Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/10584/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/10584/15

За позовомПершого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «Клен» провнесення змін до договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П. (посвідчення № 026128);

від позивача: Новак Є.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до Договору на право тимчасового дострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Колективним підприємством «Дарниця-1», який зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 27.01.1999 за № 66-5-00030, а саме викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки».

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради №89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Колективним підприємством «Дарниця-1».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження по справі №910/10584/15, розгляд справи призначено на 25.05.2015.

25.05.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву, в якій повідомив, що Дочірнє підприємство "Дарниця-1" не укладало договір відносно оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вулиця Гродненська, 36 у Дніпровському районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 15.06.2015 та зобов'язано прокурора та позивача надати суду письмові пояснення з приводу поданої відповідачем заяви.

В судовому засіданні 15.06.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.06.2015.

17.06.2015 прокурор через відділ діловодства суду подав клопотання про заміну неналежного відповідача Дочірнього підприємства "Дарниця-1" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 замінено первісного відповідача - Дочірнє підприємство "Дарниця-1" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен» та відкладено розгляд справи до 03.08.2015.

03.07.2015 прокурор через відділ діловодства суду подав підтвердження направлення позовної заяви з додатками належному відповідачу.

В судовому засіданні 03.08.2015 прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відзивів, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.08.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

За приписами ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, заступником прокурора Дніпровського району міста Києва вірно визначено в якості позивача Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.1999 між Київською міською державною адміністрацією, (далі - позивач) та Колективним підприємством «Дарниця-1» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен») (далі - відповідач) укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого Київська міська державна адміністрація надає, а Колективне підприємство «Дарниця-1» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,5004 га, в тому числі: під промисловими об'єктами - 1,5004 га згідно з планом землекористування, що додається (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Гродненській, 36 у Дніпровському районі.

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується у рік.

Даний договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею, про що зроблено запис від 27.01.1999 за №66-5-00030.

Згідно з витягом технічної документації №Ю-12900/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), виданого Колективному підприємству «Дарниця-1», нормативна грошова оцінка земельної ділянки в м. Києві по вул. Гродненській, 36, складає 7610663,17 грн.

28.02.2013 Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі і укладених з відповідачем у даній справі.

Вказане рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 опубліковане 02.04.2013 у випуску №33 (1161) газети "Хрещатик", а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено лист №05704-15119 від 16.07.2013, в якому орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 та необхідність внесення змін до договорів оренди. Однак, відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

З цих підстав, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для внесення змін до договорів оренди в частині орендної плати, у зв'язку з чим прийнято відповідне рішення Київської міської ради, перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) було визначено, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

При цьому, орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди, розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Податкового кодексу України).

При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.ст. 288.5.1, 289 ПК України).

У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.12.2010 № 2756-VI внесено зміни до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище положень законодавства України свідчить про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, в тому числі укладеному з відповідачем у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду даної справи докази скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" відсутні, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Як роз'яснено в п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Втім, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність правових підстав для внесення відповідних змін до договору оренди.

За таких обставин, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а законодавча зміна граничного розміру цієї ціни є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, а також з урахуванням відсутності добровільного внесення відповідних змін до спірного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Колективним підприємством «Дарниця-1».

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір у розмірі 1218,00 грн. за вимогу немайнового характеру відповідно до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Колективним підприємством «Дарниця-1», який зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 27.01.1999 за №66-5-00030, а саме викласти пункт 2.1. договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» (02099, м. Київ, вул. Гродненська, будинок 36, ідентифікаційний номер 03334767) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 07.08.2015.

Суддя О.А. Грєхова