Постанова

від 11.08.2015 по справі 904/3453/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015 року Справа № 904/3453/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: Маглиш Л.С. - представник ( дов. від 01.04.2015 р. № 01/04-2015 )

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 р.,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом Приватного підприємства "Крона-сервіс",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства

"Інтерпайп Новомосковський трубний завод",

м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 128 051 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач з урахуванням заяви ( вх. № 38762/15 від 17.06.2015 р. ) про збільшення позовних вимог просить стягнути з Відповідача - 128 051 грн. 71 коп., що складає 47 985 грн. 30 коп. - заборгованості за Договором підряду від 21.05.2013 р. № 331/13, 5 137 грн. 52 коп. - 3% річних, 63 230 грн. 39 коп. - інфляційних нарахувань та 11 698 грн. 50 коп. - пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 р. ( суддя Загинайко Т. В. ) по справі № 904/3453/15 позов задоволено - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Приватного підприємства "Крона-сервіс" - 47 985 грн. 30 коп. - заборгованості, 11 698 грн. 50 коп. пені, 63 230 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, 5 137 грн. 52 коп. річних та 2 561 грн. 03 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 р. по справі № 904/3453/15 в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник зазначає на тому, що згідно ч. 2 ст. 235 ГК України, до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено

договором. Оскільки, умови укладеного договору не передбачають обов'язок Відповідача відшкодувати інфляційні витрати та 3 % річних, тому застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним. Отже, на думку скаржника, стягнення інфляційних витрат та 3% річних є неправомірним.

Представник Позивача у судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Розпорядженням секретаря судової палати від 28.07.2015 р., у зв'язку із перебуванням судді Бахмат Р.М. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року № 1, у відпустці, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 р. у справі № 904/3453/15, колегією суддів у складі: головуючого колегії Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О., апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено на 11.08.2015 р.

Представник Відповідача в призначений час в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотання про відкладення розгляду справи від Відповідача до суду не надходило.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник ) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як встановлено матеріалами справи, 21.05.2013 р. між Приватним підприємством "Крона-сервіс" ( Підрядник ) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" ( Замовник ) укладено Договір підряду № 331/13, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і з використанням власних матеріалів виконати ремонтні роботи на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти виконані Підрядником роботи та сплатити їх вартість.

Згідно з п. п. 1.2, 1.5 Договору підряду обсяги та характер робіт, що виконуються підрядником у рамках даного договору, визначаються затвердженою сторонами кошторисною документацією, яка складає невід'ємну частину цього договору; роботи за даним договором підрядник виконує на території замовника за адресою: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Сучкова 115; будівля виробництва труб середнього сортаменту.

Вартість робіт, що виконуються Підрядником за даним договором, визначена на підставі кошторисної документації і вказується у протоколі узгодження договірної ціни, оформлену у вигляді Додатку № 1 до даного договору, який складає невід'ємну його частину; загальна сума договору на момент його укладення становить - 499 953 грн. 25 коп., в тому числі сума ПДВ ( 20 % ) - 83 325 грн. 54 коп. ( п. 2.1 Договору підряду ).

В подальшому у п. 5 Додаткової угоди від 30.08.2013 р. до Договору підряду ( надалі - Додаткова угода ) сторони узгодили, що загальна сума договору збільшується на 720 000 грн. 00 коп.

Приймання-передача виконаних робіт здійснюється після їх завершення та оформлюється двостороннім актом; датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами підсумкового акту приймання-передачі виконаних робіт ( п. 4.2 Договору ).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору підряду Підрядником було виконано роботи на загальну суму 719 968 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: від 05.11.2013 р. №1/331 на суму 368 785 грн. 92 коп.; від 25.11.2013 р. № 3/331ДУ на суму 129 867 грн. 36 коп.; - від 26.11.2013 р. № 4/331ДУ на суму 190 159 грн. 80 коп.; від 02.12.2013 р. № 2/331ДУ на суму 31 155 грн. 84 коп.

Відповідно до пункту 5.2 Додаткової угоди оплату виконаних підрядником робіт замовник здійснює поетапно протягом 75-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаного етапу робіт на підставі рахунку, пред'явленого підрядником до оплати.

Отже, Замовник зобов'язаний був оплатити виконані роботи за актом від 05.11.2013 р. №1/331 на суму 368 785 грн. 92 коп. до 20.01.2014 р., за актом від 25.11.201 3р. № 3/331ДУ на суму 129 867 грн. 36 коп. до 09.02.2014 р., за актом від 26.11.2013 р. № 4/331ДУ на суму 190 159 грн. 80 коп. до 10.02.2014 р. та за актом від 02.12.2013 р. № 2/331ДУ на суму 31 158 грн. 84 коп. до 16.02.2014 р.

Відповідачем було здійснено попередню оплату та до звернення Позивача з позовом до суду було частково погашено заборгованість у загальній сумі 671 983 грн. 62 коп., про що свідчать банківські виписки по рахунку Позивача (а.с. 22-24).

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 47 985 грн. 30 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України ).

У п. 7.3 Договору підряду сторони домовилися, що за порушення строків оплати виконання робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від несплаченою суми за кожний день прострочки оплати.

Згідно розрахунку, пеня з 20.01.2014 р. по 15.08.2014 р. становить 11 698 грн. 50 коп.

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за договором, приписи ст.ст. 525, 526, ЦК України та п. 5.2 договору, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про стягнення з Відповідача - 47 985 грн. 30 коп. заборгованості, 11 698 грн. 50 коп. пені.

Місцевим господарським судом також на підставі ст. 625 ЦК України було задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних, у розмірі 63 230 грн. 39 коп. , нарахованих за період з лютого 2014р. по травень 2015р. та 5 137 грн. 52 коп. - 3 % річних, нарахованих за період з 20.01.2014 р. по 16.06.2015 р.

Відповідачем судове рішення оскаржується саме в цій частині позовних вимог.

Скаржник вважає, що стягнення відповідних сум, які становлять три проценти річних та інфляційні нарахування, згідно приписів статті 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки умови укладеного договору не передбачають обов'язок Відповідача відшкодувати інфляційні витрати та 3% річних.

З таким твердженням погодитися не можна.

Так, згідно із ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від винесення рішення про стягнення суми заборгованості, від доведеності вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

За переконанням колегії суддів, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 63 230 грн. 39 коп., нарахованих за період з лютого 2014р. по травень 2015р., та 5137 грн. 52 коп. 3% річних, нарахованих за період з 20.01.2014 р. по 16.06.2015 р., є обгрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, і передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішення у відповідній частині не вбачається.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги у справі згідно з ч. 1ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 р. у справі № 904/3453/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 12.08.2015 року

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя В.О. Кузнецов