Ухвала

від 06.08.2015 по справі 821/1323/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1323/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Лук’янчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року приватне підприємство «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» (далі - позивач, ПП «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №0000132200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8 205,00 грн. та штрафними санкціями 2 051,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено про ігнорування контролюючим органом ст.8 Конституції України, якою регламентовано принци верховенства права, що виразилося в безпідставному висновку про протиправне формування податкового кредиту за відповідний звітний період лише на підставі відсутності в товарно-транспортній накладній всіх необхідних реквізитів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року адміністративний позов задоволений.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року № 0000132200 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 205,00 грн. та штрафними санкціями 2 051,25 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неповним дослідженням усіх обставин справи та просить винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи. Також, ним заявлено клопотання про перенесення розгляду справи, однак доказів поважності такого відкладення - не надано.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності, яким займається ПП «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» є «будівництво житлових і нежитлових будівель», поряд із цим, видами діяльності товариства є також - «установлення та монтаж машин і устаткування», «електромонтажні роботи» та ін.

У межах здійснення своєї господарської діяльності, 16 червня 2014 року ПП «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» (Підрядник) уклало договір № 36/14 з ПП «Димиорс» (Замовник) на виконання монтажних, будівельних робіт, придбання обладнання, матеріалів (а.с.26-28).

У п.п.1.7 п.1 вказаного договору було передбачено, що Підрядник зобов'язується в тому числі придбати та доставити на адресу замовника пневмонавантажувач, здійснити його монтаж та наладку в системі автоматичного подання палива.

У зв'язку з чим, позивач, з метою належного виконання умов даного договору уклав 12 серпня 2014 року договір №1208-14 із ПП «Старбудпівдень» (продавець) про придбання пневматичного транспортеру ПТЗ-12 вартістю 49 232,50 грн. (в т.ч. ПДВ 8 206,42 грн.) (а.с.19).

Відповідно до п.п.2.2 п.2 вказаного договору доставка товару повинна відбуватися транспортом продавця.

Факт отримання позивачем вказаного товару у серпні 2014 року підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 14 серпня 2014 року, податковою накладною № 35 від 14 серпня 2014 року на суму 49 232,50 грн., рахунком-фактури № СФ-000128 від 14 серпня 2014 року та товарно-транспортною накладною №П 18 від 14 серпня 2014 року (а.с.20-23).

На аркуші справи 24 є заява позивача на отримання дозволу на в'їзд автомобіля КАМАЗ 5320, реєстраційний номер №16626 ХО на територію ПП «Димиорс» для транспортування на об'єкт пневматичного транспортеру ПТЗ -12.

Відповідно до акту виконаних робіт № 10/14-ДМС-ПК від 03 жовтня 2014 року та банківських виписок про оплату послуг, ПП «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» передало ПП «Димиорс» виконані роботи, які були обумовлені договором від 16 червня 2014 року, а саме: придбання та доставляння пневмонавантажувача, його монтаж та наладка (а.с.30-36).

ДПІ у м. Херсоні було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Старбудпівдень» за серпень 2014 року, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами вказаної невиїзної перевірки 24 грудня 2014 року складено акт №477/21-03-22-06/36504606 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п.44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.201.1. ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 8 205,00 грн. (а.с.10-17).

Як вбачається з Акта перевірки, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді заниження останнім податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «Старбудпівдень», зроблено на підставі того, що згідно наданої позивачем товарно-транспортної накладної неможливо дослідити пункт навантаження товару, відсутні відомості щодо особи яка дозволила відпуск вантажу, здала вантаж, відсутня довіреність на отримання товару, підпис водія, що отримав товар, тобто подана до перевірки ТТН не містить всіх необхідних реквізитів, а, отже, не може бути врахована в якості первинного документа, що підтверджує транспортування.

Згідно наданої ТТН автоперевізником значиться ПП «Грузтранс», проте до перевірки не надано договір перевезення, податкові накладні, акти виконаних робіт, розрахунки з ПП «Грузтранс», тому неможливо встановити за чий рахунок відбувалось перевезення товару.

На думку контролюючого органу, зазначене свідчить про те, що господарська операція з постачання пневматичного транспортеру позивачу не має реального характеру та спрямована на здійснення операції з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи встановлені Актом перевірки обставини, ДПІ у м. Херсоні 16 січня 2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000132200, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8 205,00 грн. та штрафними санкціями 2 051,25 грн. (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не встановлено факту безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у ПП «Старбудпівдень», тому зазначені обставини дали позивачу, передбачене податковим законодавством право для формування податкового кредиту, внаслідок придбання вказаного товару у відповідному податковому періоді.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту, врегульовано ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість є фактичність здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами господарської операції, що відображає її реальність, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що товар перевозився згідно товарно-транспортної накладної №П 18 від 14 серпня 2014 року, яка на думку податкового органу містить недоліки, які підтверджують нереальність господарської операції.

Колегія суддів проаналізувавши такий довід, виходить з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції та підтверджено умовами договору від 12 серпня 2014 року № 1208-14 транспортування товару здійснювалось ПП «Старбудпівдень», який залучив підприємство - ПП «Грузтранс».

В якості замовника перевезення - зазначений позивач, однак за його ствердженням це є помилкою в оформленні товарно-транспортної накладної.

Позивач заперечував факт наймання транспорту у ПП «Грузтранс» та факт оплати транспортних послуг даному перевізнику, тим більше, таке не передбачено договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно вказаного доводу представника податкового органу, що недоліки по складанню товарно-транспортної накладної не можуть бути беззаперечним доказом, поряд з іншими наданими доказами, нереальності господарської операції по поставці товару.

Суд апеляційної інстанції вважає неможливим на підставі тільки з єдиного доводу апелянта щодо неналежного оформлення товарно-транспортної накладної, робити висновок про безтоварність операції, оскільки інші докази, які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог свідчать про зворотне.

Окрім цього, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» №488/346 від 29 грудня 1995 року, яким затверджена форма 1-ТН товарно-транспортної накладної, на час виникнення спірних правовідносин не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому не може бути застосований.

Всупереч вказаному в акті перевірки, необхідно зазначити, що положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, не містить прямої вказівки на те, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ТЕПЛОСЕРВІС-СОКОЛ» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський