Рішення

від 05.08.2015 по справі 908/3342/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2015 Справа № 908/3342/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трійка-Діалог» до проПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» стягнення 64764,53 грн за участю представників:

від позивачане з'явились від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трійка-Діалог» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» заборгованості у розмірі 47733,49грн, пені у розмірі 2386,67 грн, 3% річних у розмірі 706,19 грн та інфляційних втрат у сумі 13938,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 92-ЦД від 25.11.2013 щодо здійснення повної оплати вартості товару поставленого за видатковою накладною № ТД000851 від 16.07.2014.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, своїм процесуальним правом не скористався.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

В судове засідання, призначене на 22.07.2015, представник відповідача з'явився, однак вимог ухвал суду не виконав. Відповідачем подані клопотання про витребування у позивача документів та продовження строку вирішення спору, які задоволено судом.

В судове засідання, призначене на 05.08.2015, представник відповідача не з'явився.

05.08.2015 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для ознайомлення з документами, витребуваними від позивача для підготовки відзиву на позов, а також перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом документів. Неподання позивачем витребуваних судом за клопотанням відповідача документів не перешкоджає підготовці відповідачем відзиву на позов. Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу. До вказаного клопотання також не додано жодних доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин щодо неможливості явки представника відповідача у судове засідання.

Суд також відзначає, що неявка представника позивача в судове засідання та неподання витребуваних документів не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

25.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трійка-Діалог» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (покупець, відповідач) підписано договір поставки № 92-ЦД (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з 01.01.2014 та діє до 31.12.2015.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47733,49 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № ТД000851 від 16.07.2014, товарно-транспортною накладною № ТД000851 від 16.07.2014 та податковою накладною.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю відповідача № 523 від 14.07.2014 на отримання товару від позивача.

В судовому засіданні 22.07.2015 представник відповідача не заперечив щодо отримання відповідачем продукції від позивача за вказаною видатковою накладною. Однак, зазначив, що Сидоренко С.М. не мав права на підписання видаткової накладної, оскільки директором відповідача не видавалась довіреність на ім'я Сидоренко С.М. на підписання первинних документів.

Суд враховує вказане заперечення відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідає видаткова накладна № ТД000851 від 16.07.2014, яка засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 № 903/679/14 (3-77гс15).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору розрахунки за поставлену продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів с 60-го календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином засвідченої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору.

Таким чином, згідно з умовами Договору строк оплати товару поставленого за видатковою накладною № ТД000851 від 16.07.2014, настав - 19.09.2014 (враховуючи те, що 60-ий календарний день з дати поставки товару - 14.09.2014).

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано за актом прийому-передачі, документи визначені п. 4.3 Договору, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.3 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю по акту прийому-передачі наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості та/або паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації), інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю та/або якістю та/або комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої партії.

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується відповідною накладною, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору поставки № 92-ЦД від 25.11.2013.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу продукцію на суму 47733,49 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманої продукції, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 47733,49 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 47733,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2386,67 грн, 3% річних у розмірі 706,19 грн та інфляційних втрат у сумі 13938,18 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2386,67 грн (оскільки розмір пені розрахований за подвійною обліковою ставкою НБУ є більшим, ніж погоджена сторонами у Договорі максимальна сума пені - 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат з урахування того, що строк платежу у відповідача настав 19.09.2014, в межах періоду прострочення визначеного позивачем (з жовтня 2014 року по березень 2015 року), розмір інфляційних втрат за прострочення оплати вартості товару є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 13938,18 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 706,19 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трійка-Діалог» (91047, Луганська обл., м. Луганськ, вул. Краснодонская, 1 З, ідентифікаційний код 37288105) основний борг у розмірі 47733 (сорок сім тисяч сімсот тридцять три) грн 49 коп., пеню у розмірі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 706 (сімсот шість) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 13938 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 10.08.2015

Суддя М.В. Сажнева