Постанова

від 07.03.2007 по справі 10/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "07" березня 2007 р.                                                                  Справа №  10/29

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді  Савченка Г.І. за участю секретаря судового засідання Маслова К.Г., розглянувши адміністративну справу

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “КАЛИНА-ЛТД”

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Рівне

про                     визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  

За участю представників сторін:

від позивача      –Сміховський М.М.,

від відповідача –Михалевич Н.О., Костевич Т.О., Гнатюк О.І.                                                

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “КАЛИНА-ЛТД”, м. Рівне– просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання податкових зобов'язань:

§          з податку на прибуток приватних підприємств: податкові повідомлення-рішення № 0001092342/0/23-121  від 07 липня 2006 року № 0001092342/1/23-121 від  14  вересня  2006  року, № 0001092342/2/23-121  від 26 жовтня   2006  року, №  0001092342/3/23-121   від 12 січня 2007 року на  суму податкового   зобов'язання –5.171.659,00  грн.,   з   них   за   основним   платежем  –4 426 276,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 745 383,00 грн.

§          з податку на додану вартість: податкові повідомлення-рішення № 0001102342/0/23-121  від 07 липня 2006 року, № 0001102342/1/23-121 від 14 вересня 2006 року, № 0001102342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року,  № 0001102342/3/23-121 від  12 січня 2007   року, на  суми податкового зобов'язання –3.699.689,00 грн.,  з  них за основним   платежем –2.466.462,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1.233.227,00 грн.

§          з податку з доходів фізичних осіб: податкові повідомлення-рішення № 0001511742/0/17-124 від ЗО червня 2006 року, № 0001511742/1/17-124  від  13  вересня 2006  року, № 0001511742/2/17-124 від 04 грудня 2006 року, № 0001511742/3/17-124 від 12 січня 2007 року, на суму податкового зобов'язання - 4 598,00 грн., з них за основним платежем - 1 532,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –3 065,40 грн.

§          з штрафної санкції по податку на прибутку: податкові повідомлення-рішення № 0002232342/1/23-121 від 14 вересня 2006 року, № 0002232342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року, № 0002232342/3/23-121 від 12 січня 2007 року, на суму податкового зобов'язання –2.655.765,00 грн., з них за основним платежем –0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2.655.765,00 грн.

Крім того, позивач просить визнати нечинним рішення ДПІ у м. Рівне від 13.09.2006 р. № 19043/25-09/25-09 про результати розгляду первинної скарги.

До вирішення спору по суті позивач письмово відкликав позовну заяву в частині визнання нечинним рішення Державної податкової адміністрації у Рівненській області про результати розгляду повторної скарги від 23.10.2006 р. № 14721/25-16/179 та рішення Державної податкової адміністрації України від 29.12.2006 р. № 14837/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги. В зв'язку з цим позивач відкликав обгрунтування позовних вимог з мотивів посилання на підпункт 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами та державними   цільовими фондами”, а саме щодо несвоєчасності розгляду скарг податковими органами в процесі апеляційного узгодження.

Про часткове залишення без розгляду позовної заяви судом винесена ухвала від 02.03.2007 р.

Рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне, які є предметом спору позивач оскаржує із наступних підстав.

Позивач посилається на відсутність порушення, передбаченого п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2006 року в сумі 11.650.000,00 грн. і як наслідок - заниження податку на прибуток за І кв.2006 року у розмірі 2.912.500,00 грн.

Обгрунтовує тим, що згідно редакції статуту Позивача від 30.12.2005 р. зареєстрованого виконавчим комітетом Рівненської міської ради за N 16081050005000508 засновником позивача відповідно до Статуту, був заявлений статутний капітал в сумі 11.650.000,00 грн., який за рішенням власника Трід Файненшл Лімітед (Великобританія) був сформований за рахунок акцій:

1)  прості іменні акції - емітент ВАТ Машинобудівний завод Прогрес, код ЄДРПОУ 33648113, в кількості 1165000 шт. вартістю 5.825.000,00 грн.;

2) прості іменні акції - емітент ВАТ “Хімоб'єднання Зоря”, код ЄДРПОУ 33648129, в кількості 1165000 шт., вартістю 5.825.000,00 грн.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-323/601 від 17.01.06 р. (місце укладання–м.Донецьк) ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” - продавець та Брокерська контора „Шниппельсон и сыновья” (м. Макіївка. Донецька обл., 32599055, ліцензія АА 604053 від 17.12.2003 року) акції –ВАТ Машинобудівний завод Прогрес - 0,25 грн. прості, іменні в кількості 1165000 шт. та ВАТ “Хімоб'єднання Зоря” - 0,25грн. прості, іменні в кількості 1165000 шт. були продані за ринковою (біржовою) вартістю 11.650.000,00 грн.

Згідно п. 7.6.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94 р. із змінами і доповненнями, об'єктом оподаткування є прибуток від операцій з цінними паперами, або перевищення доходів над витратами.

Відповідно до пп. 7.6.4 п.7.6. ст. 7 оподаткування операції з цінними паперами та деривативами під терміном „доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшено на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку Відповідно до пп. 7.6.4 п.7.6. ст. 7 оподаткування операції з цінними паперами та деривативами під терміном „доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшено на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку  з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно ті.7.6.3 п.7.6. ст..7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів, або вартість манна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів, до складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Оскільки статутний фонд підприємства формується за рахунок внесків учасників, у даному випадку- за рахунок внеску цінних паперів на певну суму, учасники при виході зі складу товариства мають право, а товариство зобов'язано провести виплату повного внеску учасників у грошовій або матеріальній формі, таким чином у товариства існує заборгованість (зобов'язання) перед учасниками відносно їх внесків як покупців, стаття 148 Цивільного кодексу України. Статутний (корпоративний капітал) –це зафіксована в установчому документі вартість внесків учасників, переданих юридичній осаді в рахунок оплати її корпоративних прав, а не безоплатно надане майно (цінні папери) учасником, як те зазначено в Акті.

Витрати на придбання акцій дорівнюють вартості корпоративних прав, переданих  Файненшл Лімітед (Великобританія), оскільки, згідно п. 7.6.3 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств”, під “витратами” слід розуміти вартість майна, продавцю цінних паперів. Під час внесення акцій до статутного фонду відбувається обмін цінних паперів на корпоративні права. Тобто, витрати на придбання акцій у даному випадку дорівнюють вартості корпоративних прав, отриманих учасником товариства замість цих акцій. “”

Вважає, що  прибуток  від  продажу  акцій  дорівнює   11,650  млн. грн.   (доход від продажу) водночас з цим підприємство понесло витрати на суму 11,650 млн. грн. (витрати на придбання у сумі, що дорівнює вартості корпоративних прав), а різниця між доходом від продажу та витратами на придбання складає нульовий результат.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про завищення загальної суми валових витрат за третій квартал 2005 року у розмірі 6.055.004,00 грн. і, як наслідок– заниження податку на прибуток за третій квартал 2005 року у розмірі 1.513.776,00 грн. Також позивач не погоджується з тим, що розбіжності за даними позивача і відповідача виникли внаслідок реалізації покупцем дизельного пального за цінами, нижчими за ціни придбання. Позивач вважає, що фактична господарська діяльність підприємства не може бути оцінена як збиткова внаслідок аналізу однієї операції, а посилання податкового органу в акті на п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою,– спростовується даними декларації по прибутку за цей же період, де відображено загальний прибуток підприємства за квартал, загальну прибуткову діяльність за 2005 рік, що свідчить про регулярну, постійну та суттєву господарську діяльність позивача, направлену на отримання прибутку.

Вважає, що первинними документами підтверджені витрати у грошовій формі на придбання дизельного пального, яке потім було використано для здійснення господарської діяльності, продано третім особам.

За таких  умов,  витрати на придбання дизельного пального  відносяться до складу валових витрат.

Продаж пального за ціною, нижчою від ціни придбання, не зменшує валові витрати., оскільки це суперечить правилам оподаткування, встановлених законом.

У зв'язку з цим є безпідставними висновки податкового органу про порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2, пп. 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та як наслідок– збільшення нарахувань штрафних санкцій в сумі 2.655.765,00 грн.

Позивач не погоджується з висновком про завищення податкового кредиту у липні–вересні 2005 року у зв'язку з продажем дизельного пального за ціною, меншою ціни придбання. Обгрунтовує тим, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації з метою їх подальшого використання у оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

В акті перевірки відсутні відомості про те. що придбане дизельне пальне використано не для здійснення оподаткованих операцій.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про встановлення порушення вимог податкового законодавства, а саме не утриманий у джерела виплати та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 3 кварталі 2005 р. в загальній сумі 1.532,70 грн., до якої входить:

- не утриманий у джерела виплати і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 76 особових рахунках у вересні 2005 р. в загальній сумі 1294,28 грн.. який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу  працівника у вигляді заробітної плати у місяці, в якому платник податку припинив трудові відносини з працедавцем звільнені наказом від 30.09.2005 р. № 88-к;

- по 7 особових рахунках у липні, серпні 2005 р. в загальній сумі 238,42 грн., який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати без подання ним заяви про застосування податкової соціальної пільги, заяв, які являються підставою для застосування податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати працівників.

Позивач спростовує такий висновок тим, що відповідно до пп. 6.3.2 Закону № 889 пільга починає  застосовуватися до нарахованих доходів вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Із цього правила існують два винятки. Пільга застосовується без подання заяви, якщо:

-  фізична особа станом на 01.01.2004 р. значилася у працедавця за основним місцем роботи (визначеним у трудовій книжці), не звільнялася з цього місця роботи і не подавала заяву про відмову від пільги;

-  фізична особа одержує доходи, передбачені пп. “а” –“д” пп. 6.3.3 Закону № 889 (за місцем отримання таких доходів).

Пільга припиняє застосовуватися в місяці, коли працівник подає заяву про відмову від пільги або звільняється з підприємства. Згідно частини 5 ст.48 Кодексу законів про працю України “Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України”. Згідно частини 2 пункту 2.26 розділу 2 “Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників” затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 “Днем звільнення вважається останній день роботи”. Таким чином, перелічені в таблиці 15 Акту працівники відпрацювали 30 вересня 2005 року повний робочий день, одержали заробітну плату за цей день, а тому мали право на пільгу як такі, що відпрацювали повний календарний місяць (вересень 2005 року)

Відповідач позов заперечує. Свої заперечення мотивує доводами, вказаними в акті перевірки та в рішеннях про результати розгляду скарг.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, господарський суд встановив, що оспорювані рішення прийняті за результатами документальної перевірки та апеляційного узгодження.

Як свідчать обставини справи, виїзною позаплановою документальною перевіркою, проведеною ДПІ у м. Рівне (акт перевірки від 19.06.2006 року за №233/23-400/139767480), встановлено, що в порушення п.п. 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” занизило валові доходи від продажу цінних паперів у І кварталі 2006 року в сумі 11.650.000,00 грн.

Зборами учасників ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” (протокол від 05.12.2005 р.) було прийнято рішення про вихід із товариства учасників –фізичних осіб, а також про збільшення статутного капіталу товариства за рахунок майнового внеску учасника –Компанії Трід Файненшл Лімітед (Великобританія) та про встановлення його в розмірі  11.650.000,00 грн. (100%).

Внесок здійснений простими іменними акціями ВАТ “Машинобудівний завод Прогрес” в кількості 1165000,00 шт. вартістю 5825000,00 грн. та ВАТ “Хімоб'єднання Зоря” в кількості 1.165.000,00 шт. вартістю 5825000,00 грн.

ТОВ ВКФ "Калина-ЛТД" отримало дані цінні папери в обмін на корпоративні права товариства.

17.01.2006 року ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” продало зазначені акції Брокерській конторі “Шниппельсон и сыновья” (покупець) за курсовою вартістю 11.650.000,00 грн. (договір купівлі-продажу від 17.01.2006 р. за № Т-323/601).

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) передбачено:

- під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості (абз.1 пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону);

- під терміном “доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів. збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (абз.1 пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону);

-  під фінансовою інвестицією слід   розуміти   господарську операцію, яка передбачає   придбання корпоративних  прав,   цінних   паперів,   деривативів  та  інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні (абз.1 пп.1.28.2п.1.28 ст.2 Закону);

-   пряма інвестиція –господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (абз. “а” пп. 1.28.2 п.1.28 ст.2 Закону);

-  продаж товарів –будь-які  операції,  що  здійснюються  згідно  з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу  прав власності  на  такі товари  за  плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (абз.1 п.1.31 ст.1 Закону);

-  товари   –матеріальні   та нематеріальні   активи,  а  також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.1.6 ст.1 Закону);

-  корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п.1.8 ст.1 Закону)

Таким чином, поняття “товари” та “корпоративні права” законодавчо визначені як окремі, різні поняття і свідчать про те, що господарські операції позивача з продажу цінних паперів на суму 11650000,00 грн. відповідно до договору купівлі-продажу від 17.01.2006 року за ЖГ-323/601 не є операціями з корпоративними правами.

Валовий доход –у визначенні пп. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий доход включає загальні Доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 4.2 ст.4 даного Закону не передбачено невключення до валового доходу  від продажу цінних паперів.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” завищило загальну суму валових витрат за III квартал 2005 року в розмірі 6 055 004,00 грн.

Згідно наданих для перевірки документів товариство у III кварталі 2005 року отримало від ПП “Аркада-Сервіс” дизельне паливо марки Л-0,2-62 в кількості 14549,58 т на загальну суму 61125516,40 грн. (без ПДВ), в тому числі у липні в кількості 3503,45 т на суму 12662319,65 грн. (середня ціна придбання - 3614,24 грн. за тону), у серпні в кількості 4091,00 т на суму 17960394,34 грн. (середня ціна придбання - 4389,67 грн. за тону), у вересні в кількості 6954,62 т на суму 30502802,40 грн. (середня ціна придбання -4385,98 грн. за тону).

Дане дизельне паливо ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” реалізувало покупцям у III кварталі 2005 року за цінами, нижчими за ціну придбання. Середня ціна реалізації палива на підприємстві склала: у липні 2825,30 грн. за тонну, серпні - 3249,30 грн. за тону, вересні - 3681,06 грн. за тону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах… (п. 1.32 ст.1 зазначеного Закону).

Таким чином, ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, здійснивши збиткові операції, не мало підстав відносити до складу валових витрат різницю між ціною придбання та ціною продажу дизельного палива марки Л-0,2-62, отриманого від ПП “Аркада-Сервіс” без мети його використання в подальшій господарській діяльності в сумі 12333361,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) товариство не включило до складу валових витрат витрати, понесені в зв'язку з придбанням товарів від ТНК “ВР Комерс”, чим занизило валові витрати за III квартал 2005 року в сумі 6278356,72 грн.

Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3–5.7 цієї статті.

За наслідками перевірки ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” донараховано податок на прибуток в сумі 4.426.276,00 грн. та на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ХШ від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями) застосовано до товариства штрафну санкцію в сумі 745383,00 грн. За результатами розгляду первинної скарги  ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, ДПІ в м. Рівне збільшено  штрафну санкцію, передбачену абз.1 пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ХШ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями), і застосовано в сумі 2213138,00 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” занижено податок на додану вартість за липень-вересень 2005 року в сумі 2.466.462,00 грн.

Відповідно до абз.2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Здійснивши збиткові операції, товариство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з різниці між ціною придбання та ціною продажу дизельного палива марки Л-0,2-62, отриманого від ПП “Аркада-Сервіс” без мети його використання в подальшій господарській діяльності.

Таким чином, платником завищено податковий кредит за липень 2005 року на суму 552.804,48 грн., за серпень 2005 року –933.169,60 грн., за вересень 2005 року –980.488,00 грн.

В результаті вчинення зазначеного порушення ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” донараховано податок на додану вартість в сумі 2.466.462,00 грн. та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ХШ від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями) до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) в сумі 1.233.227,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що в порушення пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-ІУ (із змінами та доповненнями), п.п. З, 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035 (із змінами та доповненнями), ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” не утримано у джерела виплати і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у III кварталі 2005 року в загальній сумі 1.532,70 грн.

Товариство застосувало податкову соціальну пільгу до нарахованого працівникам доходу у вигляді заробітної плати у місяці, в якому платники податку припинили трудові відносини з працедавцем (наказ від 30.09.2006 року № 88-к) та до доходу працівників у вигляді заробітної плати без подання ними заяв про застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою (заяви працівників, які є підставою для застосування податкової соціальної пільги до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати, для перевірки надані не були).

Пп. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. №889-ІУ (із змінами та доповненнями) визначає:

§          податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування  пільги.  Пільга не застосовується до доходу,  нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту (ч. 2 даного підпункту);

§          ...заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту (ч.З даного підпункту).

Порядок надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035 (із змінами та доповненнями), передбачає:

§          податкова соціальна пільга (далі - пільга) застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою (п.З Порядку);

§          пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник   податку   подав   працедавцю   заяву   про   її   застосування   з   відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив  трудові  відносини   з  таким   працедавцем   (п. 4 Порядку);

§          заява про відмову від застосування пільги не подається у разі, коли платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, зазначених у підпунктах “а” –“д” підпункту 6.3.3 статті 6 Закону, (п.6 Порядку). За наслідками перевірки  ТОВ  ВКФ  “Калина-ЛТД” донараховано податок  з доходів фізичних осіб в сумі 1532,70 грн. та на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ХШ від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями) до товариства застосовано штрафну санкцію в сумі 3.065,40 грн.

Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пункт 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 03.04.1993 р. (з врахуванням змін та доповнень) визначає, що статутний фонд –це сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Статутний фонд і фактична заборгованість учасників за вкладами до статутного фонду обліковується і відображається розгорнуто за окремими статтями активу і пасиву балансу.

Згідно статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи май нові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно з пп. 4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР (в редакції від 22.05.97 р. з подальшими змінами та доповненнями) (далі по тексту Закон № 334/94) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права не включаються до складу його валового доходу.

При цьому під корпоративними правами слід розуміти право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових  формах (п.1.8 ст.1 Закону).

Відповідно до статті 5 вищевказаного Закону № 334/94 визначено, що валові витрати –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В даному випадку товариство витрат не зазнало, тому вартість внесених акцій засновником (компанією Трід Файненшл Ліміти) в кількості 23300 шт. вартістю 1.165.000 грн., як прямої інвестиції до статутного фонду товариства відповідно до пункту 7.6.3 ст.7 Закону, не можуть бути включені до валових витрат.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про господарські товариства”, майно, що передано товариству його засновниками, є власністю товариства.

При здійсненні господарської діяльності товариство на правах власника може здійснювати будь-які операції, які не суперечать чинному законодавству з майном, що належить йому на правах власності, в тому числі операції купівлі-продажу.

Таким чином, у товариства після здійснення продажу акцій, що були прямою інвестицією до статутного фонду, відповідно до пункту  7.6.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування   прибутку   підприємств”,   виникає   валовий  доход,   що   підлягає оподаткуванню. Отже ДПІ у м. Рівне правомірно включило до валового доходу кошти отриманні від продажу акцій в сумі 1.165.000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу   -   це  сума  будь-яких   витрат  платника  податку  у  грошовій,   матеріальній   або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються    (виготовляються)    таким    платником    податку    для    їх    подальшого використання у власній господарській діяльності.

Здійснення операцій протягом третього кварталу 2005 року з купівлі дизельного пального і продажу його в той самий день або через незначний строк за цінами значно нижчими від ціни придбання є фактом підтвердження того, що Товариство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

Такий висновок є обґрунтованим оскільки положеннями пункту 1.32 ст. 1 Закону №334/94 згідно з яким господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже товариство придбаваючи дизельне пальне продає за ціною, нижчою за ціну його придбання, здійснюючи таким чином збиткову операцію. Твердження позивача, що в цілому підприємство отримувало доходи спростовується балансом даного товариства за 2005 рік де непокриті збитки становлять 10887000 грн. (стор.7 акту перевірки).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п 7.4.4 п. 7.4 ст.7 3акону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не  включається до складу податкового кредиту.

Порядок надання податкових соціальних пільг встановлено ст. 6 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - Закон № 889) та конкретизовано постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги" (далі по тексту - постанова).

Відповідно до п. 4 постанови пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, у якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з  відповідними документами,  і  зупиняється з  податкового місяця,  у якому  платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Податковий період визначений в п.1.7. ст. 1 Закону № 889 де зазначено, що звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

Пункт 1.6 ст.1 Закону № 889 визначає поняття загального оподаткованого доходу в тому числі і місячного, а саме загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Враховуючи зазначене, податкова соціальна пільга, передбачена пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону у випадках, зазначених у пп. 6.3.3 Закону, застосовується до сум заробітної плати, нарахованої за кількість відпрацьованих днів у податковому періоді (місяці), у якому фізичну особу прийнято на роботу (згідно із наказом по підприємству), та не застосовується до сум заробітної плати, нарахованої за кількість відпрацьованих днів за період, коли таку фізичну особу звільнено (згідно з наказом по підприємству).

Отже товариство звільнивши в останній день вересня 2005 року працівників не мало право застосовувати соціальну податкову пільгу при нарахуванні заробітної плати, а тому ДП1 у м. Рівне правомірно донарахувало підприємству податок з доходів фізичних осіб в сумі 1.294,38 грн.

Правомірним є донарахування даного податку в сумі 238,42 грн. оскільки підприємство без подання заяви працівниками про застосування податкової соціальної пільги застосувало дану пільгу при нарахуванні заробітної плати даним працівникам, чим порушено пп.. 6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону № 889.

Таким чином, податковий орган довів правомірність прийняття своїх рішень.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,–

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

2.          Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "14" березня 2007 р.