Рішення

від 10.08.2015 по справі 909/575/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 р. Справа № 909/575/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна",

пр. Грушевського 1/14, м. Кам'янець-Подільський,

Хмельницька область,32300

до відповідача: ОСОБА_1 державної виконавчої служби

Калуського міськрайонного управління юстиції

п-т ОСОБА_2,1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

до відповідача: ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України

в Івано-Франківській області

вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним виконавцем від невиконання рішення суду

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_4 - старший прокурор відділу, (посвідчення №004275 від 14.09.2015 р.);

від позивача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність №19.01.2015 р. від 12.01.2015 р.);

від відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції: ОСОБА_6 - представник, (довіреність №505 від 21.01.2015 р.);

від відповідача ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" подало позов до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції та до ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним виконавцем від невиконання рішення суду.

Ухвалою суду від 27.05.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 09.06.2015 року. Ухвалою суду від 09.06.2015 року відкладено розгляд справи на 18.06.2015 року. Ухвалою суду від 18.06.2015 року відкладено розгляд справи на 07.07.2015 року. В судовому засіданні 07.07.2015 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 21.07.2015 року, про що представник сторін були повідомлені. Ухвалою суду від 21.07.2015 року продовжено строк розгляд справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.08.2015 року.

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції проти позову заперечив згідно підстав, викладених у відзиві вих.№6992 від 06.07.2015 року (вх. №10358/15 від 07.07.2015). Представник відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судове засіданні не з'явився. З приводу цього слід вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

24 грудня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження №41341387 по примусовому виконанню наказу господарського суду Івано-Франківської області №1369 від 10.12.2013 року по справі №909/1322/13, а саме стягнення з ТОВ "Гранд Стілл" на користь ТОВ "Модуль-Україна" основного боргу в розмірі 324 701 грн. 00 коп., пені в розмірі 13 722 грн. 30 коп., 3% річних в розмірі 3 362 грн. 65 коп., судового збору в розмірі 10 071 грн. 30 коп.

За словами позивача, на день подання позовної заяви, жодного виконання відповідачем 1 не вчинено. Позивач стверджує, що стягнення з боржника суми заборгованості має велике значення для позивача з огляду на розмір суми боргу, необхідність здійснювати розрахунки з державним бюджетом, здійснення розрахунків за сировину, енергоносії та заробітну плату працівникам.

З позовної заяви вбачається, що 06.08.2014 року з єдиного реєстру виконавчих проваджень України позивачу стало відомо, що 05.02.2014 року ОСОБА_3 державним виконавцем відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 було внесено постанову про доручення проведення виконавчих дій.

Позивач стверджує, що в порушення положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, держаним виконавцем не винесено постанови про опис та арешт майна тане здійснено опису майна. За словами позивача, Єдиний державний реєстр не містить будь-яких відомостей стосовно результатів проведення опису та арешту майна по виконавчому провадженню №41341387, здійснених у відповідності до постанови про доручення про проведення виконавчих дій від 05.02.2014 року.

Позивач вказує у своїх вимогах на те, що виконавче провадження №41341387 здійснюється з 24.12.2013 року і органом ДВС не здійснено арешт коштів боржника, і це, на думку позивача, дає можливість боржнику безперешкодно здійснювати господарську діяльність та здійснювати дії для унеможливлення виконання рішення суду.

На думку позивача, своє бездіяльністю, що виразилася в нездійсненні арешту та реалізації наявного в боржника майна, а також нездійсненні арешту рахунків боржника відповідач 1 наніс позивачу матеріальну шкоду, яка завдана від невиконання рішення суду.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача суму шкоди завданої невиконанням судового рішення по справі №909/1322/13 в розмірі 351 857 грн. 25 коп.

Відповідач відділ ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції позовні вимоги не визнає, подав суду відзив вих.№6992 від 06.07.2015 (вх. №10358/15 від 07.07.2015). У своєму відзиві відповідач 1 вказує на те, що 24.12.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню Наказу господарського суду Івано-Франківської області №1369 від 10.12.2013 року. За словами відповідача, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець володів інформацією стосовно майнового стану боржника, оскільки у відділі ДВС вже перебувало виконавче провадження про стягнення боргу на користь ПАТ "Банк "Київська Русь".

Відповідач також вказує на те, що 16.06.2014 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах. В результаті отриманих відповідей встановлено, що кошти на рахунках боржника відсутні.

За словами відповідача, 29.04.2015 року описано і арештовано майно боржника. 29.05.2015 року державним виконавцем оголошено в розшук майно боржника. Того ж дня виконавче провадження зупинено на підставі п.4 ч.1 ст.38 ЗУ "Про виконавче провадження". Відповідач стверджує, що і після зупинення виконавчого провадження державним виконавцем вживаються заходи щодо розшуку майна боржника, про що свідчить акт державного виконавця від 10.06.2015 року.

Таким чином, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Відповідач 2 Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області відзиву на позовну заяву суду не подав, в судове засідання не з'явився.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В спірному випадку судом встановлено на підставі поданих позивачем доказів /ухвала суду від 28 жовтня 2014р. по справі № 909/1322/13/ та з урахуванням пояснень представників сторін наявність в діях державної виконавчої служби неправомірної поведінки по виконанню судового рішення по справі №909/1322/13 в розмірі 351 857 грн. 25 коп.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача про завдання йому шкоди в розмірі заявленої до стягнення суми позову. При цьому суд виходить із такого. Ухвалою суду від 28 жовтня 2014р. по справі № 909/1322/13 не тільки визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, а і зобов'язано названий відділ державної виконавчої служби вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду № 1369 від 10.12.13, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Після цього державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, як от: 29.04.2015р. описано і арештовано майно боржника, 29.05.2015р. оголошено в розшук майно боржника, 10.07.2015р. прийнята постанова про арешт коштів боржника. Виконавче провадження на даний час є не завершеним, відповідно до поданих доказів - боржник володіє певним майном, а тому ймовірність виконання рішення суду не виключається. За таких обставин твердження позивача про завдання йому шкоди діями державного виконавця в розмірі заявленої суми є передчасним. Даний висновок є підставою для визнання недоведеності позовних вимог, а отже в наявності підстави для відмови позивачу в позові.

За таких обставин суд, дослідивши подані докази, на підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства не знайшов доказів в підтвердження вимог позивача, а відтак дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми шкоди, завданої невиконанням судового рішення по справі №909/1322/13 в розмірі 351 857 грн. 25 коп. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32,43, 44,49 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" / 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського 1/14 / до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції / 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, п-т. ОСОБА_2, 1 / та до ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області / 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 14 / про стягнення шкоди, завданої невиконанням судового рішення по справі №909/1322/13 в розмірі 351 857 грн. 25 коп. - відмовити.

Стягнути з позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" / 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського 1/14, код ЄДРПОУ 37863825 / в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 7037 грн. 15 коп. (сім тисяч тридцять сім гривень двадцять п'ять копійок) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, ОСОБА_7 - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"