Рішення

від 02.07.2010 по справі 2-2907/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2-2907/10р.

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Журавського В.В.

при секретарі Хутінаєвій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із цивільним позовом про звернення стягнення на нерухоме майно - корівник, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Бориспільська, 7-а. Вказаний корівник належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 та є предметом договору іпотеки від 09 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1563.

У позовній заяві позивач стверджує, що 13 травня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким він є позикодавцем, який передав, а відповідач, як позичальник, прийняв у власність грошові кошти в сумі 120000 гривень.. Згідно п.2 вказаного договору позики від 13 травня 2010 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику у готівковій формі у строк до 11 червня 2010 року.

09 червня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким останній, як іпотекодавець, передав в іпотеку нерухоме майно - корівник, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Бориспільська, 7-а, загальною площею 1587,6 кв. м, з метою забезпечення виконання власного зобов'язання, що виникло із договору позики від 13.05.2010 року, укладеного між сторонами.

У визначений договором позики від 13 травня 2010 року строк відповідач свої зобов'язання з повернення позики позивачу не виконав, грошові кошти не повернув. На письмову вимогу позивача щодо виконання зобов'язань з повернення позики, відповідач письмово повідомив про неможливість повернення ним позики у передбачений договором строк, яку останній збирається повертати частинами у 2011 році.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що із листа відповідача та його дій вбачається порушення строку виконання зобов'язання з повернення позики і це порушення не буде усунуте відповідачем найближчим часом. В той же час, оскільки зобов'язання щодо повернення позики забезпечене передачею нерухомого майна (корівника) в іпотеку, позивач вважає за можливе звернути стягнення на вказане нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 09 червня 2010 року, ст.ст.33, 36, 38, 39 ЗУ «Про іпотеку». Причому, позивач бажає звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому для виконання судових рішень, передбаченому ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, підтвердивши викладені в ньому обставини, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в суді проти позову заперечував, визнав факт порушення ним строків повернення позики, однак вважає, що порушення ним строку виконання зобов'язання з повернення позики не є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши та проаналізувавши всі наявні докази по справі у їх сукупності, дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.05.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позивач передав, а відповідач прийняв позику в сумі 120000 гривень. Відповідно до п.2 вказаного договору позики відповідач зобов'язався повернути позивачу зазначену позику готівкою у строк до 11 червня 2010 року.

09 червня 2010 року між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого позивач, як іпотекодержатель, прийняв, а відповідач, як іпотекодавець, передав в іпотеку нерухоме майно - корівник, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Бориспільська, 7-а, загальною площею 1587,6 кв. м, з метою забезпечення виконання власного зобов'язання, що виникло із договору позики від 13.05.2010 року. Вказаний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 1563.

Судом досліджено вказаний договір іпотеки від 09 червня 2010 року та встановлено, що відповідно до п.1.7 договору зобов'язання, що забезпечується іпотекою відповідно до цього Договору, повинне бути виконане в строк до 11.06.2010 року.

Суд встановив, що у зазначений договором позики від 13 травня 2010 року строк, а саме до 11.06.2010 року, відповідач не виконав свого обов'язку з повернення позики. Зокрема, 12 червня 2010 року позивачем було надано відповідачу письмову вимогу щодо повернення позики, в якій зазначалося про прострочення виконання зобов'язання з повернення позики та містилося попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку. Вказаний лист також містив вимогу про надання позивачу документів на нерухоме майно - корівник.

Як встановив суд, 14 червня 2010 року відповідачем було письмово відмовлено позивачу у передачі будь-яких документів щодо нерухомого майна, а також вказано на неможливість виконати свої зобов'язання щодо повернення позики у 2010 році, яка буде повертатися частинами у 2011 році.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1) ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, суд встановив, що на підставі укладеного договору позики від 13 травня 2010 року виникло зобов'язання, за яким відповідач має сплатити позивачу гроші в сумі 120000 гривень.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за договором позики від 13 травня 2010 року сторони дійшли згоди відносно строку повернення позики, а саме, згідно п.2 договору, відповідач зобов'язався повернути позику позивачу до 11 червня 2010 року.

Судом встановлено, що зобов'язання відповідача щодо повернення позики за договором позики від 13 травня 2010 року у передбачений договором строк не виконане.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно - корівник, який є предметом договору іпотеки.

Зокрема, відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В частині 1 ст.589 ЦК України зазначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1, 2 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.62-1 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Згідно з п.4.1 договору іпотеки, при невиконанні або неналежному виконанні іпотекодавцем зобов'язання щодо повернення коштів відповідно до договору позики від 13.05.2010 року іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.4.2 і п.4.2.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до п.4.3 договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Отже, судом встановлено, що умови договору іпотеки передбачають право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі рішення суду у порядку, встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Частиною 1 ст.38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, якщо це передбачено рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ст.38 ЗУ «Про іпотеку» передбачає порядок виконання судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, і процедура, передбачена цією статтею є одним із способів виконання такого судового рішення, яка підлягає застосуванню у випадку, коли вона передбачена в такому вигляді в договорі іпотеки.

Таким чином, враховуючи п.4.2, п.4.2.1, п.4.3 договору іпотеки та положення ст.ст.33, 38 ЗУ «Про іпотеку», суд встановив, що позивач в порядку виконання цього судового рішення має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки у спосіб, що передбачений ст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з п.1.6 договору іпотеки, розмір зобов'язання, що забезпечується іпотекою, складає 120000 гривень. Отже, суд встановив, що загальний розмір вимог, які підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки, становить 120000 гривень.

Крім того, як встановив суд, згідно з п.1.5. договору іпотеки від 09.06.2010 року сторони дійшли згоди, що заставна вартість предмета іпотеки становить 131150 гривень.

Також суд встановив, що відповідно до п. 4.4 Договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації становить 131150 гривень .

Таким чином, враховуючи наявність у відповідача зобов'язання з повернення позики, передачу відповідачем позивачу в іпотеку нерухомого майна в якості забезпечення зобов'язання за договором позики, яке у встановлений строк не виконане, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку, встановленому для виконання судових рішень, передбаченому ст.38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною не менше ніж 131150 гривень.

З відповідача на користь позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені останнім при подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись п.1) ч.2 ст. 11, ч.1 та ч.2 ст.509, ст.526, ч.1 ст.530, ст.575, ч.1 ст.589, ч.1 та ч.2 ст.590 ЦК України; абз.1 ст.33, ч.1 ст.38, ст.39 ЗУ «Про іпотеку»; ч.1 ст.62-1 ЗУ «Про виконавче провадження»; ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Звернути стягнення на нерухоме майно - корівник, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Бориспільська, 7-а, який належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 26.02.2009 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області за реєстром № 475, виданого 01.06.2010 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області за реєстром № 778, який зареєстрований в Комунальному підприємстві Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» 03.06.2010 року в книзі 7, номер запису 767, реєстраційний номер 12175271, шляхом його продажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку, встановленому для виконання судових рішень, передбаченому ст.38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною не менше ніж 131150 (сто тридцять одна тисяча сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові збір в розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення та подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський