Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/9775/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/9775/14 За позовом Приватного підприємства "Ерідан"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ ГРУП"

про визнання попереднього договору оренди від 01.10.2010 року недійсним

Головуючий суддя: Домнічева І.О.

Суддя: Смирнова Ю.М.

Суддя: Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Хіміч Б.С. - за дов.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.14р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладання попередній договір від 01.10.2010 року украдений між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ ГРУП". Стягнуто з товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" на користь приватного підприємства "Ерідан" 609 грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ ГРУП" на користь приватного підприємства "Ерідан" 609 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р. рішення господарського суду від 07.10.14р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 23.03.2015р., рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р. у справі № 910/9775/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/9775/14 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 02.04.2015 р. розгляд справи призначено на 21.04.2015 р.

Судове засідання 21.04.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи призначено на 05.05.2015 р.

Ухвалою від 05.05.2015 р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 р.

15.05.2015 р. від Новохатнього О.А. через відділ діловодства суду надійшла заява про залучення останнього до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

26.05.15р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

26.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Судове засідання 26.05.2015 р. не відбулося.

28.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано заперечення на заяву про залучення третьої особи.

Ухвалою від 02.06.2015 р. призначено колегіальний склад суду для розгляду справи.

У результаті проведеного повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Домнічева І.О., суддя Смирнова Ю.М. та суддя Підченко Ю.О.

Ухвалою від 04.06.2015 р. зазначена колегія суддів прийняла справу до свого провадження, розгляд справи було призначено на 24.06.2015 р.

15.05.2015 р. від Новохатнього О.А. через відділ діловодства суду надійшла заява про залучення останнього до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 24.06.15р. у задоволення заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, розгляд справи відкладено на 29.07.15р.

21.07.15р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів в судове засідання 29.07.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідачів не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.07.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 року між приватним підприємством "Ерідан" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежилих приміщень з додатками №№ 1, 2 до нього. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О., зареєстрований за №1579.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець передав у власність покупцеві нежитлове офісне приміщення загальною площею 326,9 кв. м., яке знаходиться на першому та другому поверсі в будівлі № 4 Г (чотири літера "Г") по вулиці Григорія Андрющенка у Шевченківському районі міста Києва, що складає 7/100 частин від нежилих приміщень в будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012 року приватне підприємство "Ерідан" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» про стягнення 463 054, 45 грн., з яких: 459 123, 60 грн. - сума заборгованості, 459, 12 грн. - сума інфляційних втрат та 3 471, 73 грн. - сума трьох відсотків річних. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між ними договору купівлі-продажу частини нежилих приміщень від 10.06.2010р. не здійснив повного розрахунку за придбане згідно вказаного договору майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013р. у справі № 5011-27/16537-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому, господарський суд виходив з того, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати другої частини вартості придбаних за вказаним договором нежитлових приміщень в розмірі 459 123, 60 грн. не настав та порушеного права позивача по сплаті відповідачем зазначеної суми заборгованості не існувало, оскільки акт приймання-передачі приміщення, який би засвідчував фактичну передачу приміщення та готовність приміщення до його цільового використання, передбачений умовами договору купівлі-продажу від 10.06.2010р., між сторонами не підписано, а в матеріалах справи відсутні докази як виконання позивачем свого договірного обов'язку з введення будівлі в експлуатацію, так і отримання та передачі відповідачу зареєстрованого Держархбудінспекцією Сертифікату відповідності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. у справі №5011-27/16537-2012 апеляційну скаргу ПП "Ерідан" задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2010р. скасовано. Позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Агроінвест консалтинг" на користь ПП "Ерідан" 459 123, 60 грн. За висновком суду апеляційної інстанції декларація про готовність об'єкта до експлуатації надсилалась відповідачу, приміщення були передані відповідачу, ремонтні роботи в них виконані, однак відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати другої частини вартості придбаного за договором купівлі-продажу від 10.06.2010р. нежитлового офісного приміщення в розмірі 459 123,60 грн. не виконав.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року у справі №5011-27/16537-2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. у справі № 5011-27/16537-2012 - без змін.

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Ерідан" про стягнення збитків (неодержаного прибутку) в розмірі 1 291 871,14 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.01.2014 року у справі №910/20105/13 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПП "ЕРІДАН" на користь ТОВ "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 1 291 871,14 грн.

Задовольняючи позов, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що 10.10.2010 року між ТОВ "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" та ТОВ "АЙСБЕРГ ГРУП" укладено попередній договір оренди, відповідно до якого сторони попереднього договору домовились до 01.11.2010 року укласти договір оренди приміщень. Невиконання ПП "Ерідан" зобов'язань призвело до завдання збитків у вигляді неодержаного прибутку - суми орендної плати, яку б могло отримати ТОВ "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ".

01.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ ГРУП" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" (сторона-2) укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторона-1 (майбутній орендар) та сторона-2 (майбутній орендодавець) домовились укласти до 01 листопада 2010 року договір оренди (діла за текстом - основний договір).

Відповідно до п.1.1 договору оренди, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає за плату орендареві у строкове користування, а орендар приймає у строкове користування нежилі офісні приміщення, що визначені у цьому договорі (надалі іменується "приміщення, що орендуються"), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з п.1.2 договору оренди, приміщення, що орендуються, належать орендодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу частини нежилих приміщень, посвідченого 10 червня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Насобіною Г.О. за реєстровим номером 1579.

Адреса будівлі, у якій знаходяться приміщення, що орендуються: будівля № 4-Г (чотири літера "Г") по вулиці Григорій Андрющенка у Шевченківському районі міста Києва (п.1.3 договору оренди).

Загальна площа приміщень що орендуються, 326,9 кв. метрів. Приміщення, що орендуються, знаходяться на першому та другому поверсі будівлі та складаються із приміщення № 2 (два) першого поверху загальною площею - 168,0 кв. метрів, приміщення №13 (тринадцять) другого поверху загальною площею 21,2 кв. метри, приміщення № 12 (дванадцять) другого поверху загальною площею 22 кв. метри, приміщення №20 (двадцять) другого поверху загальною площею 73,9 кв. метрів, приміщення №19 (дев'ятнадцять) другого поверху загальною площею 41,8 кв. метрів (п.1.4 договору оренди).

Відповідно до п.5.7 договору оренди протягом 5 днів з моменту підписання даного договору орендар зобов'язаний сплатити аванс у розмірі орендної плати за один місяць оренди, який орендодавець зобов'язується зарахувати в рахунок орендної плати за перший місяць оренди.

Згідно з п.5.1 договору, розмір орендної плати за один календарний місяць визначається у національній валюті України - гривні. Гривневий еквівалент орендної ставки складається з розрахунку 20 доларів США з урахуванням ПДВ 20% за 1 кв.м., відповідно до офіційного обмінного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним Банком України на дату складання рахунку. Загальна сума щомісячної орендної плати визначається шляхом помноження орендної ставки на загальну кількість кв. м площі приміщень, що орендуються (п. 1.4 даного Договору).

Орендна плата сплачується орендарем авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця (п.5.2 договору оренди).

Як зазначено представниками відповідачів аванс був сплачений готівкою, проте докази зазначеного факту в матеріалах справи відсутні.

02.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ ГРУП" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" (сторона-2) укладено додаткову угоду №1 до попереднього договору від 01.10.2010 року відповідно до умов якої сторони домовились припинити дію попереднього договору від 01.10.2010 року.

Позивач просить визнати попередній договір недійсним, оскільки відповідач 1 уклав його не будучи власником нерухомого майна. А також, зазначає, що цей договір порушує його законні права та інтереси, оскільки з нього стягнуті збитки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Так, 10.06.10р. року між ТОВ «Агроінвест Консалтинг» та ПП «Ерідан» укладено договір купівлі - продажу частини нежитлового приміщення, що був посвідчений Насобіною Г.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований за № 1579.

Відповідно п. 2.2 Договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 10.06.2010 року визначено, що право власності на приміщення переходить від продавця (ПП «ЕРІДАН») до покупця (ТОВ «Агроінвест консалтинг») з моменту підписання договору та його державної реєстрації. Здійснити державну реєстрацію цього договору покупець має право з моменту нотаріального посвідчення цього договору, незалежно від факту оплати.

Як вбачається з витягу комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав, реєстрація права власності на підставі договору купівлі-продажу /1579/додаток №1, додаток №2 до договору купівлі-продажу від 10.06.2010 року зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" 08.12.2011 року.

А, право власності на приміщення (7/100 частки будівлі офісного приміщення офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів заг.пл. - 4485,8 кв.м м. Київ, вулиця Андрющенка Григорія, будинок 4г) згідно з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" 23.04.2012 року.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що «право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення...».

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Агроінвест Консалтинг» та ТОВ «Айсберг Груп» було укладено попередній договір оренди, відповідно до якого сторони попередньо домовились до 01.11.2010 року укласти договір оренди приміщень.

Однак, зазначений договір оренди не було укладено саме через невиконання ПП «Ерідан» свого обов'язку по виконанню переліку робіт у встановлені Договором купівлі-продажу від 10.06.2010 року строки та неготовність приміщень до їх цільового використання, внаслідок чого ТОВ «Агроінвест Консалтинг» було понесені збитки у вигляді неодержаного прибутку в сумі 1 291 871.14 грн., які були стягнуті з ПП «Ерідан» на підставі постанови Київського апеляційного суду у справі № 910/20105/13 від 02.04.20104 року, залишеної постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2014 року без змін.

Право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу перейшло до ТОВ «Агроінвест Консалтинг» з моменту державної реєстрації договору. Тому у ТОВ «Агроінвест Консалтинг» були всі підстави для укладення попереднього договору з ТОВ «Айсберг груп» з метою узгодження всіх питань стосовно укладення договору оренди в майбутньому.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.06.2012 року у справі № 36/448 було залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 року у справі за позовом ТОВ «Агроінвест Консалтинг» до ПП «ЕРІДАН» про виселення та зобов'язання передати приміщення за договором купівлі-продажу від 10.06.2010 року, зобов'язано ПП «ЕРІДАН» передати приміщення ТОВ «Агроінвест Консалтинг» за договором купівлі-продажу від 10.06.15р.

року. У вказаній постанові прямо зазначено, що право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу перейшло 10.06.2010 року після державної реєстрації договору купівлі-продажу частини нежилих приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішень третейського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а у випадку якщо позов заявляється не стороною оспорюваного правочину - наявність порушеного права такої особи.

Відповідно до положень ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

За змістом ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, підписуючи попередній договір у його сторін виникають взаємні права та обов'язки лише щодо подальшого укладення основного договору (в даному випадку - договору оренди, від 01.11.10 р.).

За змістом п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р. в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відтак, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, пов'язують можливість визнання Попереднього договору недійсним.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд вказує, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок укладення поперднього договору від 01.10.2010, а тому позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.08.15 р.

Головуючий суддя Домнічева І.О.

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Підченко Ю.О.