Рішення

від 03.08.2015 по справі 916/2072/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 916/2072/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Фірсов Д.О. за довіреністю № 01/юр від 12.05.2015р.; Семенова О.Г. за довіреністю від 29.05.2015р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „А-Ріалті" до приватного підприємства „Ренесанс - 7", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеської обласної державної адміністрації, про стягнення 2 852 910,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „А-Ріалті" (далі по тексту - ТОВ „А-Ріалті") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „Ренесанс - 7" (далі по тексту - ПП „Ренесанс-7") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2 141 888,30 грн., яка складається із заборгованості із орендної плати в сумі 270 000 грн., заборгованості із компенсації вартості спожитої електричної енергії в сумі 1 325 559,68 грн., пені в сумі 56 926,55 грн., штрафу в сумі 50 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 4 563,30 грн., збитків від інфляції в сумі 93 505,97 грн., а також неустойки в сумі 341 332,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати, компенсації витрат позивача на постачання електричної енергії до орендованого майна, а також своєчасного повернення орендованого майна після закінчення терміну дії вказаного договору оренди.

На підставі ухвали від 18.06.2015р. господарським судом в порядку ст. 27 ГПК України було залучено Одеську обласну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Згідно із заявою (вх. № 2-3849/15 від 13.07.2015р.) позивач просив суд збільшити розмір заявлених позовних вимог, а саме: виселити ПП „Ренесанс-7" із комплексу - цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський, 1, загальною площею 13 503,20 кв.м., що складається з наступного майна: адміністративна будівля - А, загальною площею 912,0 кв.м., ізолятор - Б, загальною площею 572,4 кв.м., теплиця - В, загальною площею 48,7 кв.м., корпус - Г, загальною площею 9164,1 кв.м., підвал - Г1, загальною площею 992,5 кв.м., підвал ГЗ, загальною площею 1687,9 кв.м., котельня - Д, загальною площею 52,2 кв.м., майстерня - Є, загальною площею 73,4 кв.м., а також стягнути з ПП „Ренесанс-7" на користь ТОВ „А-Ріалті" заборгованість із орендної плати в сумі 270 000 грн., заборгованість зі сплати електроенергії в сумі 1 837 728,41 грн., передбачені договором оренди штрафні санкції, збитки у зв'язку із невиконанням зобов'язань, інфляційного збільшення заборгованості, трьох відсотків річних в сумі 743 181,72 грн. За результатами розгляду даної заяви суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У п.п. 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п . Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З огляду на викладені положення Господарського процесуального кодексу України та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, господарський суд зазначає, що заява ТОВ „А-Ріалті" про „збільшення позовних вимог" є такою, що спрямована зокрема на пред'явлення додаткової позовної вимоги - про виселення відповідача із майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца", яка є самостійним предметом спору, що не передбачено положеннями процесуального закону. У зв'язку із викладеним, у названій частині заяву позивача слід розцінювати як пред'явлення окремих самостійних матеріально-правових вимог до ПП „Ренесанс-7", прийняття яких до розгляду суперечить вимогам закону, у зв'язку із чим, заява про „збільшення позовних вимог" в частині виселення ПП „Ренесанс-7" із комплексу - цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський, 1, загальною площею 13 503,20 кв.м., що складається з наступного майна: адміністративна будівля - А, загальною площею 912,0 кв.м., ізолятор - Б, загальною площею 572,4 кв.м., теплиця - В, загальною площею 48,7 кв.м., корпус - Г, загальною площею 9164,1 кв.м., підвал - Г1, загальною площею 992,5 кв.м., підвал ГЗ, загальною площею 1687,9 кв.м., котельня - Д, загальною площею 52,2 кв.м., майстерня - Є, загальною площею 73,4 кв.м., судом до розгляду не приймається.

В свою чергу, збільшені вимоги за кількісними показниками по відношенню до первісно пред'явленого позову були прийняті до розгляду господарським судом.

Згідно із поясненнями (вх. № 19633/15 від 03.08.2015р.) ТОВ „А-Ріалті" уточнило заявлені позовні вимоги та просило стягнути із ПП „Ренесанс-7" неустойку за неповернення орендованого майна в розмірі 603 021,28 грн., пеню в сумі 68 358,13 грн., три відсотки річних в сумі 4659,46 грн., збитки від інфляції в сумі 123 710,26 грн., штраф в сумі 50 000 грн., заборгованість зі сплати електроенергії в сумі 1 839 728,41 грн. Згідно наданих в судовому засіданні пояснень решту позовних вимог, які не змінені згідно даної заяви, ТОВ „А-Ріалті" просило суд залишити незмінними.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, в межах даної справи судом розглядаються позовні вимоги про стягнення із ПП „Ренесанс-7" на користь ТОВ „А-Ріалаті" заборгованості із орендної плати в сумі 270 000 грн., заборгованості зі сплати електроенергії в сумі 1 839 728,41 грн., неустойки за неповернення орендованого майна в розмірі 603 021,28 грн., пені в сумі 68 358,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 4659,46 грн., збитків від інфляції в сумі 123 710,26 грн., штрафу в сумі 50 000 грн.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Третя особа не скористалась правом на участь свого представника в судовому процесі та не надала суду письмових пояснень по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19.05.2014р. між ТОВ „А-Ріалті" (Орендодавець) та ПП „Ренесанс-7" (Орендар) було укладено договір оренди № 19/05-14, у відповідності до п.п. 1.1.11, 2.1, 2.5, 2.6 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) комплекс - цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський, 1, загальною площею 13 503,20 кв.м., що складається з наступного майна: адміністративна будівля - А, загальною площею 912,0 кв.м., ізолятор - Б, загальною площею 572,4 кв.м., теплиця - В, загальною площею 48,7 кв.м., корпус - Г, загальною площею 9164,1 кв.м., підвал - Г1, загальною площею 992,5 кв.м., підвал ГЗ, загальною площею 1687,9 кв.м., котельня - Д, загальною площею 52,2 кв.м., майстерня - Є, загальною площею 73,4 кв.м., схема розташування якого наведена в додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Комплекс надається в оренду разом із обладнанням та іншим рухомим майном, перелік якого наведений в додатку № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Плата за користування таким майном включена в орендну плату за цим договором та окремої компенсації не підлягає. Мета оренди: для розміщення закладу рекреації.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

В силу положень ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. комплекс повинен бути наданий Орендодавцем і прийнятий Орендарем не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання цього договору (день початку оренди) відповідно до умов цього договору, що оформлюється актом прийому-передачі комплексу, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками останніх. Підписання сторонами акту приймання комплексу свідчить про фактичну передачу комплексу в оренду та тягне за собою початок нарахування орендної плати за користування комплексом, якщо інше не передбачене договором.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, у відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з актом прийому-передачі комплексу від 20.05.2014р. ТОВ „А-Ріалті" передало, а ПП „Ренесанс-7" прийняло в користування майно, яке є предметом договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р., а саме: цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський, 1, загальною площею 13 503,20 кв.м., що складається з наступного майна: адміністративна будівля - А, загальною площею 912,0 кв.м., ізолятор - Б, загальною площею 572,4 кв.м., теплиця - В, загальною площею 48,7 кв.м., корпус - Г, загальною площею 9164,1 кв.м., підвал - Г1, загальною площею 992,5 кв.м., підвал ГЗ, загальною площею 1687,9 кв.м., котельня - Д, загальною площею 52,2 кв.м., майстерня - Є, загальною площею 73,4 кв.м.. Сторонами в акті прийому-передачі визначені показники лічильників спожитої електричної енергії та холодної води.

Відповідно до п .п. 4.1 - 4.3 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. загальний розмір орендної плати за оренду комплексу за строк оренди складає 266 666,60 грн., крім того ПДВ 53 333,33 грн., всього 320 000 грн. Орендна плата сплачується Орендарем згідно із графіком, наведеним у п. 4.3 договору, в строк до 30 числа відповідного місяця, шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок Орендодавця, зазначений в розмірі „Реквізити і підписи сторін" цього договору. Графік орендної плати: платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.06.2014р.; платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.07.2014р.; платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.08.2014р.; платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.09.2014р.; платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.10.2014р.; платіж в сумі 50 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.11.2014р.; платіж в сумі 20 000 грн. з урахуванням ПДВ в строк до 30.12.2014р.

Як стверджує ТОВ „А-Ріалті", відповідач в порушення умов договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. не здійснював своєчасне внесення орендної плати, в результаті чого, на момент пред'явлення позову, за ПП „Ренесанс-7" рахувалась заборгованість за даним платежем в сумі 270 000 грн., за стягненням зокрема якої позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610 , 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, а саме надані ТОВ „А-Ріалті" платіжні доручення № 15825 від 27.07.2015р., № 1569 від 15.07.2015р., № 1459 від 09.06.2015р., № 1273 від 21.08.2014р., № 1209 від 03.07.2014р., відповідач здійснив повне погашення заборгованості із орендної плати за користування орендованим майном протягом періоду з 20.05.2014р. по 31.12.2014р. наступним чином: 04.07.2014р. було сплачено 50 000 грн.; 21.08.2014р. було сплачено 50 000 грн.; 09.06.2015р. було сплачено 50 000 грн.; 15.07.2015р. було сплачено 50 000 грн.; 27.07.2015р. було сплачено 120 000 грн. Викладене свідчить про порушення відповідачем власних зобов'язань за договором оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. щодо своєчасного внесення орендної плати.

Проте, з огляду на той факт, що частина заборгованості із орендної плати, що була заявлена до стягнення в межах даної справи, в розмірі 220 000 грн., була погашена після порушення провадження у даній справі, а інша частина в розмірі 50 000 грн. була погашена ще до моменту пред'явлення даного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заборгованість із орендної плати в сумі 220 000 грн., стягнення якої є в тому числі предметом спору по даній справі, була погашена ПП „Ренесанс-7" після пред'явлення даного позову, господарський суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення із відповідача даної сума заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. В той же час, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 50 000 грн. слід відмовити, оскільки названа частина боргу була погашена відповідачем ще до порушення провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 5 659,46 грн., перевіривши розрахунок яких суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим, позовні вимоги в названій частині підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України ТОВ „А-Ріалті" було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 123 710,26 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати. Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць ; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

В той же час, у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведеним вимогам здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції не відповідає, оскільки позивач здійснював розрахунки збитків від інфляції щодо загальної суми боргу в розмірі 220 000 грн. починаючи із серпня 2014р. по травень 2015р. включно, без урахування погодженого сторонами графіку внесення відповідачем орендної плати. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

50 000 грн. * 1,008 (індекс інфляції серпня 2014р.) - 50 000 грн. = 400 грн.

50 000 грн. * 1,5499200061 (зведений індекс інфляції періоду з вересня 2014р. по травень 2015р. включно) - 50 000 грн. = 27 496,00 грн.

50 000 грн. * 1,506239073 (зведений індекс інфляції періоду з жовтня 2014р. по травень 2015р. включно) - 50 000 грн. = 25 311,95 грн.

50 000 грн. * 1,4709365947 (зведений індекс інфляції періоду з листопада 2014р. по травень 2015р. включно) - 50 000 грн. = 23 546,83 грн.

50 000 грн. * 1,4435099065 (зведений індекс інфляції періоду з грудня 2014р. по травень 2015р. включно) - 50 000 грн. = 22 175,49 грн.

20 000 грн. * 1,4014659287 (зведений індекс інфляції періоду з січня 2015р. по травень 2015р. включно) - 20 000 = 8 029,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення із ПП „Ренесанс-7" збитків від інфляції підлягають задоволенню частково на суму 106 959,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 , п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 7.2, 7.3 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. передбачено, що у випадку несплати орендної плати та/або будь-яких інших передбачених договором платежів в строки, встановлені цим договором, Орендар зобов'язаний виплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У разі несплати орендної плати більше одного місяця - додатково до сплати пені сплатити на користь Орендодавця штраф у розмірі 50 000 грн.

З посиланням на наведені умови договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати штраф в сумі 50 000 грн. та пеню в сумі 68 358,13 грн. Приймаючи до уваги, що відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення власних зобов'язань щодо внесення орендної плати на термін більш ніж один місяць, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ „А-Ріалті" в частині стягнення штрафу в розмірі 50 000 грн.

Що стосується розрахунку пені, здійсненого позивачем, господарський суд доходить висновку по допущення позивачем низки помилок при його здійсненні, які укладаються у наступному. Так, позивачем не було враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій у спірних правовідносинах має припинятись через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умови договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. не містять застережень про зворотнє. Таким чином, правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

50 000 грн. * 21 (кількість днів прострочення з 31.07.2014р. по 20.08.2014р. включно) * 0,25 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 719,18 грн.

50 000 грн. * 74 (кількість днів прострочення з 31.08.2014р. по 12.11.2014р. включно) * 0,25 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 2 534,25грн.

50 000 грн. * 85 (кількість днів прострочення з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. включно) * 0,28 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 3 260,27 грн.

50 000 грн. * 23 (кількість днів прострочення з 06.02.2015р. по 28.02.2015р. включно) * 0,39 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1 228,77 грн.

50 000 грн. * 43 (кількість днів прострочення з 01.10.2014р. по 12.11.2014р. включно) * 0,25 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1 472,61грн.

50 000 грн. * 85 (кількість днів прострочення з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. включно) * 0,28 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 3 260,27 грн.

50 000 грн. * 26 (кількість днів прострочення з 06.02.2015р. по 03.03.2015р. включно) * 0,39 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1 389,04 грн.

50 000 грн. * 28 (кількість днів прострочення з 04.03.2015р. по 31.03.2015р. включно) * 0,60 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 2 301,37 грн.

50 000 грн. * 13 (кількість днів прострочення з 31.10.2014р. по 12.11.2014р. включно) * 0,25 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 445,21 грн.

50 000 грн. * 85 (кількість днів прострочення з 13.11.2014р. по 05.02.2015р. включно) * 0,28 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 3 260,27 грн.

50 000 грн. * 26 (кількість днів прострочення з 06.02.2015р. по 03.03.2015р. включно) * 0,39 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1 389,04 грн.

50 000 грн. * 58 (кількість днів прострочення з 04.03.2015р. по 30.04.2015р. включно) * 0,60 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 4 767,12 грн.

50 000 грн. * 67 (кількість днів прострочення з 01.12.2014р. по 05.02.2015р. включно) * 0,28 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 2 569,86 грн.

50 000 грн. * 26 (кількість днів прострочення з 06.02.2015р. по 03.03.2015р. включно) * 0,39 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 1 389,04 грн.

50 000 грн. * 89 (кількість днів прострочення з 04.03.2015р. по 31.05.2015р. включно) * 0,60 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 7 315,07 грн.

20 000 грн. * 37 (кількість днів прострочення з 31.12.2014р. по 05.02.2015р. включно) * 0,28 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 567,67 грн.

20 000 грн. * 26 (кількість днів прострочення з 06.02.2015р. по 03.03.2015р. включно) * 0,39 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 555,62 грн.

20 000 грн. * 119 (кількість днів прострочення з 04.03.2015р. по 30.06.2015р. включно) * 0,60 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 3 912,33 грн.

Загалом сума пені складає 42 336,99 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „А-Ріалті" про стягнення із відповідача пені підлягають задоволенню частково на суму 42 336,99 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача неустойки за прострочення зобов'язання щодо своєчасного повернення об'єкту оренди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями п. 3.5 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. передбачено, що не пізніше 10 робочих днів з дати закінчення строку оренди комплексу за даним договором орендар зобов'язаний повернути комплекс Орендодавцю за актом повернення. Підписання сторонами акту повернення комплексу свідчить про фактичне прийняття комплексу Орендодавцем після закінчення строку оренди. Обов'язок по складанню акту приймання комплексу та акту повернення комплексу покладається на Орендаря.

Згідно з п. 7.9 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень, відповідно до умов, передбачених в договорі, він сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, відшкодовує в подвійному розмірі витрати Орендодавця на сплату комунальних послуг, експлуатаційних витрат, послуг зв'язку, охоронних послуг, витрат на страхування приміщень, зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщеннями за час прострочення, а також відшкодувати понесені Орендодавцем збитки.

Положеннями ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, першочерговим питанням, яке має значення для застосування до орендаря неустойки у вигляді подвійної орендної плати з підстав, визначених п. 7.9 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. та ст. 785 ЦК України, є встановлення факту припинення дії відповідного договору оренди.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін та діє до моменту повернення комплексу Орендодавцю, що визначається з урахуванням умов розділу 3 цього договору. Строк оренди комплексу обчислюється з дати надання комплексу Орендодавцем Орендарю за цим договором згідно з відповідним актом приймання та завершується в день закінчення оренди в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання (припинення дії) цього договору. При цьому, днем закінчення оренди є останній день строку оренди, яким згідно з умовами цього договору є 31.12.2014р, якщо дію договору оренди не було припинено раніше відповідно до умов цього договору.

Як стверджує позивач, договір оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. є таким, що припинив свою дію з 01.01.2015р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, оскільки сторонами не передбачено застереження про протилежне. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.7 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. правовідносини сторін за цим договором регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" на правовідносини за цим договором не поширюються.

Виходячи з положень ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29 травня 2013 року N 12 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Таким чином, приймаючи до уваги, що умовами договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. не визначено прямої відмови сторін від застосування положень ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України щодо можливості його автоматичної пролонгації за принципом мовчазливої згоди сторін, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів відмови ТОВ „А-Ріалті" від пролонгації даної угоди, які могли бути висловлені станом на 31.12.2014р. та протягом календарного місяця від даної календарної дати, суд доходить висновку, що після закінчення первісного терміну оренди договір оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. був пролонгований на той самий строк, на який його було укладено, а саме на 225 календарних днів, тобто до 13.08.2015р.

Оскільки на момент вирішення даного спору договір оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. є чинним, викладене унеможливлює застосування до відповідача визначеної п. 7.9 даної угоди та ст. 785 ЦК України відповідальності у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за порушення терміну повернення орендованого майна, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „А-Ріалті" у названій частині.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення із ПП „Ренесанс-7" заборгованості зі сплати електроенергії в сумі 1 839 728,41 грн., суд зазначає наступне.

11.07.2014р. між ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (Постачальник електричної енергії) та ТОВ „А-Ріалті" (Споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 1179, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатком № 10 до договору на постачання електричної енергії № 1179 від 11.07.2014р. визначено перелік об'єктів споживача, на які поставляється електрична енергія, а саме: цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський, буд. 1.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ „А-Ріалті" зобов'язань за договором на постачання електричної енергії № 1179 від 11.07.2014р. щодо оплати вартості спожитої електричної енергії протягом періоду з жовтня 2014р. по квітень 2015р., а також допущення порушення договірних зобов'язань у вигляді перевищення договірних величин споживання, ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до ТОВ „А-Ріалті" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 839 728,41 грн., яка складається із заборгованості за електричну енергію в сумі 980 068,38 грн., заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 743,19 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 440 725,37 грн., пені в розмірі 145 397,22 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 965,10 грн. та збитків від інфляції в сумі 270 829,15 грн. На теперішній час провадження у справі № 910/13987/15 за вищезазначеним позовом ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" триває.

Позивач наголошує на тому, що заборгованість за електричну енергію, що заявлена до стягнення, виникла у зв'язку із використанням орендованого майна відповідачем, у зв'язку із чим, відповідна сума заборгованості виходячи з положень договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. та укладеного між сторонами договору про компенсацію витрат у зв'язку із наданням комунальних послуг від 11.07.2014р., підлягає покладенню на відповідача. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 4.7, 4.7.1, 4.7.4 договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. витрати по сплаті комунальних, експлуатаційних та інших послуг, витрат, пов'язаних з користування комплексом не включаються в орендну плату (водопостачання, водовідведення, газопостачання, технічне обслуговування прилеглої території, плата за телефонні переговори, лінії Інтернет, виділені лінії, за користування охоронною та пожежною сигналізаціями та ін.), інші платежі, пов'язані із використанням комплексу. Під комунальними послугами в даному договорі розуміються послуги з надання електроенергії й теплоносії, водопостачання, каналізації. Плата за фактично спожиті комунальні послуги за своєю сутністю не є оплатою поставки послуг від Орендодавця Орендарю, а являє собою відшкодування (компенсацію ) Орендарем своєї частки в витратах Орендаря по сплаті відповідних послуг. До укладення Орендарем договорів з постачальниками вказаних послуг Орендар компенсує Орендодавцю витрати з оплати комунальних послуг на підставі відповідних рахунків.

Крім того, 11.07.2014р. між ТОВ „А-Ріалті" (Підприємство) та ПП „Ренесанс-7" (Користувач) було укладено договір про компенсацію витрат у зв'язку із наданням комунальних послуг, у відповідності до .п. 1.1 якого у зв'язку з тим, що 19.05.2014р. між Підприємством як Орендодавцем та Користувачем як Орендарем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївна, пров. Шаболатський, 1 (далі - приміщення), та враховуючи факт укладення Підприємством з постачальниками комунальних та експлуатаційних послуг відповідних договорів, наведених в п. 1.2 договору, сторони домовились, що Користувач компенсує частково Підприємству витрати, пов'язані з оплатою Підприємством рахунків, що виставляються Постачальниками. Відповідно до п. 1.1.1 цього договору підлягають частковій компенсації Користувачем витрати Підприємства за такими договорами: договір з ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" № 1179 від 11.07.2014р. на постачання електричної енергії. Розмір компенсації встановлюється згідно показників лічильників, відповідно до встановлених у договорах між Підприємством та Постачальниками тарифів, а по відношенню до послуг, що не вимірюються за допомогою лічильників - пропорційно до площі Приміщення по відношенню до площі приміщень, що оплачується Підприємством. Розмір компенсації може змінюватись залежно від зміни тарифів організацій постачальників. Компенсація витрат проводиться Користувачем у 5-ти денний строк з моменту виставлення Підприємством рахунків до сплати та надання копій документів, які підтверджують факт проведення оплати комунальних послуг.

Таким чином, сукупність вищенаведених умов договору оренди № 19/05-14 від 19.05.2014р. та договору на постачання електричної енергії № 1179 від 11.07.2014р. свідчать про те, що право на отримання плати за комунальні послуги у позивача виникає виключно після понесення ним відповідних витрат на їх оплату на користь виробників/постачальників цих послуг, оскільки сторонами погоджено саме відшкодування (компенсацію) орендарем на користь орендодавця фактично понесених витрат, а не стягнення із орендаря відповідних грошових коштів на користь орендодавця для їх подальшого спрямування останнім на погашення існуючих сум заборгованості.

Наведений висновок суду також базуються на наступних нормах законодавства, якими врегульовані питання відшкодування збитків.

Положеннями ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, передумовою для відшкодування на користь управненої сторони збитків, що непов'язані з упущеною вигодою, є їх реальність, тобто здійснення відповідних витрат чи втрата майна, або необхідність зробити витрати для відновлення порушеного права.

Так, заборгованість за електричну енергію, що стягується ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" в межах справи № 910/13987/15, яка перебуває в провадженні господарського суду міста Києва, є спірною сумою заборгованості, що включає в себе не лише суму основного боргу, а й штрафні санкції та інші додаткові платежі, і вказана сума не була виплачена ТОВ „А-Ріалті" в добровільному порядку, у зв'язку із чим, такі вимоги не можуть вважатись збитками, оскільки відповідні витрати фактично не були зроблені позивачем.

Крім того, як було зазначено вище по тексту рішення, передумовою для виникнення у відповідача обов'язку компенсації вартості спожитих комунальних послуг під час використання об'єкту оренди, відповідно до умов укладених між сторонами договорів є фактична оплата цих витрат позивачем як орендодавцем.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення позивачем будь-яких виплат з приводу погашення заборгованості за електричну енергію в загальній сумі 1 839 728,41 грн., яка нарахована ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" відповідно до договору на постачання електричної енергії № 1179 від 11.07.2014р., у суду відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування відповідних витрат на користь позивача, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „А-Ріалті" у названій частині.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ТОВ „А-Ріалті" на суму 203 956,04 грн. Таким чином, із ПП „Ренесанс-7" слід стягнути на користь ТОВ „А-Ріалті" три відсотки річних в сумі 4 659, 46 грн., збитки від інфляції в сумі 106 959,59 грн., пеню в сумі 42 336,99 грн., штраф в сумі 50 000,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 625, 629, 640, 759, 760, 762, 764, 765, 766, 785 ЦК України, ст.ст. 231, 224, 225, 232, 283, 284, 286 ГК України, ст.ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями). При цьому, провадження у справі щодо позовних вимог позовом ТОВ „А-Ріалті" до ПП „Ренесанс - 7" в частині стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 220 000 грн. підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даного позову, а також за вжиття заходів до забезпечення позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 916/2072/15 щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „А-Ріалті" до приватного підприємства „Ренесанс - 7" в частині стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 220 000 грн. - припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного підприємства „Ренесанс - 7" /67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, буд. 16, кв. 22, код ЄДРПОУ 32989552/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „А-Ріалті" /01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 27, код ЄДРПОУ 35466551/ три відсотки річних в сумі 4659 грн. 46 коп. /чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 46 коп./, збитки від інфляції в сумі 106 959 грн. 59 коп. /сто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 59 коп./, пеню в сумі 42 336 грн. 99 коп. /сорок дві тисячі триста тридцять шість грн. 99 коп./, штраф в сумі 50 000 грн. 00 коп. /п'ятдесят тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 8 750 грн. 62 коп. /вісім тисяч сімсот п'ятдесят грн. 62 коп./. Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 07.08.2015р.

Суддя С.П. Желєзна