Постанова

від 25.02.2010 по справі 2а-393/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року справа № 2а-393/10/2370

м. Черкаси

14 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

при секретарі - Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції до підприємства об'єднання громадян «Кролівник» про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до підприємства об'єднання громадян «Кролівник» про припинення юридичної особи.

Позивач зазначив, що відповідач більше року не подає в органи державної податкової служби документи фінансової звітності, що згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року є підставою для припинення юридичної особи.

Позивач просить задовольнити його вимоги та припинити юридичну особу підприємство об'єднання громадян «Кролівник».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що підприємство об'єднання громадян «Кролівник» згідно відомостей вказаних у довідці № 15а-2864 про включення до ЄДРПОУ України від 13.07.2005 року зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідач взятий на облік в Золотоніській об'єднаній державній податковій інспекції 05.11.1995 року і є платником податків.

Враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням та те, що відповідач здійснює свою діяльність з порушенням встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а саме з 18.04.2006 року не подає до податкових органів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону і тим самим порушує вимоги податкового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що на момент розгляду справи судом відповідач як платник податків не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 4. ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування.

Суд зазначає, що спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі за текстом - «Закон № 755-IV»).

У відповідності до п.2 ст.46 Закону України № 755-IV, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться на підставі судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач більше року ухиляється від подачі в органи державної податкової служби передбачених законом документів фінансової звітності.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Стаття 19 Господарського кодексу України встановлює обов'язок усіх суб'єктів господарювання здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25 червня 1991 року облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про систему оподаткування» одним з обов'язків платників податків визначає подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що порядок подання податкових декларацій визначений в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 року. Зокрема статтею 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно статті 46 Закону України № 755-IV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином, відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності, встановлені статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частин 1 та 6 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04 грудня 1990 року органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи вищенаведені норми, а також те, що відповідач не подавав до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року, суд приходить до висновку, що вказані дії порушують встановлені законодавчими актами правила здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання.

Враховуючи право органів державної податкової служби звертатися до суду з заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити юридичну особу підприємства об'єднання громадян «Кролівник» ідентифікаційний код 33515023.

Копію цієї постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Золотоніської міської Рада Черкаської області для виконання обов'язків визначених ст.ст. 38, 40 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.І. Коваленко