Постанова

від 03.11.2015 по справі 908/2588/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 908/2588/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року

у справі № 908/2588/15-г

господарського суду Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради

про стягнення 1 160 000 грн. основного боргу за договором № 12/490-БО-13 від 28.08.2012 р., 120 429 грн. 62 коп. пені, 158 465 грн. 12 коп. штрафу, 329 084 грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 84 630 грн. 94 коп. річних процентів

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради про стягнення 1160000 грн. основного боргу за договором № 12/490-БО-13 від 28 серпня 2012 року, 120429,62 грн. пені, 158 465,12 грн. штрафу, 329 084, 72 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 84 630, 94 грн. відсотків річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року (суддя Попова І.А) у справі №908/2588/15-г позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 160 000грн. основного боргу, 119 539 грн. 83коп. пені, 158465 грн. 12коп. штрафу, 84 451 грн.93коп. відсотків річних, 326 469 грн.72коп. втрат від інфляції грошових коштів, 36978 грн. 11коп. судового збору.

У задоволені решти вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року (судді Радіонова О.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.) змінено мотивувальну та резолютивну частини рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року у справі №908/2588/15-г щодо задоволення клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені та штрафу. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року у справі №908/2588/15-г в такій редакції: Стягнуто з Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1160000 грн. основного боргу, 29 884 грн. грн. 95 коп. пені, 158 грн. грн.57 коп. штрафу, 84451 грн. грн. 93 коп. відсотків річних, 326 469 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року у справі №908/2588/15-г залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (покупець) укладено договір № 12/490-БО-13 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору.

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семі) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

На виконання умов договору № 12/490-БО-13 позивач передав ТОВ "Токмак теплоенергія" протягом жовтня - грудня 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 2534287 грн. 52 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 25 грудня 2012 року, від 30 листопада 2012 року, від 31 грудня 2012 року, підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками підприємств. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 грудня 2013 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (первісний боржник) та Комунальним підприємством "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (новий боржник) укладено договір № 13/4155 про переведення боргу, відповідно до якого за згодою кредитора первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 12/490-БО-13 від 28 серпня 2012 року, а новий боржник прийняв на себе борг первісного боржника. За договором до нового боржника переходить обов'язок первісного боржника у цьому зобов'язанні, який замінює первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор підтверджує надання своєї згоди на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах (а.с.22-23).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору № 13/4155 до нового боржника переходять обов'язки первісного кредитора щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором №12/490-БО-13 від 28 серпня 2012 року. Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу №12/490-БО-13 від 28 серпня 2012 року.

В пункті 2.1 договору № 13/4155 про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладання даного договору становить 1389347 грн. 52 коп.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу 1160 000 грн. за договором № 12/490-БО-13 від 28 серпня 2012 року, 120 429 грн. 62 коп. пені, 158 465 грн. 12 коп. штрафу, 329 084 грн. 72 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 84 630 грн. 94 коп. відсотків річних.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати природного газу в сумі 229347 грн. 52 коп. та сума непогашеного основного боргу складає 1160000 грн. за спожитий природний газ за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року.

Право вимоги та початок прострочення зі сплати сум за прийнятий відповідачем природний газ у жовтні 2012 року повинен бути здійснений не пізніше 13 листопада 2012 року, за зобов'язаннями листопада 2012 року - не пізніше 13 грудня 2013р., а за зобов'язаннями грудня 2012 року - не пізніше 13 січня 2013 року.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків річних у розмірі 84630грн. 94коп., нарахованих з 14 грудня 2012 року по 13 лютого 2015 року за кожним актом відповідно.

Зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що під час розрахунку останніх застосовується сума наявного основного боргу зобов'язання на цей час, без врахування проведеної індексації заборгованості за минулий період.

Тобто, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить розрахунку позивача. До того ж, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Аналогічний висновок міститься у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За змістом п.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково - штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання відповідача від 08 червня 2015 року № 638 про зменшення розміру пені та штрафу з наданням у його підтвердження відповідних доказів, в якому останній просив зменшити розмір пені до 28522,06 грн., що складає 25% від 114 088,27 та зменшити розмір 7% штрафу до 158,47 грн., що складає 0,1 % від 158 465,12 грн. (а.с.68-69).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути прийнято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідні санкції застосовуються у зв'язку з порушенням зобов'язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Судом апеляційної інстанції, з наданих до клопотання відповідача матеріалів встановлено, що станом на 01 травня 2015 року заборгованість перед КП "Токмак теплоенергія" населення за спожиту теплову енергію складає 6 291 819,37 грн., бюджетних установ та організацій - 10 824 492,52 грн., інших споживачів - 863 255,37 грн., пільги та субсидії - 650109,05 грн. (а.с.81-83).

Зі Статуту відповідача вбачається, що Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" є суб'єктом підприємницької діяльності засноване на комунальній власності територіальної громади м. Токмак (а.с.73)

Крім того, КП "Токмак теплоенергія" на виконання постанови КМУ №217 від 18 червня 2014 року "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу" відкрило в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк" спеціальні рахунки для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від населення, бюджетних установ, інших споживачів, що підтверджено договором банківського рахунку № 2931 від 24 липня 2014 року (а.с.96-101). Положення зазначеної постанови обмежують можливість КП "Токмак теплоенергія" розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів за спожиті послуги та здійснювати погашення заборгованості за газ, яка утворилася раніше через накопичення боргів споживачами за теплову енергію.

Підприємство відповідача є збитковим, що підтверджується тим, що непокритий збиток за 2013 року складав 11 тис. грн., а в 2014 року - 1409,00 тис. грн. Підприємство перебуває в режимі економії коштів і з цією метою ввело режим неповного робочого часу та працює на умовах 4-денного робочого тижня, що підтверджено наказом № 39 від 29 січня 2015 року (а.с.89).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про зменшення розміру пені до 29 884,95 грн., що складає 25% від суми перерахованої місцевим господарським судом 119 539 грн. 83 коп. та зменшення розміру 7% штрафу до 158,47 грн., що складає 0,1 % від 158 465,12 грн., оскільки вище перелічені обставини відповідачем суд апеляційної інстанції правомірно визнав винятковими.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року зі справи № 908/2588/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков