Ухвала

від 03.08.2015 по справі 816/1464/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р.Справа № 816/1464/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.А.

Представник позивача - Бойко Є.Г.

Представник відповідача - Прокопчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015р. по справі № 816/1464/15

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0002532203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності із податку на додану вартість, яке встановлено актом перевірки № 3416/22-00845890 від 17 грудня 2014 року, позивачем не було допущено, оскільки помилка податкової декларації за жовтень 2014 року виправлена позивачем самостійно. Так, позивачем 29 грудня 2014 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2014 року № 9075483768. Сума самостійно виправленої помилки у розмірі 11 868 грн. була сплачена на спеціальний рахунок ПДВ згідно платіжного доручення № 11064 від 24 грудня 2014 року. Крім того, за твердженням позивача, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ був нарахований штраф у розмірі 356 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року адміністративний позов Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0002532203 від 30 грудня 2015 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 967 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у позові, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 50.1 ст. 50, п. 50.2 ст. 50, п. 50.3 ст. 50, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 71 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови у позові, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови в частині відмови у позові, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання , перевіривши рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" (ідентифікаційний код 00845890) 23 березня 2000 року зареєстроване в якості юридичної особи /т. 1 а. с. 81/. Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 200079638, виданого 01 листопада 2012 року /т. 2 а. с. 16/.

У період з 09 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СГТОВ "Агрофірма "Куйбишево" (код за ЄДРПОУ 00845890) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ю Онлайн" (код за ЄДРПОУ 37589984) за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 17 грудня 2014 року складено акт № 3416/22-00845890, в якому зафіксовано, серед іншого, порушення позивачем вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів України № 678 від 13 листопада 2014 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 11 868 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки від 17 грудня 2014 року № 3416/22-00845890 Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № 0002532203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 17 802 грн., в тому числі 11 868 грн. - за основним платежем та 5 934 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /т. 1 а. с. 39/.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та Державної фіскальної служби України скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № 0002532203 - без змін /т. 1 а. с. 44-46, 51/.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0002532203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 11 868 грн. - за основним платежем винесено податковим органом правомірно, а отже позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пункту 4 глави VI Порядку заповнення і подання податкової звітності із податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13 листопада 2013 року (далі - Порядок № 678), у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23 (23.1 чи 23.2), уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий як самостійний документ або у складі декларації (як додаток до неї). Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.2 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України визначено, що звітним (податковим) періодом податку на додану вартість є один календарний місяць. А пунктом 203.1 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, уточнення показників рядка 24 декларації відбувається за один звітний період, в якому уточнюються відповідні показники, і вказані уточнені показники обов'язково враховуються в декларації за наступний, після уточненого, звітний період.

Письмові докази свідчать, що 17 жовтня 2014 року СГТОВ "Куйбишево" подало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в якій позивач зазначив, що залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24) становить 1 450 231 грн. /т. 1 а. с. 102-103/.

До податкового кредиту, серед іншого, увійшла сума податку на додану вартість у розмірі 11 868 грн. 40 коп., внесена на підставі податкової накладної № 2393 від 18 вересня 2014 року, виписаної контрагентом позивача ТОВ "Ново-Фарм". Відповідно до пояснень позивача, вказана податкова накладена не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому, позивача 19 листопада 2014 року подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року, яким було зменшено раніше задекларований податковий кредит в розмірі 11 868 грн., в результаті чого значення від'ємного залишку р. 24 декларації зменшився на 11 868 грн. та становив 1 438 363 грн. /т. 1 а. с. 104-106/.

20 листопада 2014 року СГТОВ "Агрофірма Куйбишево" подало до податкового органу податку декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в рядок 21.2 якої перенесено значення залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду р. 24 декларації з податку на додану вартість за вересень в сумі 1 450 231 грн. /т. 1 а. с. 163-168/, тобто без врахування уточнюючого розрахунку від 19 листопада 2014 року.

Позивачем 29 грудня 2014 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, в якому значення рядка 25.2 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок" збільшено на 11 868 грн.

Позивач зауважив /т. 2 а. с. 4/, що сума самостійно виправленої помилки у розмірі 11 868 грн. була сплачена на спеціальний рахунок ПДВ згідно платіжного доручення № 11064 від 24 грудня 2014 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідачем під час перевірки, яка мала місце у період з 09 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року, встановлено, що подання СГТОВ "Агрофірма Куйбишево" уточнюючого розрахунку за вересень 2014 року № 9067410056 від 19 листопада 2014 року до декларації по спеціальному режиму оподаткування вплинуло на зменшення р. 24 та р. 25 декларації за вересень 2014 року, а отже і декларації за жовтень 2014 року. Позивач при поданні податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року (спеціальний режим оподаткування) не було враховано показники уточнюючого розрахунку в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року № 9067410056 від 19 листопада 2014 року, яким зменшено податковий кредит за вересень 2014 року на 11 868 грн., збільшено суму позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2014 року (р. 18 Декларації) на 11 868 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кадету наступного звітного періоду (р. 24) на суму 11 868 грн., чим порушено пункт Порядку заповнення і подання податкової звітності із податку на додану вартість № 678 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, позивач, виявивши недоліки в заповненні р. 24 податкової декларації за вересень 2014 року правомірно уточнив відповідні показники 19 листопада 2014 року. В той же час, уточнені показники (р. 24) декларації за вересень 2014 року мали бути враховані в наступних за вереснем 2014 року звітних періодах почергово, як це визначено п. 4 глави 6 Порядку № 678.

Натомість, при поданні 20 листопада 2014 року податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року (спеціальний режим оподаткування) не було враховано показники уточнюючого розрахунку в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року № 9067410056 від 19 листопада 2014 року, яким зменшено податковий кредит за вересень 2014 року на 11 868 грн., збільшено суму позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2014 року (р. 18 Декларації) на 11 868 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кадету наступного звітного періоду (р. 24) на суму 11 868 грн.

Уточнення показників податкової декларації за жовтень 2014 року позивачем здійснено шляхом подання 29 грудня 2014 року уточнюючого розрахунку /т. 1 а. с. 58-66/, тобто не виконано вимоги п. 4 глави 6 Порядку № 678.

Доводи позивача про самостійне виявлення помилок заповнення декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року і відповідне їх уточнення не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, оскільки вказане уточнення відбулось після виявлення вказаних недоліків заповнення податкової декларації за жовтень 2014 року податковим органом під час проведення перевірки позивача у період з 09 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року, та отримання позивачем 19 грудня 2014 року акту перевірки /т. 1 а. с. 33/.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджєуться з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку не можуть застосовуватись приписи пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, якими передбачено подання уточнюючих розрахунків у випадку самостійного виявлення платником податків помилок та/або фактів заниження податкових зобов'язань.

Крім того, відповідно до вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2014 року № 0002532203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 11 868 грн. - за основним платежем винесено податковим органом правомірно.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року по справі № 816/1464/15 в частині відмови у задоволенні позову прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Куйбишево" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015р. по справі № 816/1464/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2015 р.