Постанова

від 08.03.2007 по справі 2-24/10639-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-24/10639-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 березня 2007 року  

Справа № 2-24/10639-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Щепанської О.А.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача:          Діденко Світлани Василівни, довіреність №  89   від 06.02.07,  Казенне підприємство "Южекогеоцентр";

позивача: Можухно Валентини Олексіївни, довіреність №  90   від 06.02.07,  Структурний підрозділ казенного підприємства "Южегогеоцентр" "Санатоій "Алмазний" для дітей з батьками";

відповідача: Погорелова Дениса Євгеновича, довіреність №  б/н   від 05.02.07,  Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДА-Тур";

розглянувши апеляційну скаргу Структурного підрозділу казенного підприємства "Южекогеоцентр" "Санаторій "Алмазний" для дітей з батьками" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Колосова Г.Г.) від 06.11.2006 у справі № 2-24/10639-2006

за позовом           Казенного підприємства "Южекогеоцентр"  

в особі структурного підрозділу казенного підприємства "Южекогеоцентр" "Санаторій "Алмазний" для дітей з батьками" (пр. Леніна, 29,Євпаторія,97404)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДА-Тур" (вул. Привокзальна, 3,Євпаторія,97401)     

про стягнення 25910,08 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду АР Крим від 06.11.2006 року у справі № 2-24/10639-2006 у задоволенні позову казенного підприємства „Южекогеоцентр” в особі структурного підрозділу „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Еда-Тур” заборгованості в розмірі 25910,08 грн. відмовлено.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що спірна заборгованість утворилась у зв`язку з неповною оплатою відповідачем путівок на підставі договору 26.05.2005 року. Однак, прийнявши до уваги той факт, що підставою отримання путівок була, у тому числі, довіреність ЯДБ № 300638 від 10.07.2005 року, строк дії довіреності на момент отримання відповідачем путівок збіг, господарський суд АР Крим прийшов до висновку, що належним чином не підтверджено факт передачі путівок, у звязку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими.    

Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, казенне підприємство „Южекогеоцентр” в особі структурного підрозділу „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи та неповно досліджено обставини справи.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 07 лютого по 07 березня 2007 року.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга казенного підприємства „Южекогеоцентр” в особі структурного підрозділу „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.05.2005 року між „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” ДП „Укргеолоздоровниця” –Виконавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Еда-Тур” –Замовник, був укладений договір № 26 про надання санаторієм послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 26, виконавець продає замовнику санаторно-курортні послуги за погодженими між сторонами цінами та строками, а замовник сплачує вартість санаторно-курортних послуг.     

У якості доказу фактичного існування між сторонами правовідносин з надання санаторно-курортних послуг, позивач  надав суду видаткові накладні: № 74 від 30.06.2005 року про передачу однієї путівки вартістю 1819,00 грн.; № 75 від 31.07.2005 року про передачу однієї путівки вартістю 428,00 грн.; № 218 від 31.07.2005 року про передачу 30-ти путівок на суму 35330,00 грн.; № 324 від 31.07.2005 року про передачу 7-ми путівок на суму 7472,00 грн; Таким чином, позивачем надано суду докази передачі путівок на загальну суму 45049,00 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг на умовах укладеного договору. Згідно з пунктом 3.3 договору № 26, замовник сплачує виконавцю вартість путівок на умовах передплати не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати заїзду, з якої починається строк путівки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Еда-Тур” перерахувало на розрахунковий рахунок позивача - „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” у якості оплати за надані путівки загальну суму у розмірі 25999,00 грн.  

У зв'язку з цим, предметом позовних вимог є сума у розмірі 19050,00 грн., яка є різницею між сумою наданих санаторно-курортних послуг та фактично сплачених.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі було проведено судово-економічну експертизу, висновком № 93/06 від 21.09.2006 року якої встановлено наявність порушень вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99.

Так, порушення зазначеної вище Інструкції стосуються отримання путівок по довіреностях, строк дії яких скінчився. Встановлено, що порушення зазначених вище вимог Інструкції стосуються отримання путівок по накладних № 74, 75, 218. Тому, результати висновку судової експертизи поставлені у залежність від того, чи визнає суд факт передачі путівок по таких довіреностях.

Судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не заперечує факту отримання путівок по накладних № 74 від 30.06.2005 року на суму 1819,00 грн.; № 75 від 31.07.2005 року на суму 428,00 грн. та № 324 від 31.07.2005 року на суму 7472,00 грн.

Що стосується спірного факту передачі 30-ти путівок за накладною № 218 від 31.07.2005 року на суму 35330,00 грн., то судова колегія приймає до уваги, що відповідачем із загальної суми заборгованості у розмірі 45049,00 грн. сплачено суму 25999,00 грн., залишковою є сума 19050,00 грн. Тобто залишкова сума заборгованості є меншою ніж вартість 30-ти путівок за накладною № 218 від 31.07.2005 року. Тому, даний факт свідчить про фактичне визнання заборгованості за путівки, отримані у тому числі й по спірній накладній № 218, а також про часткову сплату відповідачем вартості путівок.

За таких обставин, є безпідставним посилання суду першої інстанції на норму пункту 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідно до якого заборонено відпускати цінності у випадку закінчення строку дії довіреності. У даному випадку цінності за простроченою довіреністю є відпущеними.

Що стосується посилань відповідача на той факт, що ним без накладної було придбано путівки для 14-ти громадян Росії на суму 15479,00 грн. та саме цю суму замість заборгованості по накладній № 218 було оплачено, судова колегія не може визнати обґрунтованим, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю „Еда-Тур”, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних доказів отримання таких путівок. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які у відповідності із законодавством повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Крім того, із змісту висновку судово-економічної експертизи № 93/06 від 21.09.2006 року не вбачається наявність правовідносин між сторонами у справі саме з приводу передачі 14-ти путівок для громадян Росії.     

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надавши правову оцінку факту отримання путівок за накладною № 218 від 31.07.2005 року на підставі довіреності, строк якої скінчився, суд першої інстанції безпідставно залишив по за увагою факти отримання відповідачем путівок за накладними № 74 та №75 також на підставі довіреностей із збіглим строком дії.

Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що хоча у даному випадку і має місце порушення вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, аналіз наявних у справі матеріалів та норм чинного законодавства надає підстави стверджувати про фактичну передачу позивачем та отримання відповідачем санаторно-куротних послуг за накладними №№ 74, 75, 218 та 324.

 Посилання відповідача на те, що ним не отримувались путівки за накладною № 218 від 31.07.2005 року на суму 35330,00 грн. судова колегія не може визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-Х1У підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назва посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку, видаткова накладна № 218 від 31.07.2005 року містить необхідні реквізити, зокрема, підпис особи, що отримала цінності –Абибулаєва Е.С., яка є директором товариства з обмеженою відповідальністю „Еда-Тур”. При цьому, доказів ставлення під сумнів підпису Абибулаєвої Е.С. на накладній № 218 суду не надавалось.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги  позивача підлягають задоволенню з урахуванням їх уточнень: в сумі  13873,95 грн., у тому числі 9331,00 грн. вартість несплачених путівок за накладною № 218 від 31.07.2005 року, 3533,00 грн. штрафних санкцій та 1009,95 грн. пені за договором № 26 від 26.05.2005 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з цим, вимоги позивача про стягнення 252,82 грн., відсотків  та 610,22 грн. інфляції є також обґрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача. У зв`язку з цим, витрати з проведення судово-економічної експертизи покладається на відповідача.   

Оскільки позивач, уточнивши позовні вимоги, фактично відмовився від стягнення 9719,00 грн. заборгованості, 971,90 грн. штрафних санкцій та 1345,23 грн. пені судом першої інстанції вірно застосовано норму пункту  4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та припинено провадження у справі у цій частині.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає зміні.  

Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Структурного підрозділу казенного підприємства „Южекогеоцентр” „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 06 листопада 2006 року у справі № 2-24/10639-2006 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„Позов казенного підприємства „Южекогеоцентр” в особі структурного підрозділу „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Еда-тур” (97401, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Привокзальна, 3 ; р/р 26006000131208 в АКБ ЧБРР м. Сімферополь, МФО 384577, ОКПО 33132001) на користь казенного підприємства „Южекогеоцентр” в особі структурного підрозділу „Санаторій „Алмазний” для дітей з батьками” (97404, АР Крим, м. Євпаторія, проспект Леніна, 29; р/р 2600204241001 в ЕФ АБ „Киевская Русь” м. Сімферополь, МФО 384793, ОКПО 33230732) 9331,00 грн. заборгованості, 3533,00 грн. штрафних санкцій, 1009,95 грн. пені за договором № 26 від 26.05.2005 року, 252,82 грн., відсотків, 610,22 грн. інфляції, 1500,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи, 147, 37 грн. держмита, а також 67,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 9719,00 грн. заборгованості, 971,00 грн. штрафу, 1345,23 грн. пені припинити.”

3. Господарському суду Автономної республіки Крим видати накази.          

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                О.А. Щепанська

                                                                                Н.П. Горошко