Постанова

від 07.08.2015 по справі 826/8200/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 серпня 2015 року №826/8200/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В. та Мазур А.С., при секретарі судового засідання Коровай Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» додержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України провизнання бездіяльності протиправною, стягнення суми бюджетного відшкодування та пені, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про:

визнання протиправною бездіяльності державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України щодо бюджетного відшкодування на користь позивача податку на додану вартість у розмірі 176 893,00 грн. в строк до 24.03.2015;

стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» (ідентифікаційний код 21641157, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 39-А, приміщення 41, поточний рахунок №26002014038449, філія акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Києві, МФО 380333) 328 195,00 грн., з яких: 176 893,00 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, 151 302,00 грн. пені нарахованої на суму вказаної заборгованості;

визначення строк у 10 робочих днів, з моменту отримання Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві від позивача заяви з оригіналом виконавчого документа та копії ухваленого у цій справі судового рішення про стягнення коштів, для виконання судового рішення у відповідності з законодавством;

зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті та Державної казначейської служби України у десятиденний строк з моменту отримання Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві від позивача заяви з оригіналом виконавчого документа та копії ухваленого у цій справі судового рішення про стягнення коштів, подати до суду звіт про виконання вищевказаного судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітні періоди вересень 2006 року, жовтень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року та квітень 2008 року відповідно до вимог законодавства, однак бездіяльність державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України позбавляє його законного права на відшкодування сум податку на додану вартість в заявленому розмірі, в результаті чого обліковується пеня за прострочення виплати заборгованості з Державного бюджету України.

Державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проти позову заперечила, посилаючись на те, що контролюючим органом вчиняються дії із виконання рішення суду щодо обліку наявної до відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість, зокрема, щодо внесення відповідної інформації в підсистему «Податковий аудит» інформаційної системи «Податковий блок».

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві також надало заперечення проти позову, посилаючись на те, що перерахування платникові податку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку можливо за наявності дотримання чинників, визначених законодавством, зокрема, за умови надходження до казначейської служби відповідного висновку державної податкової служби.

Адміністративну справу №826/8200/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» подало до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (на час розгляду справи в суді - державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) декларації із податку на додану вартість в яких відображено відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за звітні періоди вересень 2006 року, жовтень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року та квітень 2008 року у загальному розмірі 176 893,00 грн.

Наявність правових підстав для відшкодування відповідних сум з Державного бюджету України було предметом дослідження в адміністративній справі №2а-11839/09/2670.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 в адміністративній справі №2а-11839/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 №2а-11839/09/2670, встановлено правильність та достовірність формування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 93 235,00 грн., за жовтень 2006 року - 42 562,00 грн., за листопад 2006 року - 15 293,00 грн., за грудень 2006 року - 3 733,00 грн. і за квітень 2008 року - 22 070,00 грн. Також судом рішенням в цій справі встановлено протиправність дій контролюючого органу по призначенню позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню, за вказані вище періоди (в т.ч. за квітень 2008 року), і про помилковість висновків такого акта перевірки.

При цьому судом встановлено передчасність позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 154 823,00 грн. у зв'язку з наступним.

Статтею 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, передбачений порядок відшкодування з Державного бюджету України бюджетного відшкодування та строки його проведення.

Підпунктами 200.6 - 200.8 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до підпунктів 200.10 - 200.12 вказаної статті Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому, в силу приписів норми пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 200.13 цієї ж статті Кодексу на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З контексту вищенаведених норм Кодексу, а також аналогічних норм Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що законодавцем не ставиться виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку, оскільки останнє є обов'язком податкового органу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 у справі № К-3582/10.

Разом з тим, обов'язок по вчиненню передбачених наведеними законодавчими приписами дій для отримання платником податків відповідної суми податку на додану вартість з бюджету виникає у контролюючого органу автоматично за фактом набрання законної сили рішенням суду, яким засвідчено право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (про що також вказано в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 №К/800/27708/13, від 11.06.2013 №К/800/11374/13, від 11.12.2014 №К/800/30925/13, від 27.05.2013 №К/9991/53933/12).

Отже з моменту набрання судовим рішенням в адміністративній справі №2а-11839/09/2670 законної сили у державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві виник обов'язок по вчиненню передбачених наведеними законодавчими приписами дій для отримання платником податків відповідної суми податку на додану вартість з бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 в адміністративній справі №2а-11839/09/2670 набрала законної сили 24.02.2015.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Під час судового розгляду справи державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не заперечувалось право позивача на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування відповідно до судового рішення, що набрало законної сили.

Проте невиконання свого обов'язку із своєчасного подання висновку до органів державної казначейської служби податковою інспекцією мотивовано необхідністю внесення відповідної інформації в підсистему «Податковий аудит» інформаційної системи «Податковий блок».

Судом не приймаються відповідні пояснення відповідача як доказ поважності причин несвоєчасного відшкодування, оскільки відповідні дії мали бути вчинені відповідачем одразу після набрання судовим рішенням законної сили.

Невиконання державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві свого обов'язку із подання висновку до органу державної казначейської служби свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу і неналежну організацію роботи останнього.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про подання висновку та видачу бюджетного відшкодування отримано державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 10.03.2015.

Станом на час розгляду справи в суді відповідачем не надано суду доказів подання висновку до органу державної казначейской служби.

Отже, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надано суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відтак, позовні вимоги до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визнання протиправною бездіяльності із відшкодування податку на додану вартість є обґрунтованими.

Проте позовні вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України щодо визнання протиправною бездіяльності не підлягають задоволенню, оскільки з боку названих відповідачів відсутнє порушення прав позивача.

Так, в силу приписів пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідний висновок державної податкової служби на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві не надходив. Тому протиправної бездіяльності названих органів суд не вбачає.

Суд звертає увагу, що на суми податку, який не відшкодований протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач володіє безспірним правом на отримання пені на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку щодо подання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може позбавити платника податку права на нарахування та стягнення пені.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03.06.2014 №21-131а14 , позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалах від 24.11.2014 №К/800/48867/13 (№820/4396/13-а), від 10.02.2015 №К/800/57120/14 (№820/14931/14), від 11.02.2015 №К/9991/65339/12 (№2а/1270/5312/2012).

Згідно із приписами статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд наголошує, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів подання висновку до органу державної казначейської служби та вчинення інших дій щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість в межах спірних правовідносин.

Також відповідачем не спростовано розмір пені, який визначений позивачем у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зазначена позиція суду відповідає також практики Європейського суду з прав людини, яка відносно спірних питань найяскравіше проілюстрована у його рішеннях у справі за позовом компанії «Інтерсплав» проти України (2007), у справі за позовом компанії «Булвес» AД проти Болгарії (2009) та у справі за позовом компанії «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії (2010).

У зазначених справах Європейський суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання, який правомірно сформував податковий кредит з ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг, беззаперечно, має право на його відшкодування, оскільки це є його власністю. Держава, маючи інформацію про зловживання у зазначеній сфері, має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями свого контрагента, якщо відсутні ознаки його участі у правопорушенні, оскільки у нього немає законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із ненадання висновку до органу державної казначейської служби про бюджетне відшкодування у розмірі 176 893,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта» (код ЄДРПОУ 21641157, 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 39-А, приміщення 41, поточний рахунок №26002014038449, філія акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Києві, МФО 380333) 328 195,00 грн., з яких: 176 893,00 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, 151 302,00 грн. пені нарахованої на суму вказаної заборгованості.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кротюк О.В.,

Мазур А.С.