також, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено місто обласного значення - Луганськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

В той же час, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 № 1053" постановою окружного адміністративного суду м. Київа від 09.02.2015 у справі № 826/18330/14, залишеною без змін ухвалою від 15.04.2015 Київського адміністративного апеляційного суду, визнано нечинним.

Відповідно до статтей 133,171,254 КАС України судові рішення адміністративних судів у справі № 826/18330/14 в частині визнання нечинним акту Кабінету Міністрів України набрало чинності.

Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Факт проведення антитерористичної операції на території м. Луганська будь-яких сумнівів не викликає. Так, оскільки відповідно інформації отримуваної на постійній основі від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо контрольованості територій силами АТО через телерадіомовлення, Інтернет видання та офіційні друковані видання вбачається, що станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають.

А тому, враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, правову позицію НБ України, суд дійшов висновку, що пеня нарахована за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування позивачем штрафів в порядку статтей 8,11 договору: слід зазначити наступне.

Згідно прикінцевих положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни в деякі нормативні та законодавчі акти, в тому числі і закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

У рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності.

В даному випадку позивачем нараховані штрафи за неподання відповідачем фінансової звітності щодо господарської діяльності останнього.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Торговий дім «Луганськпродукт» зареєстровано за адресою - м. Луганськ, вул. Совєтская, 25

За таких обставин, в задоволенні вимог щодо стягнення штрафів слід відмовити.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами в сумі 30 849 грн. 31 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Луганськпродукт», м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 25, код 32900500, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 (адреса для листування - м. Харків, вул. Новгородська, буд. 11), код ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за процентами за кредитним договором № 011/304007/197865 в сумі 30 849 грн. 31 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 10.08.2015

Суддя Т.А. Василенко