Постанова

від 18.11.2015 по справі 910/10584/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/10584/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. - посвідчення № 015627 від 14.03.2013р.

від позивача: Рог О.В. - дов. № 225-КР-3919 від 22.10.2015р.

від відповідача: Загорська А.Г. - дов. б/н від 26.10.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015р.

у справі № 910/10584/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в

інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен»

про внесення змін до договору

В судовому засіданні 18.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015р. Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах в держави в особі Київської міської ради з позовом до Дочірнього підприємства «Дарниця-1» про внесення змін до договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що після укладення між позивачем та відповідачем договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999р., у зв'язку зі зміною законодавства та зміни оцінки землі, виникла необхідність у перегляді нормативної оцінки та ставки оплати землі, а тому просив суд внести зміни до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999р., зареєстрованого у книзі реєстрів договорів на право тимчасового користування землею 27.01.1999р. за № 66-5-00030, шляхом викладення п. 2.1. договору у наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативно-грошової оцінки».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015р. замінено первісного відповідача - Дочірнє підприємство «Дарниця-1» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі № 910/10584/15 позов задоволено повністю.

Внесено зміни до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Колективним підприємством «Дарниця-1», який зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 27.01.1999 за № 66-5-00030, а саме викладено пункт 2.1. договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято без участі представника відповідача та без направлення йому копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» 04.09.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2015р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 18.11.2015р., ухвалою суду від 28.10.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.2015р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених прокурором у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.01.1999р. між Київською міською державною адміністрацією (позивач) та Колективним підприємством «Дарниця-1», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен» (а.с. 138-146), (відповідач) укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до п. 1.1. якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 08.04.98 № 728 надає, а Колективне підприємство «Дарниця-1» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,5004 га, в тому числі: під промисловими об'єктами - 1,5004 га згідно з планом землекористування, що додається.

Згідно п. 1.2. договору земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Гродненській, 36 у Дніпровському районі.

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується у рік.

Відповідно до п. 4.1. Договору взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством.

Договір, згідно п. 4.2., набуває чинності з моменту його реєстрації.

Даний договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею, про що зроблено запис від 27.01.1999 за №66-5-00030.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України «Про плату за землю» втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом,

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Судом встановлено, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013р. Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України». Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. При цьому, п. 2 резолютивної частини вказаного рішення обов'язок забезпечення оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди покладено саме на орендарів земельних ділянок.

Крім того, у випуску офіційної газети Київської міської ради «Хрещатик» № 33 від 02.04.2013р. було опубліковано повідомлення, а також витяг з вищезазначеного рішення № 89/9146, в якому було безпосередньо зазначено, зокрема, про необхідність орендарям приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України.

В ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що орендарі земельних ділянок продовжують сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України».

Відповідно до інформації ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міністерства доходів і зборів в м. Києві КП «Дарниця-1» подано декларацію з оплати за землю за 2015р., відповідно до якої визначено податкове зобов'язання з орендної плати в розмірі 238 427, 60 грн., що свідчить про невідповідність розміру річної орендної плати вимогам діючого законодавства.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради вих. № 05704-15119 від 16.07.2013р., копія якого наявна в матеріалах справи, Колективне підприємство «Дарниця-1» проінформовано про прийняте рішення Київською міською радою від 28.02.2013р. № 89/9146 та необхідність внесення змін до договору на право тимчасового дострокового користування землею на умовах оренди від 27.01.1999р.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що як Колективним підприємством «Дарниця-1» так і його правонаступником ТОВ «Клен» жодних дій, направлених на виконання рішення Київської міської ради № 89/9146 здійснено не було, у зв'язку з чим, станом на момент розгляду справи, відповідач продовжує сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог чинного законодавства та вищезазначеного рішення Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до частини першої статті 73 цього ж Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.19. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013р. на момент розгляду справи є діючим та не скасоване в судовому порядку.

Крім того, в пункті 2.19. вказаної постанови пленуму чітко роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Отже, встановивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а оскільки положеннями спірного договору оренди та нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові від 20.11.2012р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р., надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Доводи відповідача про скасування рішення суду від 03.08.2015р. у зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача, оскільки представник відповідача не приймав участь у розгляді справи та після заміни на належного відповідача йому не було надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015р. замінено первісного відповідача - Дочірнє підприємство «Дарниця-1» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен» та відкладено розгляд справи на 03.08.2015р.

Так, відповідач належним чином був повідомлений про відкладення розгляду справи судом першої інстанції на 03.08.2015р., оскільки ухвалу суду від 22.06.2015р. відповідачем було отримано 01.07.2015р. за своєю юридичною адресою: 02099, м. Київ, вул. Гродненська, 36, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 89).

Крім того, 03.07.2015р. прокурором через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було надано докази на підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів належному відповідачу - ТОВ «Клен», що підтверджується фіскальним чеком № 8605 від 03.07.2015р. та описом вкладення у цінний лист від 03.07.2015р. (а. с. 92-93).

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та 03.08.2015р. не направив свого представника в судове засідання, будь-яких обґрунтованих клопотань щодо неявки в суд 03.08.2015р. не надав, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 03.08.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі №910/10584/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі №910/10584/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10584/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров