Ухвала

від 05.08.2015 по справі 802/493/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/493/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

05 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - Гончаренка О.В.

представника відповідача - Доброштан Н.С.

представника відповідача - Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" звернулось в суд із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0008722203 від 17.10.2014, щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 502990,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 125748,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 10 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та прийняти нову постанову, якою залишити адміністративний позов без задоволення. Аргументуючи доводи апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у вінницькій області, порушено норми матеріального права, що мало наслідком прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну (вх. №10695/15 від 24.07.2015).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що прибули до суду апеляційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.10.2014 № 2621/2202/34143431. Згідно з цим актом підприємство порушило норми п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (ПК): занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та /або спрямовується на спеціальний рахунок у загальній сумі 502990 грн. в наступних податкових деклараціях: - за лютий 2014р. №9014715819 від 20.03.2014р. на суму ПДВ 235 564 грн.; - за березень 2014р. №9021859886 від 18.04.2014р. на суму ПДВ 267 426 грн.

В процесі здійснення видів господарської діяльності, якими займається позивач (розведення свійської птиці) останнім були укладені:

- з ТОВ "АФ Олексіївське" договір поставки №16/01-01 від 16 січня 2014 року та Додаткову угоду №1 від 16.01.2014 р. Згідно умов договору поставка Товару здійснювалось в місці поставки (склад Покупця) за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н., с. Степанівка, вул. Обревського, 1, силами, засобами та за рахунок Постачальника. Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується, на умовах даного Договору, поставити та передати у власність Покупця шрот соняшниковий високопротеїновий тестований (гранульований або негранульований) з часткою сирого протеїну не менше 35-36,0%, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар відповідно до умов даного Договору;

- з ПП "Помол Крим" договір поставки № 174/013 від 31.12.2013 р. Поставка Товару здійснювалась в місці поставки (склад Покупця) за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н., с. Степанівка, вул. Обревського, 1, силами, засобами та за рахунок Постачальника. Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується, на умовах даного Договору, поставити та передати у власність Покупця кормові добавки білкові мінерально-вітамінні добавки (БМВД), премікси та ветеринарні препарати, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

Висновок податкового органу щодо безтоварності здійснених операцій між позивачем та його контрагентами обґрунтований через неможливість прослідкувати, чи дійсно здійснювалось таке перевезення із залученням осіб-перевізників, оскільки в деяких графах товарно-транспортних накладних зазначена неповна інформація, а також внаслідок розбіжності щодо інформації про марки автомобілів, їх власників, які зазначені в ТТН як перевізники товару.

Також, в акті перевірки зроблено висновок про невідповідність видаткових накладних ТОВ "АФ Олексіївське" та ПП "Помол Крим" вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у зв'язку із відсутністю обов'язкових реквізитів, а саме: посади, прізвища, імені та по-батькові осіб відповідальних за здійснення господарської операції правильності її оформлення.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0008722203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 628738,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 502 990,00 грн., за штрафними санкціями - 125 748,00 грн.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, є договори поставки товару, податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договорів поставки з ТОВ "АФ Олексіївське" та ПП "Помол Крим", видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, доказів подальшого використання придбаних товарів за зазначеними вище договорами в господарській діяльності позивача шляхом використання сировини для виробництва кормів для годівлі птиці, що підтверджується відповідними звітами за лютий - березень 2014 року - суд першої інстанції встановив факт поставки позивачу від ТОВ "АФ Олексіївське" та ПП "Помол Крим" товару (шрот соняшниковий високопротеїновий тестований (гранульований або негранульований) з часткою сирого протеїну не менше 35-36,0%; кормові добавки білкові мінерально-вітамінні добавки (БМВД), премікси та ветеринарні препарати).

Відповідно до вказаних обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вказаними постачальниками. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам статті 86 КАС України. Вказані висновки судом першої інстанції зроблено з урахуванням умов поставки позивачу товару силами та за рахунок постачальників. Оформлення товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювали TOB "АФ Олексіївське" та ПП "Помол Крим". Позивач є отримувачем вантажу, тому не здійснювало організацію перевезення товару та не мало права приймати участь у оформлені даних документів. Як наслідок, позивач не може нести відповідальність за зазначення неповної інформації в документах та розбіжності щодо інформації про марки автомобілів, їх власників, які зазначені в ТТН як перевізники товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що можливі недоліки товарно-транспортних накладних на перевезення товару, оформлених контрагентами позивача, не можуть бути підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій, зокрема, якщо іншими документами підтверджене протилежне. Крім того, наявність в ТТН певних недоліків жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки ТТН підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності.

Господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

В порушення п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість висновків акту перевірки. Натомість матеріалами справи підтверджено, що правочини, укладені позивачем з ПП "Помол Крим" та ТОВ "АФ Олексіївка" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення досліджених судом господарських операцій позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Варто зазначити, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Згідно зі статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.