Постанова

від 21.12.2006 по справі 07/326-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/326-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р.                                                           Справа № 07/326-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Боровій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Орлова О.О. (дов. б/н від 14.08.2006 р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми "Моноліт-КГА" (м. Харків) (вх. № 4295 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.06 р. по справі № 07/326-06

за позовом Приватної фірми "Моноліт-КГА" (м. Харків)

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 171 Московськогорайону м. Харкова

про  стягнення 27 039,03 грн.

встановила:

У серпні 2006 року Приватна фірма "Моноліт-КГА" (м. Харків) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 171 Московського району м. Харкова про стягнення 27 039,03 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором б/н від 25.06.2004 р., а саме: 18 427,00 грн. основного боргу, 3 352,70 грн. пені, 4 272,49 грн. інфляційних нарахувань, 986,84 грн. 3 % річних та відшкодування судових витрат по справі.

 Заявою від 17.10.2006 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова 18 427,00 грн. основного боргу, 3 396,12 пені, 4 357,42 грн. інфляційних нарахувань та 1 070,99 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. по справі № 07/326-06 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 15 427,00 грн. основного боргу, 3 548,75 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 889,71 грн., 198,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. Надано розстрочку виконання даного рішення строком на 6 місяців зі стягненням рівними частинами по 3 363,69 грн. щомісячно.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. змінити в частині відмови у стягненні 3 000,00, та стягнути з КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова на користь ПФ "Моноліт-КГА" суму основного боргу у розмірі 18 427,00 грн.; скасувати надану господарським судом Харківської області розстрочку терміном на 6 місяців зі сплатою 3 363,69 грн. щомісячно; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі. На думку позивача, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми основного боргу в розмірі 3 000,00 грн. та надання розстрочки строком на 6 місяців є необґрунтованим та винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

18 листопада 2006 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою юриста підприємства.

Представник ПФ "Моноліт-КГА" в судовому засіданні 19.12.2006 р. надав письмове заперечення з приводу заявленого відповідачем клопотання, просив розглянути справу за відсутністю КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова.

Колегія суддів, приймаючи до уваги заперечення позивача з приводу заявленого клопотання, відхилила клопотання відповідача, оскільки доказів в обґрунтування заявленого клопотання останній не представив, а в матеріалах справи є достатньо документів, необхідних для розгляду справи у встановленому законом порядку.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника ПФ "Моноліт-КГА" Орлова О.О., який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 25 червня 2004 року між КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова (замовник) та ПФ "Моноліт-КГА" (виконавець) був укладений договір на виконання робіт, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботи по прочистці вентиляційних димових каналів від газових приборів в житлових будинках відповідно до дислокації, що надається.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили строк його дії - до 31 грудня 2004 року.

Згідно з пунктом 3 спірного договору вартість робіт за виконані роботи складає 19806,50 грн.

Пунктом 5 Договору сторони передбачили порядок здачи-приймання та оплати робіт, а саме: здача-приймання виконаних робіт оформлюється актом форми-2, а їх оплата здійснюється замовником в 5-денний строк від дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження виконання зобов'язань за спірним договором, позивачем були надані суду двосторонні акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, вересень, листопад та грудень 2004 року на загальну суму 15 427,00 грн. Наданий позивачем акт за серпень 2004 рік (а. с. 16) на суму 3 000,00 грн. суд першої інстанції не прийняв як належний доказ виконання робіт і не визнав його як підставу для їх оплати, оскільки відповідачем не підписаний.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті робіт не виконав, чим порушив вимоги статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на викладене, на думку місцевого господарського суду, відповідач визнається таким, що прострочив грошове зобов'язання в сумі 15 427,00 грн. виходячи із акту за липень - з 06.08.2004 р., із акту за вересень - з 06.10.2004 р., із акту за листопад - з 06.12.2004 р., із акту за грудень - з 05.01.2005 р.

Вважаючи доведеним матеріалами справи факт прострочення оплати виконаних робіт, суд першої інстанції визнав позовні вимоги по стягненню боргу в сумі 15 427,00 грн. правомірними та підлягаючими задоволенню. В частині вимог по стягненню боргу за серпень 2004 рік в сумі 3 000,00 грн., суд в їх задоволенні відмовив.

Приймаючи до уваги те, що згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, перевіривши розрахунки позивача та з урахуванням визнання правомірності боргу в сумі 15 427,00 грн., господарський суд Харківської області визнав вимоги, заявлені по стягненню інфляційних нарахувань та 3 % річних підлягаючими частковому задоволенню. У зв'язку з чим стягнув на користь позивача 3 548,75 грн. інфляційних втрат та 889,71 грн. 3 % річних. У стягненні решти нарахувань судом було відмовлено.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Статтями 548, 549 цього Кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, згідно з законом або договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи, сторонами в договорі передбачене забезпечення виконання грошових зобов'язань пенею, на підставі чого позивачем нараховано до стягнення 3 396,12 грн.

Перевіривши порядок нарахування пені та враховуючи заяву відповідача про порушення позивачем строку позовної давності на її стягнення, суд першої інстанції встановив, що позивачем не додержані вимоги статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, пеня за прострочення оплати робіт за липень підлягала нарахуванню за період з 06.08.2004 р. до 06.02.2005 р., за вересень - за період з 06.10.2004 р. до 06.04.2005 р., за листопад - за період з 06.12.2004 р. до 06.06.2005 р., за грудень - за період з 05.01.2005 р. до 05.07.2005 р.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. Зважаючи на те, що позивач звернувся з позовом до суду 28.08.2006 р., суд першої інстанції визнав правомірною заяву відповідача про порушення позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, та в позові в цій частині відмовив.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на строк 6 місяців у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, яке займається обслуговуванням житлового фонду, вкладанням значних грошових сум в реформування ЖКГ, господарський суд Харківської області, враховуючи надзвичайність ситуації і можливість настання тяжких наслідків для мешканців району обслуговування КЖЕП, пов'язаних з арештом рахунку відповідача, визнав можливим клопотання задовольнити та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, однак є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни прийнятого по справі рішення, виходячи з наступних підстав.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги та поясненнях до неї позивач посилається на те, що ПФ "Моноліт-КГА" в якості доказів були надані суду двохсторонні акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2004 рік на загальну суму 18 427,00 грн. На думку суду першої інстанції наданий позивачем акт № 2 за серпень 2004 рік (а. с. 16) на суму 3 000,00 грн. відповідачем не підписаний і не може визнаватись як доказ виконання робіт і бути підставою для їх оплати. У зв'язку з чим, місцевим господарським судом в частині стягнення  з КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова  3 000,00 грн. боргу було відмовлено.

Однак, як стверджує позивач, акти виконаних підрядних робіт, які були надані до суду першої інстанції складаються у чотирьох примірниках по два для кожної сторони. Позивачем помилково до суду був наданий акт № 2 за серпень 2004 рік, де  був відсутній скорочений підпис, а присутній підпис у вигляді прізвища. Надати інший акт у якому є скорочений та повний підпис не було можливості, оскільки суд не надав часу для надання цього доказу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.12.2006 р. за клопотанням позивача оголошувалась перерва для надання останнім оригіналу зазначеного акту для огляду судовою колегією.

Позивач представив апеляційному господарському суду оригінал акту № 2 за серпень 2004 рік,  додавши його копію до матеріалів справи.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції з'ясовано, що до винесення господарським судом оскаржуваного рішення між сторонами у справі був складений акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2004 рік, який підписаний та скріплений печатками обох сторін. Згідно цього акту заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за серпень 2004 рік складала 3 000,00  грн. Вказаний акт наданий заявником апеляційної скарги в якості доказу збільшення суми основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на суму 3 000,00 грн. приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивач надав докази того, що він дійсно виконав для відповідача роботи по прочистці вентиляційних димових каналів від газових приборів в житлових будинках за договором б/н від 25.06.2004 р. на суму 18 427,00 грн., а відповідач порушив істотні умови договору та своєчасно і в повному обсязі не здійснив оплату за виконані роботи, у зв'язку з чим, позовні вимоги ПФ "Моноліт-КГА" про стягнення з КЖЕП № 171 Московського району м. Харкова основного боргу в сумі 18427,00 грн., інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 5 259,33 грн. підлягають задоволенню.

Зокрема, на думку колегії суддів, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 396,12 грн. є безпідставними, оскільки колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПФ "Моноліт-КГА" був порушений строк позовної давності щодо її стягнення і в позові в цій частині необхідно відмовити.

          Що стосується вимог позивача в апеляційній скарзі про скасування наданої  господарським судом Харківської області розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців зі сплатою 3 363,69 грн. щомісячно, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення.                   

          Господарський суд Харківської області визначив конкретні обставини справи для надання відстрочки та правомірно надав розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з урахуванням обставин справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розстрочка виконання рішення строком на 6 місяців повинна проводитися рівними частинами по 4 035,16 грн. щомісячно, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПФ "Моноліт-КГА" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. по справі № 07/326-06 - зміні, оскільки суд першої інстанції неповно з‘ясував обставини, що мають значення для справи.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Моноліт-КГА" (м. Харків) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2006 року по справі № 07/326-05 змінити.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 171 Московського району м. Харкова (61120, м. Харків, вул. Тракторобудівників, 71 В,  код ЄДРПОУ 32444533, р/р 260083599 у ВАТ "Мегабанк" в м. Харкові, МФО 351629) на користь Приватної фірми „Моноліт-КГА" (61141, м. Харків, вул. Ново-Мирна, 25, код ЄДРПОУ 22621027, р/р 26001301865265 у філії Дзержинського відділення ПІБ, МФО 351395) суму основного боргу у розмірі 18 427,00 грн., інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 5 259,33 грн., державне мито у розмірі 406,65 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконане рішення строком на 6 місяців.

Стягнення проводити рівними частинами по 4 035,16 грн. щомісячно.

В частині позовних вимог про стягнення пені відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді