Постанова

від 13.03.2007 по справі 05/146-64а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/146-64А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.03.07                                                                                           Справа  № 05/146-64А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевича В. В.

                                           Слуки М. Г.     

розглянув           апеляційну скаргу ТзОВ «Силком», м. Луцьк від 17.01.2007 р. № 4

на постанову           Господарського суду Волинської області від 19.12.2006 р.

у справі           № 05/146-64 А

за позовом           Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача ТзОВ «Силком», м. Луцьк

про           стягнення штрафних санкцій в сумі 4 242, 86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –Кондратюк В. В. –представник (довіреність № 27 від 12.03.2007 р.)

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та 13.03.2007 р. склад колегії суддів змінювався.

Представнику відповідача (скаржника) у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 13.02.2007 р., а ухвалами від 13.02.2007 р. та 27.02.2007 р. розгляд справи відкладався за клопотаннями скаржника, явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Волинської області від 19.12.2006 р. у справі № 05/146-64 А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Силком»про стягнення 4 242, 86 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено повністю.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Інструкцією із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженою Наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 р. № 171 та мотивував її тим, що відповідач не надав суду доказів створення у встановленому порядку у 2005 році робочого місця для працевлаштування інваліда та повідомлення про наявність такої вакансії центр зайнятості. При цьому, господарський суд посилається на Лист Луцького міського центру зайнятості від 10.05.2006 р. № 1187/05-06, згідно якого відповідач не звертався до центру зайнятості з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім цього, суд вказав, що відсутність прибутку у 2005 році не звільняє підприємство від сплати штрафних санкцій.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Волинської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що у грудні 2004 року на підприємство звернувся інвалід з метою працевлаштування Парнак С. С., однак у зв'язку з тривалим проходженням медичного огляду був прийнятий на роботу лише у жовтні 2005 року на посаду прибиральника території. Також апелянт, звертаючись до положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначає, що він не може сплатити штрафні санкції, оскільки у 2005 році підприємство працювало збитково.

У судовому засіданні 13.03.2007 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також подав клопотання про залучення свідка Парнака С. С. Однак, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, оскільки докази, які містяться у справі, є достатніми для вирішення спору по суті.

Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не подав доказів, що він протягом 2005 року звертався до відповідних органів з проханням направити до нього інваліда для працевлаштування, а також тим, що відсутність прибутку за звітний період не може бути підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.

Позивач просить розглядати справу за відсутності його уповноваженого представника.

          Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника) у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 21 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у даному періоді, як підтверджено матеріалами справи, працював інвалід Парнак С. С. з жовтня 2005 року, тобто лише 3 місяці звітного періоду.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку суми штрафних санкцій, які належить сплатити за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4 242, 86 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)

Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)

При розгляді даної справи апеляційна інстанція встановила, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що на підприємстві працював інвалід з жовтня 2005 року Парнак С. С., що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а. с. 4).

Отже, апеляційна інстанція погоджується з господарським судом першої інстанції про правомірність та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій в період з січня по вересень включно 2005 року, оскільки у даному періоді відповідач не здійснював необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інваліда, а саме не інформував центр зайнятості про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда до працевлаштування інваліда Парнак С. С.

В періоді, коли інваліда було працевлаштовано на підприємстві, правові підстави для нарахування штрафних санкцій відповідачу відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про зміну постанови господарського суду Волинської області, оскільки вона прийнята з неповним врахуванням всіх обставин справи та з порушенням чинного  законодавства України.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Силком»задоволити частково;

2.          Постанову господарського суду Волинської області від 19.12.2006 р. у справі № 05/146-64 А змінити;

3.          Прийняти нову постанову, якою:

4.          Позовні вимоги Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити частково в сумі 3 182, 15 грн. штрафних санкцій;

5.          В стягненні решти суми штрафу відмовити;

6.          Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на відповідача пропорційно суми задоволених вимог;

7.          Видання виконавчих документів доручити місцевому господарському суду;

8.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

9.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             М. Г. Слука