Рішення

від 04.08.2015 по справі 918/627/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 918/627/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - Товариство) до приватної фірми "РАНКОВА ЗОРЯ" (далі - Фірма) про стягнення 3 462 грн. 26 коп.,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2015 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 жовтня 2013 року між ним та Фірмою був підписаний поліс № АВ/8763264 страхування наземного транспортного засобу - автомобіля "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду перед третіми особами, яку може бути завдано вищезазначеним транспортним засобом, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався виконувати обов'язки, покладені на страхувальника Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (далі - Закон). У той же час 23 серпня 2013 року в місті Рівному по вулиці Князя Володимира, 108А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС, під керуванням працівника Фірми Янчука Сергія Антоновича, та транспортного засобу "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 7043 КО, під керуванням водія Бабича С.І. У зв'язку з тим, що дана пригода сталася з вини працівника відповідача, Товариством було виплачено страховику потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 3 462 грн. 26 коп. Оскільки ні відповідач, ні Янчук Сергій Антонович у встановлені законом порядку та строки не повідомили позивача про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, Товариство, посилаючись на статті 526, 530, 990, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 12, 29, 33, 37, 38 Закону, просило суд у порядку регресу стягнути з Фірми виплачене позивачем страхове відшкодування в сумі 3 462 грн. 26 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 червня 2015 року порушено провадження у справі № 918/627/15, розгляд якої було призначено на 7 липня 2015 року.

Ухвалою суду від 7 липня 2015 року розгляд справи відкладено на 4 серпня 2015 року.

Позивач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, документів, витребуваних у нього ухвалами суду від 10 червня 2015 року та від 7 липня 2015 року, не надав, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування даного клопотання Фірма посилалася на зайнятість її представника в іншому судовому засіданні.

Однак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зі змісту даної норми вбачається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника з урахуванням обставин конкретної справи можуть бути відхилені виходячи з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Водночас явка представника Фірми у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, розгляд даної справи вже відкладався ухвалою суду від 7 липня 2015 року.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Частиною 3 даної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Проте ні позивачем, ні відповідачем не було подано суду відповідного клопотання про продовження строку розгляду даного спору. У той же час чергове відкладення розгляду справи може спричинити до виходу за межі встановленого частиною 1 статті 69 ГПК України граничного строку, передбаченого для вирішення цього спору.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи інших представників, для висловлення своєї правової позиції по суті спору, подання відзиву на позову заяву, письмових пояснень та додаткових документів, а також зважаючи на те, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідність розгляду даної справи відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами без участі представника Фірми.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2013 року між позивачем та Фірмою був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8763264, відповідно до умов якого Товариством було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС (а.с. 12).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін, а також скріплена печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 5 вищезазначеного договору (полісу) було передбачено, що розмір франшизи становить 0 (нуль) гривень.

З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2013 року в місті Рівному по вулиці Князя Володимира, 108А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС, під керуванням працівника Фірми Янчука Сергія Антоновича, та транспортного засобу "Skoda Octavia", реєстраційний номер: АА 7043 КО, під керуванням водія Бабича С.І. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією довідки відділу Державної автомобільної інспекції Рівненського міського відділу Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 20) та відповідними відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 9253106 (а.с. 21-22).

Постановою Рівненського міського суду від 6 вересня 2013 у справі № 569/15918/13-п водія автомобіля "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС Янчука Сергія Антоновича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (а.с. 23).

Зі змісту даного рішення, яке на час розгляду даного спору набрало законної сили, вбачається, що на момент вчинення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди Янчук Сергій Антонович перебував у трудових відносинах з Фірмою та працював на посаді водія.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" (власник автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер: АА 7043 КО) звернулося до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховика цієї юридичної особи) із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 27) на підставі укладеного між даними суб'єктами господарювання договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 7 травня 2013 року № 28-5000-13-00166 (а.с. 15).

11 вересня 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку від 29 серпня 2013 року № Сч-002092898 (а.с. 26) склало страховий акт № КА-4056 та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього (а.с. 30-31).

З матеріалів справи також вбачається, що сума даного страхового відшкодування в розмірі 3 462 грн. 26 коп. була погашена приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 13 вересня 2013 року № 16297 та зазначеним у ньому відповідним призначенням цього платежу (а.с. 32).

3 грудня 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (як страховик потерпілого) звернулося до позивача (як страховика відповідача) із заявою від 28 листопада 2013 року № 11/7486 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просило Товариство перерахувати на його рахунок вищезазначене страхове відшкодування.

26 березня 2014 року Товариством було складено страховий акт № 1 (а.с. 35-36) та розрахунок суми матеріального збитку до нього (а.с. 37). На підставі даних документів позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 462 грн. 26 коп. на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".

Судом встановлено, що платіжним дорученням від 30 квітня 2014 року № 0017899 позивач перерахував на розрахунковий рахунок приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суму вищезазначеного страхового відшкодування у розмірі 3 462 грн. 26 коп. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією даного розрахункового документа (а.с. 41).

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство посилалося на те, що ні відповідач, ні Янчук Сергій Антонович у встановлені Законом порядку та строки не повідомили позивача про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду. У зв'язку з наведеними обставинами позивач просив суд стягнути з Фірми (як власника транспортного засобу "Renault" 22G, 2001 року випуску, реєстраційний номер: ВК 3868 АС) суму страхового відшкодування у розмірі 3 462 грн. 26 коп. в порядку регресу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 33.1.4 Закону (у редакції, чинній на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) , у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 38.1.1. Закону передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто, зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2012 року № 3-144гс11.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

У той же час у матеріалах справи відсутні докази повідомлення Фірмою позивача про настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди у встановлені Законом порядку та строки.

Слід також зазначити, що неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону після внесених змін згідно із Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22 квітня 2013 року № 5011-12/15483-2012.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідачем Товариства про настання вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди у встановлений Законом строк, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Фірми 3 462 грн. 26 коп. страхового відшкодування в порядку регресу. Відтак, даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної фірми "РАНКОВА ЗОРЯ" (33018, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 2, квартира 129, ідентифікаційний код: 22555885) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, ідентифікаційний код: 23510137) 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 26 коп. основного боргу, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 серпня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко