Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/16058/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/16058/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Бородянської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Бородянської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.10.2011 року між ним та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" укладено договори №16155 банківського рахунку, №16155/1 та №16155/2 банківського рахунку (для зарахування страхових коштів), №16155/3 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».

Позивачем надано банку для виконання платіжні доручення.

Проте, відповідачем, всупереч умов договорів, платіжні доручення на загальну суму 206 018,25 грн. залишені без виконання.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути кошти, наявні на рахунках позивача в сумі 206 018,25 грн. згідно платіжних доручень.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

24.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

24.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання 27.07.2015 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 32011326, 01030 32011350 відповідно.

Представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог і внесення змін до предмету позову, відповідно до якої просив суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (банк) та Бородянською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності укладено договори №16155 банківського рахунку, №16155/1 та №16155/2 банківського рахунку (для зарахування страхових коштів), №16155/3 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».

Відповідно до п.1.1 договорів, банк відкриває клієнту поточний рахунок №25602016155001, №25601016155002, №25600016155003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1.1. договорів банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до п.8.1 договорів цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Як вбачається з повідомлення відповідача від 04.04.2012 року, з 09.04.2012 року змінилися номери та реквізити позивача а саме: з №25602016155001 на №25608292597001, з №25600016155003 на №25606292597003 та з №25601016155002 на №25607292597002.

Позивачем було надано банку для виконання платіжні доручення, а саме: № 1866 від 29 січня 2015 року на суму 3 353,51 грн.; № 1867 від 29 січня 2015 року на суму 1217,56 грн.; № 1868 від 29 січня 2015 року на суму 449,58 грн.; № 1869 від 29 січня 2015 року на суму 8781,03 грн.; № 1870 від 29 січня 2015 року на суму 463,04 грн.; № 1871 від 29 січня 2015 року на суму 116,84 грн.; №1872 від 29 січня 2015 року на суму 815,25 грн.; №1873 на суму 804,57 грн.; №1874 від 29 січня 2015 року на суму 588,96 грн.; №1875 від 29 січня 2015 року на суму 28 266,81 грн.; №1878 від 29 січня 2015 року на суму 760,04 грн.; №1880 від 29 січня 2015 року на суму 769,21 грн.; №1881 від 29 січня 2015 року на суму 410,91 грн.; №1882 від 29 січня 2015 року на суму 9 296,96 грн.; №1883 від 29 січня 2015 року на суму 814,10 грн.; №1884 від 29 січня 2015 року на суму 1 449,98 грн.; №1885 від 29 січня 2015 року на суму 1 865,81 грн.; №1886 від 29 січня 2015 року на суму 4 150,31 грн.; №1887 від 29 січня 2015 року на суму 181,23 грн., №1889 від 29 січня 2015 року на суму 11 025,87 грн.; №1890 від 29 січня 2015 року на суму 77 739,65 грн.; №1891 від 29 січня 2015 року на суму 24 617,11 грн.; №1892 від 29 січня 2015 року на суму 1 146,88 грн.; №1893 від 29 січня 2015 року на суму 3 617,20 грн.; №1895 від 30 січня 2015 року на суму 124,90 грн.; №287 від 02 лютого 2015 року на суму 2 230,00 грн.; №288 від 02 лютого 2015 року на суму 5 175,00 грн.; №289 від 02 лютого 2015 року на суму 233,00 грн.; №291 від 03 лютого 2015 року на суму 70,77 грн.; №292 від 03 лютого 2015 року на суму 15 270,57 грн.; №1896 від 03 лютого 2015 року на суму 194,00 грн.

Вказані платіжні доручення в порушення умов договору не були виконані відповідачем.

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р., розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пункту 2.3.3., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення клієнта щодо перерахування з рахунків позивача грошових коштів.

Кошти на рахунки отримувачів не надійшли, а 06.02.2015 року відповідачем зазначені кошти було повернуто на рахунки позивача.

Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Відповідач у відзиві вих. № 13-4-20203 від 14.07.2015 року заперечує проти позову, оскільки, в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 05.06.2015 року та розпочато процедуру ліквідації з 05.06.2015 року. В зв'язку з цим відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, що прямо встановлено п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом встановлено, що платіжні доручення були передані відповідачу до виконання ще до введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої 36 статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації до публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" та початок процедури ліквідації не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому, суд зазначає, що Бородянська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є кредитором публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на його рахунках, які обслуговує публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра".

Суд звертає увагу, що грошові кошти, які Бородянська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Так як, Бородянська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" вчинити дії по виконанню платіжних доручень, тобто виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі № 910/5560/14 від 29 жовтня 2014 року, №910/12766/14 від 04 лютого 2015 року, №927/1379/14 від 19 лютого 2015 року.

Тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку та процедури ліквідації, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15; ідентифікаційний код 20025456) перерахувати кошти за платіжними дорученнями Бородянської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 361, код ЄДРПОУ 26078554) № 1866 від 29 січня 2015 року на суму 3 353,51 грн.; № 1867 від 29 січня 2015 року на суму 1217,56 грн.; № 1868 від 29 січня 2015 року на суму 449,58 грн.; № 1869 від 29 січня 2015 року на суму 8781,03 грн.; № 1870 від 29 січня 2015 року на суму 463,04 грн.; № 1871 від 29 січня 2015 року на суму 116,84 грн.; №1872 від 29 січня 2015 року на суму 815,25 грн.; №1873 на суму 804,57 грн.; №1874 від 29 січня 2015 року на суму 588,96 грн.; №1875 від 29 січня 2015 року на суму 28 266,81 грн.; №1878 від 29 січня 2015 року на суму 760,04 грн.; №1880 від 29 січня 2015 року на суму 769,21 грн.; №1881 від 29 січня 2015 року на суму 410,91 грн.; №1882 від 29 січня 2015 року на суму 9 296,96 грн.; №1883 від 29 січня 2015 року на суму 814,10 грн.; №1884 від 29 січня 2015 року на суму 1 449,98 грн.; №1885 від 29 січня 2015 року на суму 1 865,81 грн.; №1886 від 29 січня 2015 року на суму 4 150,31 грн.; №1887 від 29 січня 2015 року на суму 181,23 грн., №1889 від 29 січня 2015 року на суму 11 025,87 грн.; №1890 від 29 січня 2015 року на суму 77 739,65 грн.; №1891 від 29 січня 2015 року на суму 24 617,11 грн.; №1892 від 29 січня 2015 року на суму 1 146,88 грн.; №1893 від 29 січня 2015 року на суму 3 617,20 грн.; №1895 від 30 січня 2015 року на суму 124,90 грн.; №287 від 02 лютого 2015 року на суму 2 230,00 грн.; №288 від 02 лютого 2015 року на суму 5 175,00 грн.; №289 від 02 лютого 2015 року на суму 233,00 грн.; №291 від 03 лютого 2015 року на суму 70,77 грн.; №292 від 03 лютого 2015 року на суму 15 270,57 грн.; №1896 від 03 лютого 2015 року на суму 194,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий