Постанова

від 30.09.2015 по справі 910/15350/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Справа№ 910/15350/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Чабан К.Л. за довіреністю від 25.06.2015;

від відповідача: Лиманець О.О. за довіреністю від 12.01.2015;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015

у справі №910/15350/15 (суддя І.О. Андреїшина)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 212430,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 по справі №910/15350/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 212430, 47 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" 169933грн 20 коп. основного боргу, 13590грн 00коп 3% річних та 3670грн 46коп витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/15350/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірновій Л.Г., судді Кропивній Л.В., Чорній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли заперечення проти апеляційної скарги, в яких останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, у зв'язку з перебуванням суддів ЧорноїЛ.В. та Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів РуденкоМ.А., Дідиченко М.А.

У судове засідання 30.09.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" та Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" був укладений договір від 18.05.2012 № 15/12 (надалі за текстом - договір), відповідно до умов якого відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання з виконання додаткового технічного дослідження та проекту посилення пошкоджених конструкцій шляхопроводу № 4 УЖДТ ПАТ "СевГОК", а також здійснення авторського нагляду за виконанням даного проекту.

У відповідності до пункту 2.1. зазначеного договору, вартість виконаної науково-технічної продукції складає 211933,20грн, включаючи ПДВ 35222,20грн.

Пунктом 2.5. договору сторони узгодили, що оплата робіт за цим договором здійснюється замовником у розмірі 100% передоплати вартості кожного етапу окремо шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

З пояснень представника позивача та наданих ним документів випливає, що ТОВ "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" виконало взяте на себе зобов'язання, не зважаючи на те, що замовник не здійснив передоплату робіт.

Відповідно до пункту 4.2. договору, замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання технічної документації зобов'язаний розглянути виконану роботу, і за відсутності зауважень, підписати акт приймання-передачі виконаних робіт. Якщо зауваження є, замовник протягом того ж строку письмово інформує виконавця про відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та узгоджує строк усунення зауважень.

Згідно з пунктом 4.3. договору, робота вважається прийнятою замовником та переданою виконавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

06.06.2012 сторони підписали акт № 43 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до угоди № 15/12 від 18.05.2012, яким зафіксували виконання позивачем робіт з технічного дослідження пошкоджених конструкцій шляхопроводу, включаючи визначення міцності залізобетонних прольотних будівель ультразвуковими приладами, на суму 102 685, 20 грн., включаючи ПДВ 17114,20 грн.

01.08.2012 сторони підписали акт № 72 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до угоди № 15/12 від 18.05.2012, яким зафіксували виконання позивачем робіт з проектування посилення пошкоджених конструкцій шляхопроводу, на суму 67248,00грн, включаючи ПДВ 11208,00 грн.

Проте відповідач за виконані роботи позивачу не оплатив, у зв'язку з чим у нього виник борг за договором № 15/12 від 18.05.2012 перед ТОВ "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" на загальну суму 169933,20грн, і цей борг ним визнаний актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.10.2012.

Представник позивача пояснив суду, що до цього часу відповідачем борг не погашено, у зв'язку з чим ТОВ "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 169933,20 грн. основного боргу, 28907,27грн пені за період з 01.10.2014 до 01.04.2015 та 13590,00грн 3% річних у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності виконання робіт від відповідача не надходило, тоді як відповідач не оплатив вартість фактично виконаних робіт за договором № 15/12 від 18.05.2012 на загальну суму 169933,20 грн.

Представник позивача стверджує, що умовами договору № 15/12 від 18.05.2012 не визначено строк виконання зобов'язання по оплаті робіт з боку відповідача, оскільки не передбачено такого строку у разі, якщо не здійснена попередня оплата робіт. Враховуючи наведене, позивач вважає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Таким днем позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає день, коли він звернувся до відповідача з претензією, зокрема - 04.03.2013.

Проте Київський апеляційний Господарський суд не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

За загальним правилом, обов'язок замовника оплатити надані послуги виникає після їх прийняття. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором між сторонами не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок замовника оплатити виконані дослідження та виконаний проект позивача виникає з моменту прийняття таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи та надав послуги відповідачу 06.06.2012 на суму 102685,20 та 01.08.2012. на суму 67248,00 грн., незважаючи на те, що ПАТ "Мостобуд" не здійснило передоплату у порядку, визначеному у пункті 2.5. договору.

Враховуючи, що за актами приймання-передачі від 06.06.2012 та від 01.08.2012 відповідачем були прийняті роботи (послуги з дослідження та виконання проекту) позивача, то у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з 06.06.2012 - на суму 102685,20 грн. та з 01.08.2012 - на суму 67248,00грн.

Таким чином, господарський суд встановив порушення відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012.

У відзиві на позов відповідач просив господарський суд застосувати позовну давність, у зв'язку з чим у позові відмовити повністю.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку.

У відповідності по п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2012 між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором № 15/12 від 18.05.2012, згідно з яким відповідачем визнано борг перед ТОВ "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" на загальну суму 169933,20 грн.

Враховуючи, що визнання боргу відповідачем відбулося в межах строку позовної давності, а не після його спливу, то господарський суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності 10.10.2012.

У відповідності до частини 3 статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про оплату виконаних робіт і наданих послуг за актами від 06.06.2012 № 43 та від 01.08.2012 № 72 в силу статті 264 ЦК України почався заново з 10.10.2012.

Враховуючи, що з даним позовом до Господарського суду міста Києва ТОВ "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" звернулося 16.06.2015, то суд визнає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 169933, 20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НДПІ БУДТЕХЕКСПЕРТИЗА" в частині стягнення 169933,20грн. основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 28907,27грн. пені за період з 01.10.2014 до 01.04.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 15/12 від 18.05.2012, то Київський апеляційний Господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, на підставі пункту 5.4. договору № 15/12 від 18.05.2012, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 28907,27грн. пені за період з 01.10.2014 до 01.04.2015.

При цьому позивачем не було враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки зобов'язання з оплати мало бути виконане відповідачем не 01.10.2014, а у червні 2012 року та у серпні 2012 року, про що зазначено вище.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2014 до 01.04.2015, у зв'язку з чим Господарським судом міста Києва обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13590, 00 грн. 3% річних за період з 02.08.2012 до 01.04.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 15/12 від 18.05.2012.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи наведене, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 13590, 00 грн. 3% річних за період з 02.08.2012 до 01.04.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 15/12 від 18.05.2012.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/15350/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/15350/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/15350/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15350/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко