Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/15350/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/15350/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» ДоПублічного акціонерного товариства «Мостобуд» Простягнення 212 430, 47 грн. Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Чабан К.М.

Від відповідача : Трайдакало І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення 169 933, 20 грн. основного боргу, 28 907, 27 грн. пені за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р. та 13 590, 00 грн. 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Гавриловська І.О.) від 17.06.2015р. порушено провадження у справі №910/15350/15, призначено розгляд справи на 08.07.2015 року; зобов'язано сторін надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

У призначеному судовому засіданні представники сторін надали витребувані судом документи.

У судовому засіданні 08.07.2015 р. було оголошено перерву до 15.07.2015 р. о 12:20 для надання сторонам можливості ознайомитися з поданими документами.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав суду письмові пояснення.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на пропуск строку позовної давності.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. було оголошено перерву до 05.08.2015 р. о 12:10 для надання сторонам можливості ознайомитися з поданими документами.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» та Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» був укладений договір від 18.05.2012 р. № 15/12 (надалі за текстом - договір), відповідно до умов якого відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання з виконання додаткового технічного дослідження та проекту посилення пошкоджених конструкцій шляхопроводу № 4 УЖДТ ПАТ «СевГОК», а також здійснення авторського нагляду за виконанням даного проекту.

У відповідності до пункту 2.1. зазначеного договору, вартість виконаної науково-технічної продукції складає 211 933, 20 грн., включаючи ПДВ 35 222, 20 грн.

Пунктом 2.5. договору сторони узгодили, що оплата робіт за цим договором здійснюється замовником у розмірі 100% передоплати вартості кожного етапу окремо шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

З пояснень представника позивача та наданих ним документів випливає, що ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» виконало взяте на себе зобов'язання, не зважаючи на те, що замовник не здійснив передоплату робіт.

Відповідно до пункту 4.2. договору, замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання технічної документації зобов'язаний розглянути виконану роботу, і за відсутності зауважень, підписати акт приймання-передачі виконаних робіт. Якщо зауваження є, замовник протягом того ж строку письмово інформує виконавця про відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та узгоджує строк усунення зауважень.

Згідно з пунктом 4.3. договору, робота вважається прийнятою замовником та переданою виконавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

06.06.2012 р. сторони підписали акт № 43 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до угоди № 15/12 від 18.05.2012 р., яким зафіксували виконання позивачем робіт з технічного дослідження пошкоджених конструкцій шляхопроводу, включаючи визначення міцності залізобетонних прольотних будівель ультразвуковими приладами, на суму 102 685, 20 грн., включаючи ПДВ 17 114, 20 грн.

01.08.2012 р. сторони підписали акт № 72 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до угоди № 15/12 від 18.05.2012 р., яким зафіксували виконання позивачем робіт з проектування посилення пошкоджених конструкцій шляхопроводу, на суму 67 248, 00 грн., включаючи ПДВ 11 208, 00 грн.

Проте відповідач виконані роботи позивачу не оплатив, у зв'язку з чим у нього виник борг за договором № 15/12 від 18.05.2012 р. перед ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» на загальну суму 169 933, 20 грн., і цей борг ним визнаний актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.10.2012 р.

Представник позивача пояснив суду, що до цього часу відповідачем борг не погашено, у зв'язку з чим ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення 169 933, 20 грн. основного боргу, 28 907, 27 грн. пені за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р. та 13 590, 00 грн. 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності виконання робіт від відповідача не надходило, тоді як відповідач не оплатив вартості фактично виконані роботи за договором № 15/12 від 18.05.2012 р. на загальну суму 169 933, 20 грн.

Представник позивача стверджує, що умовами договору № 15/12 від 18.05.2012 р. не визначено строк виконання зобов'язання по оплаті робіт з боку відповідача, оскільки не передбачено такого строку у разі, якщо не здійснена попередня оплата робіт. Враховуючи наведене, позивач вважає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Таким днем позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає день, коли він звернувся до відповідача з претензією, зокрема - 04.03.2013 р.

Проте господарський суд не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

За загальним правилом, обов'язок замовника оплатити надані послуги виникає після їх прийняття. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором між сторонами не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок замовника оплатити виконані дослідження та виконаний проект позивача виникає з моменту прийняття таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи та надав послуги відповідачу 06.06.2012 р. на суму 102 685, 20 грн. та 01.08.2012 р. на суму 67 248, 00 грн., незважаючи на те, що ПАТ «Мостобуд» не здійснило передоплату у порядку, визначеному у пункті 2.5. договору.

Враховуючи, що за актами приймання-передачі від 06.06.2012 р. та від 01.08.2012 р. відповідачем були прийняті роботи (послуги з дослідження та виконання проекту) позивача, то у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 06.06.2012 р. - на суму 102 685, 20 грн. та з 01.08.2012 р. - на суму 67 248, 00 грн.

Таким чином, господарський суд встановив порушення відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012 р.

У відзиві на позов відповідач просив господарський суд застосувати позовну давність, у зв'язку з чим у позові відмовити повністю.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку.

У відповідності по п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2012 р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором № 15/12 від 18.05.2012 р., згідно з яким відповідачем визнано борг перед ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» на загальну суму 169 933, 20 грн.

Враховуючи, що визнання боргу відповідачем відбулося в межах строку позовної давності, а не після його спливу, то господарський суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності 10.10.2012 р.

У відповідності до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про оплату виконаних робіт і наданих послуг за актами від 06.06.2012 р. № 43 та від 01.08.2012 р. № 72 в силу статті 264 ЦК України почався заново з 10.10.2012 р.

Враховуючи, що з даним позовом до Господарського суду міста Києва ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» звернулося 16.06.2015 р., то суд визнає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 169 933, 20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» в частині стягнення 169 933, 20 грн. основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 28 907, 27 грн. пені за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012 р., то господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, на підставі пункту 5.4. договору № 15/12 від 18.05.2012 р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 28 907, 27 грн. пені за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р.

При цьому позивачем не було враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки зобов'язання з оплати мало бути виконане відповідачем не 01.10.2014 р., а у червні 2012 року та у серпні 2012 року, про що зазначено вище.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2014 р. до 01.04.2015 р., у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13 590, 00 грн. 3% річних за період з 02.08.2012 р. до 01.04.2015 р. у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 15/12 від 18.05.2012 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи наведене, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 13 590, 00 грн. 3% річних за період з 02.08.2012 р. до 01.04.2015 р. у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 15/12 від 18.05.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд частково задовольняє позов ТОВ «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» до ПАТ «МОСТОБУД».

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МОСТОБУД» (вул. Паньківська, буд. 5, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА» (вул. Димитрова, 31/1, м. Кривий Ріг, 50027, ідентифікаційний код 32098183) 169 933 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 20 коп. основного боргу, 13 590 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. 3% річних та 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина