Постанова

від 11.08.2015 по справі 908/2588/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.08.2015р. справа №908/2588/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В, Марченко О.А. секретаря Трегубової Т.Ю. від позивача:Єфременко О.О. - предст. за дов №14-88 від 18.04.2014р. від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м. Токмак, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року у справі№908/2588/15-г (суддя Попова І.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до відповідача Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м.Токмак, Запорізька область простягнення 1 852 610,40 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м. Токмак, Запорізької області про стягнення 1 160 000 грн. основного боргу за договором № 12/490-БО-13 від 28.08.2012 р., 120 429 грн. 62 коп. пені, 158 465 грн. 12 коп. штрафу, 329 084 грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 84 630 грн. 94 коп. річних процентів (а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. по справі №908/2588/15-г позовні вимоги задоволені частково (а.с.116-118).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 160 000грн. основного боргу, 119 539 грн. 83коп. пені, 158 465 грн. 12коп. штрафу, 84 451 грн.93коп. річних процентів, 326 469 грн.72коп. втрат від інфляції грошових коштів, 36978 грн. 11коп. судового збору.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що сума основного боргу у розмірі 1 160 000 грн. за договором № 12/490-БО-13 за період з жовтня 2012р. по грудень 2012р. доведена та обгрунтована, доказів оплати відповідач не надав. Інші вимоги щодо стягнення пені та штрафу передбачені умовами договору, перераховані судом та задоволені у сумі 119 539,83 грн. щодо пені,оскільки при розрахунку пені позивачем допущено нарахуванні пені на день фактичної оплати, сума штрафу у розмірі 158 465,12грн. перерахована та визнана правильною.

В частині стягнення інфляційних витрат, судом позовні вимоги задоволені частково у розмірі 326 469,72 грн., оскільки позивачем розраховані втрати від інфляції грошових коштів із суми, яка визначена з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, що є, за висновком суду, неправильним.

Щодо стягнення 3% річних, судом перераховано перерахована сума річних та стягнуто за період з 14.12.2012р. по 13.02.2015р. 84451,93 грн., оскільки позивачем неправомірно здійснено нарахування на день фактичної оплати.

Згідно з Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 09.04.2015р. №19-р відновлена робота Донецького апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,5 з 14.04.2015р.

Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2015р. у даній справі.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. у даній справі в частині стягнення пені та штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені та 7% штрафу з урахуванням клопотання відповідача про зменшення неустойки. В іншій частині апелянт просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р.без змін. (а.с.125-127).

Так, апелянт вважає, що господарський суд Запорізької області, відмовляючи в зменшенні неустойки (пені та штрафу), не встановлював дійсних обставин справи щодо підстав порушення відповідачем зобов"язання та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, які викладені у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення пені.

Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що відповідно до умов договору № 12/490-БО-13 від 28.08.2012р. газ, який отримувало ТОВ "Токмак теплоенергія" (первісний боржник) використовувався ним виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів госпорювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Плата за надані послуги отримується відповідачем від бюджетних організацій та інших споживачів відповідно до тарифів, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії та є нижчими економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

Крім того, 31.05.2013р. між Первісним кредитором "ТОВ Токмак теплоенергія" та відповідачем був укладений договір переведення права вимоги боргу, за яким Новому кредитору КП "Токмак теплоенергія" переходить права вимоги за договорами про надання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії в гарячій воді, про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти, які укладені між ТОВ "Токмак теплоенергія" та фізичними особами, приватними підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії. За вказаним договором передбачено право вимоги боргів на загальну суму 9 367 527,28 грн., з них згідно додатку № 1 дебіторська заборгованість бюджетних установ та організацій складає 4 964 533,98 грн., згідно Додатку № 2 дебіторська заборгованість інших споживачів складає 856 489,21 грн.

На підтвердження обставин тяжкого фінансового становища підприємства відповідача суду першої інстанції було надано достатньо доказів, проте суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, вказуючи на те, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені та факти, які зазначає відповідач як підставу зменшення розміру штрафних санкцій є наслідком його господарської діяльності.

Наприкінці апелянт зазначає, що стягнення з підприємства пені та 7% штрафу є непосильним тягарем, сплата якого безперечно призведе до більш тяжкого фінансового стану, використання коштів не за призначенням, що позбавить можливості фінансувати нагальні потреби підприємства, поставить під загрозу працездатність систем теплопостачання, їх технічний стан, безпечну експлуатацію і, відповідно, встановлення гарантій безпеки життя та здоров"я населення.

Представник апелянта у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду апеляційної інстанції надіслав клопотання від 06.08.2015р. №908 про розгляд справи без участі його представника, яке розглянуто колегією суддів, залучено до матеріалів справи та задоволено, враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов"язковою.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (за договором - продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" ( за договором - покупець, відповідач у справі) укладено договір № 12/490-БО-13 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати (а.с.13-18).

Згідно пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору.

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу,а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семі) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

На виконання умов договору № 12/490-БО-13 позивач передав ТОВ "Токмак теплоенергія" протягом жовтня - грудня 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 2534287 грн. 52 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 25.12.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками підприємств. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (а.с.19-21).

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 р. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (первісний боржник) та Комунальним підприємством "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (відповідач у справі, новий боржник) укладено договір № 13/4155 про переведення боргу, відповідно до якого за згодою кредитора первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 12/490-БО-13 від 28.08.2012 р. , а новий боржник прийняв на себе борг первісного боржника. За договором до нового боржника переходить обов'язок первісного боржника у цьому зобов'язанні, який замінює первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор підтверджує надання своєї згоди на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах (а.с.22-23).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору № 13/4155 до нового боржника переходять обов'язки первісного кредитора щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором №12/490-БО-13 від 28.08.2012 р. Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу №12/490-БО-13 від 28.08.2012 р.

В пункті 2.1 договору № 13/4155 про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладання даного договору становить 1389347 грн. 52 коп.

Отже, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми боргу 1 160 000 грн. за договором № 12/490-БО-13 від 28.08.2012 р., 120 429 грн. 62 коп. пені, 158 465 грн. 12 коп. штрафу, 329 084 грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 84 630 грн. 94 коп. річних процентів.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи відповідач частково виконав зобов'язання з оплати природного газу в сумі 229347 грн. 52 коп.

Згідно представленого розрахунку заборгованість відповідача складає 1 160 000 грн. Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу в повному обсязі, висновок суду першої інстанції про стягнення 1 160 000 грн. основного боргу за спожитий природний газ за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р. колегія суддів вважає обґрунтованим, підтвердженим доданими розрахунками та законним.

Враховуючи викладене, колегія суддів в частині виникнення права вимоги та початку прострочення зі сплати сум за прийнятий відповідачем природний газ у жовтні 2012 року остаточний розрахунок за зобов'язаннями жовтня 2012р. повинен бути здійснений не пізніше 13.11.2012р., за зобов'язаннями листопада 2012р. - не пізніше 13.12.2013р., а за зобов"язаннями за грудень 2012р. - не пізніше 13.01.2013р.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 84630грн. 94коп., нарахованих з 14.12.2012 р. по 13.02.2015 р. за кожним актом відповідно. Судом апеляційної інстанції перевірений розрахунок річних процентів з урахуванням висновку суду про те, що позивачем неправомірно здійснено нарахування на день фактичної оплати. Отже стягувана сума річних процентів за період з 14.12.2012 р. по 13.02.2015 р. складає 84451 грн. 93 коп. та є арифметично вірною.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 329 084 грн. 72 коп. за період з грудня 2012 р. по січень 2015 р., судова колегія зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Судом встановлено, що відповідачем допускалися порушення строку оплати за отриманий природний газ. Позивач розраховує втрати від інфляції грошових коштів із суми, яка визначена з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, що є невірним. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 326 469 грн. 12 коп. Висновок про стягнення інфляційних втрат частково у розмірі 326 469 грн. 12 коп., судова колегія вважає правильним та арифметично вірним.

День фактичної сплати суми заборгованості (повне погашення існуючого боргу) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Як слідує зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України та правової суті інфляційних витрат, при розрахунку останніх застосовується сума наявного основного боргу зобов'язання на цей час, без врахування проведеної індексації заборгованості за минули періоди.

Тобто, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить розрахунку позивача. До того ж, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково - штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено мотивоване клопотання від 08.06.2015р. № 638 про зменшення розміру пені та штрафу з наданням у його підтвердження відповідних доказів, в якому останній просив зменшити розмір пені до 28 522,06 грн., що складає 25% від 114 088,27 та зменшити розмір 7% штрафу до 158,47 грн., що складає 0,1 % від 158 465,12 грн. (а.с.68-69).

Проте, суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, вказуючи на те, що відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені та факти, які зазначає відповідач як підставу зменшення розміру штрафних санкцій, є наслідком його господарської діяльності.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції, з яким погодилася судова колегія, вважав його неправильним, а саме при розрахунку позивачем допущено нарахування пені на день фактичної оплати. Як вже зазначалося, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Судом було здійснено перерахунок пені, відповідно до якого правомірно нарахованою є пеня в розмірі 119 539 грн. 83 коп., який перевірений апеляційною інстанцією та є арифметично вірним.

Висновок місцевого господарського суду щодо розрахунку суми штрафу в розмірі 158465 грн. 12 коп., заявленого до стягнення, колегія суддів вважає правильним.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв"язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідні санкції застосовуються у зв"язку з порушенням зобов"язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

З наданих до клопотання відповідача матеріалів вбачається, що станом на 01.05.2015р. заборгованість перед КП "Токмак теплоенергія" населення за спожиту теплову енергію складає 6 291 819,37 грн., бюджетних установ та організацій - 10 824 492,52 грн., інших споживачів - 863 255,37 грн., пільги та субсидії - 650 109,05 грн. (а.с.81-83).

Зі Статуту відповідача вбачається, що Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" є суб"єктом підприємницької діяльності засноване на комунальній власності територіальної громади м.Токмак (а.с.73)

Крім того, КП "Токмак теплоенергія" на виконання постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу" відкрило в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк" спеціальні рахунки для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від населення, бюджетних установ, інших споживачів, що підтверджено договором банківського рахунку № 2931 від 24.07.2014р. (а.с.96-101). Положення вказаної постанови обмежують можливість КП "Токмак теплоенергія" розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів за спожиті послуги та здійснювати погашення заборгованості за газ, яка утворилася раніше через накопичення боргів споживачами за теплову енергію.

Підприємство відповідача є збитковим, що підтверджується тим, що непокритий збиток за 2013р. складав 11 тис. грн., а в 2014р. - 1409,00 тис. грн. Підприємство перебуває в режимі економії коштів і з цією метою ввело режим неповного робочого часу та працює на умовах 4-денного робочого тижня, що підтверджено наказом № 39 від 29.01.2015р. (а.с.89).

Наразі, колегія суддів вважає, приймаючи до уваги перелічені обставини є винятковими, а відтак вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача (апелянта у справі) та зменшити розмір пені до 29 884,95 грн., що складає 25% але від суми, перерахованої місцевим господарським судом 119 539 грн. 83 коп. та зменшити розмір 7% штрафу до 158,47 грн., що складає 0,1 % від 158 465,12 грн.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення повинно бути змінено з урахуванням зменшення розміру пені та штрафу. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. по справі 3 908/2588/15-г повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, п.3 ст.83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м. Токмак, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року у справі №908/2588/15-г задовольнити частково.

Змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року у справі №908/2588/15-г щодо задоволення клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені та штрафу.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 року у справі №908/2588/15-г в такій редакції:

Стягнути з Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул. Шевченка, 45, ЄДРПОУ 37510516) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 160 000 (один мільйон сто шістдесят тисяч) грн. основного боргу, 29 884 грн (двадцять дев"ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 95 коп. пені, 158 грн. (сто п'ятдесят вісім) грн.57 коп. штрафу, 84451 грн. (вісімдесят чотири тисячі чотириста п"ядесят одна) грн. 93 коп. річних процентів, 326 469 (триста двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 32019,30грн судового збору за подання позову.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. по справі №908/2588/15-г залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м.Токмак, Запорізька область (ЄДРПОУ 37510516) на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2402,41грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради м.Токмак, Запорізька область (ЄДРПОУ 37510516) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 377,63грн.

Господарському суду Запорізької області надати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.