Постанова

від 03.11.2015 по справі 909/575/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа № 909/575/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Матущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю:

прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор;

позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідач 1: ОСОБА_4 - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідач 2: не з'явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю В«Модуль-УкраїнаВ» , вих. № 1981 від 21.08.15

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2015 (суддя Фрич М.М.)

у справі № 909/575/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю В«Модуль-УкраїнаВ» , м. Кам'янець-Подільский

до відповідача 1: відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

за участю Прокурора Львівської області в інтересах держави на стороні Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним виконавцем від невиконання рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Модуль-УкраїнаВ» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача 1: відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції та до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним виконавцем від невиконання рішення суду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.15 у справі № 909/575/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 037, 15 грн.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що виконавче провадження на даний час є не завершеним, відповідно до поданих доказів - боржник володіє певним майном, а тому ймовірність виконання рішення суду не виключається, відтак, твердження позивача про завдання йому шкоди діями державного виконавця в розмірі заявленої суми є передчасним.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ В«Модуль-УкраїнаВ» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2015 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що державний виконавець з моменту відкриття виконавчого провадження не здійснював арешт рахунків боржника, крім того, не відібрав в боржника даних бухгалтерського балансу, хоча як виявилось в процесі розгляду справи, на момент відкриття виконавчого провадження боржник мав готову продукцію на загальну вартість понад 638 300 грн, а загальна вартість запасів підприємства складала 1278 300 грн. Вказує, що зазначеного майна вистачило б на повне погашення заборгованості.

Вказує, що місцевий господарський суд неправильно встановив обставини справи, фактично зіславшись на ряд доказів, які не мають відношення до стягнення боргу на користь позивача.

Також, не погоджується з покладенням місцевим господарським судом на нього судового збору.

Крім того, 29.10.2015 подав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що для вирішення даного спору має значення бездіяльність органу ДВС саме на момент пред'явлення виконавчого документу до виконання. Відтак з огляду на те, що боржник мав майно, за рахунок якого можна було виконати судове рішення, вказане майно було вільне від зобов'язань перед будь-яким іншими особами, держаний виконавець своєю бездіяльністю наніс позивачу збитки.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. розгляд справи відкладався на 03.11.2015.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.15 у склад колегії суддів для розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці внесено зміни, введено замість судді Зварич О.В. - суддю Матущака О.І.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Прокурор та представник відповідача 1 заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2015 у справі № 909/575/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2013 у справі № 909/1322/13 позов ТОВ "Модуль-Україна" до ТОВ "Гранд Стілл" про стягнення 501 902, 43 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 324 701, 00 грн основного боргу, 13 722, 84 грн пені, 3 362, 65 грн 3% річних та 10 071, 30 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення місцевим господарським судом видано наказ.

24 грудня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 41341387 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 1369 від 10.12.2013 по справі № 909/1322/13.

5 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про доручення проведення виконавчих дій, якою встановлено, що згідно з заяви боржника від 31.01.2014 рухоме майно належне йому на праві власності, що знаходиться в заставі ПАТ «Банк «ОСОБА_6 Русь» перебуває в орендованому приміщенні по вул. Обліки, 26 в м. Долині. 04.02.2014 застоводержателем надано дозвіл на звернення стягнення на дане майно.

Постановлено доручити проведення виконавчих дій, пов'язаних з описом та арештом майна, що належить ОСОБА_7 «Гранд Стілл» ВДВС Долинського РУЮ.

Відповідно до п. 4.19.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

5 червня 2014 року винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_7 «Гранд Стілл», де стягувачами є ПАТ «Банк «ОСОБА_6 Русь», ОСОБА_7 «Металстандарт» та ОСОБА_7 «Модуль-Україна».

Надалі, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на бездіяльність ВДВС Калуського МУЮ по ВП № 41341387.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 визнано незаконною бездіяльність ВДВС Калуського МУЮ при примусовому виконанні наказу № 1369 від 10.12.2013.

Зобов'язано ВДВС Калуського МУЮ вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду № 1369 від 10.12.2013, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».

Як вказує позивач, з огляду на бездіяльність відповідача-1, позивач звернувся з позовом в даній справі про стягнення матеріальної шкоди в розмірі невиконаного рішення суду.

Слід зазначити, що матеріали справи містять: вимогу державного виконавця щодо надання інформації з реєстру прав власності на транспортні засоби ОСОБА_7 «Гранд Стілл» (надалі боржник), постанову про перевірку інформації щодо боржника, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника. Вищевказані документи підтверджують факт володіння державним виконавцем інформації щодо боржника.

Також, матеріали справи містять:

- відповідь на запит від 10.06.2014 до Держаної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах щодо боржника;

- постанову про арешт коштів боржника від 16.06.2014 та 10.07.2015, де стягувачем вказано ОСОБА_7 «Металстандарт», який є одним із стягувачем згідно з зведеним виконавчим провадженням від 05.06.2014;

- відповіді банківських установ про відсутність коштів на рахунках боржника;

- акт опису й арешту майна боржника від 29.04.2015 про стягнення заборгованості на користь ПАТ «ОСОБА_6 Русь», який також є одним із стягувачем згідно з зведеним виконавчим провадженням від 05.06.2014;

- постанову про передачу речового доказу на зберігання від 15.04.2015, що стосується майна боржника;

- постанову про розшук майна боржника від 29.05.2015;

- постанову про зупинення виконавчого провадження від 29.05.2015 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження»;

- акт державного виконавця від 10.06.2015 про виїзд за адресою боржника, з якого вбачається, що майна, належного боржнику не виявлено, а зі слів керівника товариства, таке не здійснює господарську діяльність з 2013 року.

Крім того, місцевим господарським судом в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у відповідних органів звіт про фінансові результати за 2014 рік та І квартал 2015 року та інформацію про банківські рахунки боржника.

Як вбачається з фінансового звіту боржника за 2014 рік, такий володів готовою продукцією на загальну вартість 638 300 грн, а загальна вартість запасів складала 1278 300 грн.

Поряд з цим, як вбачається з балансу на 31 березня 2015 року, фінансова ситуація боржника не змінилась, у вказаному балансі також відображена готова продукція вартістю 638 300 грн, а загальна вартість запасів складала 1278 300 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За ст.ст. 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача, а сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Крім того, із приписів статей 1166, 1174 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування майнової шкоди є компенсацією певних майнових втрат особи які вже настали для неї.

Разом з тим, судом встановлено, а позивачем не спростовано, що виконавче провадження щодо виконання наказу суду триває, тому позивач не втратив об'єктивної можливості задоволення своїх вимог у процесі виконання наказу господарського суду. Таким чином відсутні правові підстави вважати, що позивачу заподіяно майнову шкоду, а задоволення позову у даній справі призвело б до можливості отримання позивачем коштів у подвійному розмірі - за результатами розгляду даного спору, та за наслідками виконання вищевказаного наказу суду, що суперечило б таким загальним засадам цивільного законодавства, наведеним у статті 3 Цивільного кодексу України, як справедливість, добросовісність та розумність.

Відтак, з урахуванням наявності в матеріалах справи доказів вчинення держаним виконавцем дій, спрямованих на стягнення заборгованості з боржника на користь юридичних осіб та держави, аналізу балансу боржника, позивачем не доведено належними засобами доказування незаконність бездіяльності відповідача-1, які б призвели до майнових втрат позивача.

Також, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені у письмових поясненнях (щодо ринкової ватрості транспортних засобів боржника, оголошених в розхшук та виготовлення заднім числом постанови про об'єднання виконачого провадження) базуються на припущеннях та не підтвержені належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви, і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.

Отже, слід зробити висновок, що позивач не сплачує судовий збір при зверненні до суду з вказаним предметом спору, однак, такий судовий збір з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог з урахуванням загальних приписів ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно присуджено до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 037, 15 грн.

Крім того, з огляду на залишення рішення місцевого господарського суду без змін, судовий збір за його перегляд в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спостовують висновків місцевого господарського суду щодо передчасності позову, наявності готової продукції та запасів, дій державного виконавця, спрямованих на розшук майна боржника, відтак, не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували правомірність та підставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2015 у справі № 909/575/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", ідент. код 37863825; місцезнаходження: 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 1/14 в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 518, 57 грн.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 09.11.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Хабіб М.І.