Рішення

від 04.08.2015 по справі 907/582/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.2015 Справа № 907/582/15

За позовом Релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району, с. Ірлява Ужгородського району

до відповідача Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви, с. Ірлява Ужгородського району

про усунення перешкод у користуванні майном,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Граділь Є. - керівник

від відповідача - Гриньо Д.Д. - адвокат, представник згідно договору про надання правової допомоги від 01.06.2015р.

Судове засідання 04.08.2015р. відбулось із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за ініціативи суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Релігійна греко-католицька громада „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району, с. Ірлява Ужгородського району звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви, с. Ірлява Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015р. судом в порядку вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи.

В зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці, справу згідно автоматизованої системи документообігу розподілено судді О.Ф. Ремецькі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.062015р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015р.

Ухвалою суду від 15.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2015р.

В засіданні суду 27.07.2015р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 04.08.2015р. для надання сторонам можливості добровільного врегулювання спору.

Представник позивача в засіданні суду підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях по суті заперечень відповідача. Зокрема, в обгрунтування своїх вимог вказує на те, що в після воєнний період з 1949 по 1950 роки всі греко-католицькі храми на Закарпатті тоталітарним режимом були відібрані від греко-католицьких громад і передані у власність православній церкві московського патріархату, не була винятком і церква Св. Пророка Іллі в селі Ірлява Ужгородського району. Але залишається фактом і те, що даний храм є побудований греко-католиками, про це свідчить як і зовнішній вигляд храму, його архітектура, трьохраменні хрести на куполі та написи на дзвонах храму, так і внутрішня Ітилістика - іконографія, статуї, розпис, написи і т.д. Інформацію про нього (про храм), про його стан, будову та кількість віруючих можемо знайти і в історичних джерелах. До позивної заяви є також додана архівна довідка про майновий стан культової споруди, яка є додатковим доказом того, що на території с. Ірлява з моменту його заснування не було ніякої православної громади. Також просить суд взяти до уваги те, що рішенням облвиконкому за №185 від 04.10.1991 культову споруду (храм Св. Пророка Іллі с. Ірлява) було передано православній громаді, але після легалізації греко-католицької церкви на Закарпатті, жителі села виявили бажання повернутися в лоно католицької церкви і так, 02.07.1992 в с. Ірлява було зареєстровано греко-католицьку громаду і всі жителі цього села перейшли до греко-католицької церкви. Відтак, Розпорядженням Представника Президента від 15.09.1992 року греко-католицькій громаді села (вже тоді єдиній) було повернуто храм у власність, єпископом був призначений на служіння греко-католицький священик о. Микола Клин. Свідчення цього священика додаються. Православна громада з того часу в цьому селі не діяла. І з період з 1992 по 1998 включно в цьому храмі служив і задовольняв духовні потреби греко-католицький священник о.Микола Клин тоді до цього храму ходили і сьогоднішні відповідачі, що вони і не заперечили на судовому слуханні 15.07.2015 року. Після нього обманом там був приведений інший священик, якого люди знали як греко-католицького, бо був з сусіднього села, але він був виключений з духовної семінарії, на той час люди на це не звернули уваги і, скориставшись цим, група людей (його родичів) зареєстрували наново православну громаду.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить взяти до уваги те, що згідно облікових даних Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви про первинні структурні підрозділи, що входять до складу Мукачівської Єпархії в с.Ірлява Ужгородського району Закарпатської області повідомляє, що 14.06.1991 року Управляючим Мукачівською Єпархією було погоджено Статут про утворення православної релігійної громади Свято Ільїнської Церкви с.Ірлява Ужгородського району Мукачівської Єпархії, статут якої затверджено Закарпатським облвиконкомом 27.08.1991 року та видано Свідоцтво про державну реєстрацію статуту релігійної громади від 27.08.1991 року за №322. Таким чином з благословення правлячого архієрея Української Православної Церкви і державної реєстрації статуту дана православна громада Української Православної Церкви в

с.Ірлява розпочала діяльність як єдиний первинний структурний підрозділ в складі

Мукачівської Єпархії в с. Ірлява Ужгородського району під канонічним управлінням

правлячого архієрея Української Православної Церкви та під керівництвом священника-настоятеля, призначеного правлячим архієреєм. З цього часу, дана православна громада с. Ірлява діє в складі Мукачівської Єпархії

Української Православної Церкви безперервно по теперішній час. У 1998 році постала необхідність внесення відомостей до Єдиного державного

реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) про православну громаду с. Ірлява, що діє в складі Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви з отриманням ідентифікаційного коду. Мукачівська Єпархія Української Православної Церкви підтверджує, що з 1991 року по теперішній час на території с.Ірлява Ужгородського району не було і немає інших православних релігійних громад, що входять до складу Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви, а дія православної громади с.Ірлява не припинялася з моменту її утворення в 1991 році.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.08.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 02.07.1992р. за №166 було зареєстровано статут релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району, про що було видане відповідне свідоцтво про реєстрацію статут релігійної громади №166 від 02.07.1992р.

Окрім того, 19.03.2015р. за розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №88 було затверджено у новій редакції статут релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію статуту №88/2779 від 19.03.2015р. В свою чергу, пунктом 1.1 Статуту релігійної громади визначено, що дана громада утворена 02.07.1992р., а відтак, є правонаступником цивільних прав та обов'язків релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району в повному обсязі.

Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992р. за №297 у відповідності до вимог ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" було вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

Згідно архівної довідки Державного архіву Закарпатської області від 01.04.2015р. за №Г-62/01-23 підтверджується, що в частково збережених документах поземельно-книжного відділу Ужгородського окружного суду в поземельній вкладці № 5 с. Ірлява значиться: на парцелі 110 - церковне кладовище на території села площею1113кв. сажнів; на парцелі 373 - виноградник в урочищі «Стара гура» площею 722 кв. сажнів; на парцелі 504 - орна земля в урочищі «ІІІ Ньомаш» площею 8 гольдів 220 кв. сажнів; на парцелі 76в - орна земля в урочищі «Під городами» площею 550 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (№ та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці № 5 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці № 47 с. Ірлява значиться: в на парцелі 117 - орна земля в урочищі «Під городами» площею 1089 кв. сажнів; на парцелі 486 - орна земля в урочищі «ІII Ньомаш» площею 3 гольда 783 кв. сажнів; на парцелі 567 - луг в урочищі «Мочар» площею 1 гольд 1410 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (№ та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці № 47 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці № 49 с. Ірлява значиться: в на парцелі 42 - будинок ;45 з двором та городом загальною площею 1090 кв. сажнів; на парцелі 119 - орна земля в урочищі „Під городами" площею 2 гольда 508 кв. сажнів; на парцелі 484 - орна земля, ліг та не плодюча земля в урочищі «ІІІ Ньомаш» загальною площею 15 гольдів 1238 кв. сажнів; на парцелі 569 - луг в урочищі «Мочар» площею 4 гольда 1160 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (№ та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці № 49 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці № 124 с. Ірлява на парцелі 568 значиться луг в урочищі «Мочар» площею 1 гольд 1410кв. сажнів. Згідно судовою запису №4077 від 30 квітня 1879 року майно, зареєстроване у поземельній вкладці №124 знаходилося у власності Ірлявської греко-католицької школи.

Відповідна спірна культова будівля села - Свято-Іллінський храм (Іллінський храм) перебуває у власності релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району та використовувалась нею для проведення богослужінь.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також у відповідності до п. 6 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням: прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею; наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань; інших суттєвих обставин у їх сукупності.

Згідно ж з частиною другою статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій , а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

У пункті 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" викладено правову позицію, згідно з якою:

- вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (з подальшими змінами і доповненнями);

- самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть оцінюватися судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V ГПК України в сукупності з іншими доказами у справі;

- зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Після прийняття та набрання чинності ЦК України змін у цій правовій позиції не відбулося.

Як зазначено вище, Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992р. за №297, яке є правовстановлюючим документом з огляду на вищенаведене, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" було вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому, правові підстави набуття права власності визначено у главі 24 Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Відповідно до наведених норм негаторним є позов власника, спрямований на захист його права власності від таких порушень, які не пов'язані з позбавленням власника володіння річчю, але перешкоджають йому реалізовувати своє право. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав (користування, розпорядження) і відшкодовування завданих порушенням збитків. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Матеріалами справи підтверджено, в відповідачем не спростовано те, що провадженню богослужінь у Свято-Іллінському храмі села Ірлява та повноцінного його використання, як культової споруди, яка належить саме греко-католицькій громаді перешкоджає православна релігійна громада села Ірлява, яка порушує права жителів с. Ірлява, вірників греко-католицької громади, у вільному доступі до сільської культової споруди, самовільно зачинивши двері вищевказаного храму та забравши ключі, тим самим порушуючи дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" від 24.04.1991 р. Окрім того, відповідачем не надано суду підтвердження правомірності використання храмової будівлі селі Ірлява у відповідності до вимог чинного законодавства.

Окрім того, з приводу безпідставного та протиправного порушення права власності релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району на будівлю храму 06.04.2015р. позивачем було направлено до начальника УМВС України в Закарпатській області та прокурору Закарпатсько області звернення за №112/15 з вимогою вжиття відповідних заходів реагування на порушення громадського порядку та хуліганством, яке мало місце 5 квітня 2015 року в с. Ірлява Ужгородського району, яке призвело до самовільного захоплення Іллінського храму, який переданий греко-католицькій громаді Розпорядженням представника Президента України № 297 від 15 вересня 1992 року. Також про факт захоплення храму 22 березня 20015 року православною громадою та відібрання ключів православною релігійною громадою, було повідомлено Ужгородський РВ УМВС листом № 04/2015 від 1 квітня 2015 року.

Відтак, матеріалами справи підтверджується те, що саме православна релігійна громада с. Ірлява здійснює дії, спрямовані на заволодіння майном позивача, оскільки перешкоджає позивачу у використанні спірного храму за призначенням для проведення богослужінь, а позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, відтак, відповідачем негаторного позову є особа, яка безпосередньо перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району, с. Ірлява Ужгородського району до Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви, с. Ірлява Ужгородського району про усунення перешкод у користуванні майном підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Релігійну громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви (89453, с. Ірлява, вул. Леніна, 27 Ужгородського району, код ЄДРПОУ 25439777) усунути перешкоди у користуванні майном - Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району (89453, с. Ірлява, вул. Шевченка, 26 Ужгородського району, код ЄДРПОУ 39811014) шляхом його звільнення.

3. Стягнути з Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви (89453, с. Ірлява, вул. Леніна, 27 Ужгородського району, код ЄДРПОУ 25439777) на користь релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району (89453, с. Ірлява, вул. Шевченка, 26 Ужгородського району, код ЄДРПОУ 39811014) суму 1218грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2015р.

Суддя Ремецькі О.Ф.