Ухвала

від 10.08.2015 по справі 13/370-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.08.15р. Справа № 13/370-10

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півень С.В. щодо визнання незаконним та скасування зобов'язання від 30.06.2015р. №02.1-14/12881 про забезпечення безперешкодного доступу державних виконавців до відповідного майна боржника та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 477724,11 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4, дов. №3160 від 28.09.2012р.

Від відповідача: Устименко Д.О., дов. №236 від 31.12.2013р.

Від третьої особи: не з`явився

Від ВДВС: Ванжа О.В., дов. №б/н від 08.07.2015р

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №13/370-10 від 24.02.2011р. позов задоволено частково, вирішено стягнути з Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму 463146грн.45коп., державне мито у розмірі 4631грн.47коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 236грн., судові витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 20000грн. Відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення орендної плати за 01 - 09.03.2009р. в сумі 14577грн.66коп.

На виконання зазначеного рішення суду видано наказ про примусове виконання від 20.06.2011р.

На адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1247 від 06.07.2015р. на дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить визнати незаконним та скасувати зобов'язання від 30.06.2015р. №02.1-4/1884 про забезпечення безперешкодного доступу державних виконавців до відповідного майна боржника та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації; зупинити виконавче провадження.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач вказав, що Виконавчий комітет Новомосковської міської ради звертався до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та пропонував майно, що перебуває на обліку та не використовується в виробничій діяльності.

27.03.2015р. державним виконавцем було проведено опис та арешт окремої будівлі (колишнє туберкульозне відділення), розташованої в АДРЕСА_2.

Відповідно до частини 2 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» в першу чергу реалізується майно, що безпосередньо не використовується у виробництві. Відомості про те, що вказана будівля не використовується відповідачем, наявні у матеріалах виконавчого провадження.

Законом України «Про виконавче провадження» не надано право стягувачу самостійно оцінювати та визначати придатність майна, на яке накладений арешт. Державний виконавець не здійснив жодних дій, спрямованих на реалізацію вищезазначеної будівлі.

В подальшому, скаржник пояснив, що оскаржується саме документ від 30.06.2015р. №02.1-14/12881, яким відповідача зобов'язано забезпечити безперешкодний доступ державних виконавців до відповідного майна та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації. А різниця в реквізитах документа обумовлена помилкою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015р. було прийнято до розгляду вказану скаргу та призначене судове засідання.

На адресу суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд скарги за відсутності представника.

У запереченнях №02.1-14/13391 від 17.07.2015р. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виклав підстави незгоди зі скаргою Виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Під час примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. було складено декілька актів опису та арешту майна:

- від 09.12.2014р., згідно якого описано й арештовано автомобілі марки Chery Amulet державний номер НОМЕР_1 бежевого кольору, 2008р. випуску; ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2 білого кольору, 2004р. випуску; Opel Vectra державний номер НОМЕР_3 синього кольору, 1995р. випуску; ГАЗ-310290 державний номер НОМЕР_4 попелястого кольору, 1992р. випуску; меблі та оргтехніку в кількості 268шт.

- від 27.03.2015р., згідно якого накладений арешт на окрему будівлю колишнього туберкульозного відділення (загальна площа 433,9кв.м згідно технічного паспорту станом на 10.10.1963р., розташована за адресою АДРЕСА_2)

До Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява представника стягувача від 19.06.2015р. про звернення стягнення на рухоме майно боржника.

Згідно з приписами статей 52, 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Пунктом 2 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р., визначений перелік документів, які готуються державним виконавцем для проведення реалізації майна.

Згідно підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ вказаного Тимчасового порядку до цього переліку включені інші необхідні документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012р. №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012р. за №489/20802 (зі змінами).

Пунктом 4.5.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012р. №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012р. за №489/20802 (зі змінами) встановлено, що для проведення реалізації нерухомого майна державним виконавцем збираються такі документи:

а) у разі продажу нерухомого майна - документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773 (із змінами);

б) копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначених статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595.

Боржником було надано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області лише рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради «Про присвоєння адреси будівлі колишнього туберкульозного відділення, яке знаходиться на території лікарні по АДРЕСА_2» №226 від 18.05.2015р., та технічний паспорт на окрему будівлю колишнього туберкульозного відділення.

До теперішнього часу копії документів про право власності боржника на нерухоме майно не надано державному виконавцю, що унеможливлює реалізацію вказаного нерухомого майна.

Частина 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» дійсно надає боржнику можливість пропонувати майно чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Але черговість стягнення остаточно визначається державним виконавцем.

В судових засіданнях представник позивача заперечував проти задоволення скарги відповідача та виклав свою позицію письмово.

Заслухавши доводи сторін та представника органу державної виконавчої служби, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін та представника органу державної виконавчої служби, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

За приписами статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскаржуваний документ був винесений 30.06.2015р., скарга надійшла до суду 07.07.2015р., тобто в межах законодавчо встановленого строку.

В скарзі заявник просить визнати незаконним та скасування зобов'язання від 30.06.2015р. №02.1-14/12881 про забезпечення безперешкодного доступу державних виконавців до відповідного майна боржника та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями) вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Пункт 1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. (зареєстрований: Мін'юст України, 02.04.2012 за №489/20802) (із змінами та доповненнями) визначає, що вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Дослідивши зміст оскаржуваного документу суд дійшов висновку, що це вимога державного виконавця, винесена на підставі статей 5 та 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення підлягають оскарженню до господарських судів.

Під час примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011р. було складено декілька актів опису та арешту майна:

- від 09.12.2014р., згідно якого описано й арештовано автомобілі марки Chery Amulet державний номер НОМЕР_1 бежевого кольору, 2008р. випуску; ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2 білого кольору, 2004р. випуску; Opel Vectra державний номер НОМЕР_3 синього кольору, 1995р. випуску; ГАЗ-310290 державний номер НОМЕР_4 попелястого кольору, 1992р. випуску; меблі та оргтехніку в кількості 268шт.

- від 27.03.2015р., згідно якого накладений арешт на окрему будівлю колишнього туберкульозного відділення (загальна площа 433,9кв.м згідно технічного паспорту станом на 10.10.1963р., розташована за адресою АДРЕСА_2)

Копії документів про право власності боржника на нерухоме майно не були надані державному виконавцю, що унеможливило реалізацію вказаного нерухомого майна.

Наполягаючи на неправомірності дій органу державної виконавчої служби, скаржник заявляє про те, що в першу чергу має бути реалізована саме окрема будівля колишнього туберкульозного відділення (загальна площа 433,9кв.м згідно технічного паспорту станом на 10.10.1963р., розташована за адресою АДРЕСА_2).

Згідно з приписами статей 52, 66 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями) у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Підпунктом «г» пункту 4.5.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (зі змінами) встановлено, що для проведення реалізації транспортних засобів державним виконавцем збираються такі документи - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

У разі якщо транспортний засіб не перебував на обліку в державному органі, що здійснює реєстрацію відповідних транспортних засобів, - інші документи, що підтверджують право власності на цей транспортний засіб відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371), або інших нормативно-правових актів з питань реєстрації та обліку транспортних засобів.

Частина 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями) надає боржнику можливість пропонувати майно чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Але черговість стягнення остаточно визначається державним виконавцем.

З наведеного вбачається, що у суду відсутні підстави для визнання незаконною та скасування вимоги начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.06.2015р. №02.1-14/12881 про зобов'язання боржника забезпечити безперешкодний доступ державних виконавців до відповідного майна боржника та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації.

Скаржник також просить зупинити виконавче провадження на підставі пункту 4 статі 37 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями). Наведена норма визначає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з вимогами статті 121 1 Господарського процесуального кодексу України зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, вимога скаржника про зупинення виконавчого провадження є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. (зареєстрований: Мін'юст України, 02.04.2012р. за №489/20802) (із змінами та доповненнями), ст. ст. 22, 33, 34, 43, 86, ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скрги Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо визнання незаконним та скасування зобов'язання від 30.06.2015р. №02.1-14/12881 про забезпечення безперешкодного доступу державних виконавців до відповідного майна боржника та підготувати арештовані легкові автомобілі і технічну документацію на них для вилучення та подальшої реалізації; зупинення виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через господарський суд Дніпропетровської області в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з дня її винесення.

Суддя Р.Г. Новікова