Постанова

від 14.03.2007 по справі 33/200пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/200пн

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

14.03.2007 р.                                                                                  справа №33/200пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Тарасенко Д.М. - по дов. №134006 від 13.03.07р.,

від відповідача:не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідділення викоанвчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Артемівському районі Донецької області м.Артемівськ, Донецької області

на постанову  господарського суду

Донецької області

від17.01.2007 року

по справі№33/200пн

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Артемівськ, Донецької області

довідділення викоанвчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Артемівському районі Донецької області м.Артемівськ, Донецької області

прозобов"язання відповідача прийняти до заліку суми понесених витрат у розмірі 14545грн.00коп. та підписати акт звірки на вищезазначену суму

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2006року Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.Артемівськ, Донецької області  ( далі –УПФУ) звернулося до господарського суду Донецької області  з позовом про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Артемівському районі Донецької області м.Артемівськ, Донецької області ( далі –Відділення виконавчої дирекції Фонду)  прийняти до заліку суми понесених витрат УПФУ в розмірі  14545грн.00коп. за період серпень 2003року, червень –грудень 2005 року, січень-квітень 2006року по пенсійним справам Харченка М.І., Кривсун А.Ф., Будовських В.П., Нарижного К.Я. та підписати акт звірки на вищезазначену суму.

Постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. у справі №33/200пн, ухваленою суддею Новіковою Р.Г.,  позовні вимоги  задоволено. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду  прийняти до заліку суми понесених витрат  в розмірі  14545грн.00коп. за період серпень 2003року, червень –грудень 2005 року, січень-квітень 2006року та підписати акт звірки на вищезазначену суму.

Судовий акт обґрунтований посиланням на положення ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.), ст.7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого    постановою правління    Пенсійного    фонду    України,    правління    Фонду    соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4                    ( далі –Порядок №5-4/4 від 04.03.03р.).

Відповідач, Відділення виконавчої дирекції Фонду, не погодився з зазначеним судовим актом та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить судовий акт господарського суду Донецької області від 17.01.07р. у справі №33/200пн скасувати, та прийняти нове рішення,  яким припинити провадження у справі. Апеляційна скарга вмотивована посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, зокрема, зазначає, що у даному випадку мають діяти норми міжнародних  Угод, а тому згідно із п.п.2,3 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або  іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка була підписана 09.09.94р. ( далі –Угода від 09.09.94р.), відшкодування шкоди повинно здійснюватись роботодавцем тієї держави, де стався страховий випадок, зобов'язання по відшкодуванню шкоди визначається по законодавству тієї сторони, на території якої мало місце дія чи інші обставини,  що стали підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Повноважний представник позивача  свої заперечення  на апеляційну скаргу обґрунтовував тими ж самими мотивами, що й  заперечення на позов та просив судовий актя господарського суду  попередньої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, він же скаржник, не скористався своїм процесуальним правом на участь його представника  у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.2 ст.189, ст..190 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать повернення поштових повідомлень з відміткою про вручення йому  поштового відправлення. Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнав явку Відділення виконавчої дирекції Фонду обов'язковою й скаржник не клопотав щодо обов'язкової його присутності в засідання суду апеляційної інстанції, відповідач не скористались процесуальним правом щодо участі у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його участі, судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути справу за  наявними в ній  документами відповідно до ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення повноважного представника позивача, розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Господарським судом попередньої інстанції, встановлено, що відповідно до  п.5 Порядку №5-4/4 від 04.03.03р. позивачем  на адресу відповідача для узгодження та підписання щомісячно у період: серпень 2003р., червень-грудень 2005р., січень –квітень 2006р. були направлені Акти щомісячної звірки  витрат по особових справах пенсіонерів, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою  годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем дані акти були підписані не в повному обсязі, так як не приймались до заліку витрати, понесені УПФУ за осіб, які ушкодили здоров'я  на території колишнього СРСР ( в теперішній час країн  - учасниць СНД).

Відділенням виконавчої дирекції Фонду не прийняті до заліку суми витрат УПФУ за  період серпень 2003р., червень-грудень 2005р., січень –квітень 2006р. по чотирьом  пенсійним справам громадян Харченка М.І., Кривсун А.Ф., Будовських В.П., Нарижного К.Я.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що сума, витрачена Пенсійним фондом  на виплату пенсій зазначеної категорії осіб, до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання   та   пенсії   у   зв'язку   з   втратою   годувальника,   який   помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на заявлену суму  включена не була та Пенсійному фонду не відшкодовувалася, щодо наведених сум, їх розміру і підстав виплати заперечень у відповідача немає.

Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо правомірності включення до зазначених актів сум пенсій, виплачених за серпень 2003р., червень-грудень 2005р., січень –квітень 2006р. пенсіонерам  Харченку М.І., Кривсун А.Ф., Будовських В.П., Нарижному К.Я.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку  про відсутність  підстав для  задоволення апеляційної скарги з  наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, громадяни Харченко М.І., Кривсун І.М., Будовських В.П., Нарижний К.Я. під час виконання трудових обов'язків отримали каліцтво за межами України.

Про нещасні випадки на виробництві за формою Н-1 складено акти відповідно за           № 12 від  04.06.1962р., б/н від 09.10.1952року, б/н від  10.10.1973р., №20 від 17.04.1974р.

Громадянка Кривсун А.Ф. отримувала пенсію у зв'язку з втратою  годувальника, який померли внаслідок нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання.

Вищенаведеним громадянам призначені пенсії відповідно до законодавства СРСР та сплачені пенсії за період серпень 2003р., червень-грудень 2005р., січень –квітень 2006р. на загальну суму  14545грн.85коп.

Список осіб, підстави призначення та виплату пенсії та її розмір зазначеним особам не оспорюється відповідачем та доводиться позивачем за матеріалами справи.

З 01.01.04р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІУ, яким у ст.5 регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового  державного пенсійного страхування  та з 01.04.01р.- Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.99р. №1105-ХІУ ( далі –Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ) згідно із ст..5 якого обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків є одним із основних принципів страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України №2272-ІІІ від 22.02.01р. Фонд соціального страхування  сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно ст.. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, -  пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами ПФУ, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами  Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Відділенням ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій визначено Порядком  від 04.03.2003 року № 5-4/4.  В основу якого   покладено   щомісячне   проведення   органами ПФУ з Відділеннями виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у яких визначається загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню , та які є підставою для узагальнення та  узгодження довідки про відшкодування відповідних витрат на рівні головних управлінь ПФУ та виконавчої дирекції  Фонду страхування  ( п.п.5,6 Порядку).

Судом враховано, що у відповідності зі статтями 1,5 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають, дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.

Відповідно  до ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори  України є невід'ємною частиною національного законодавства.  За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р.  усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й подальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки  між державами не  проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.

Судова колегія вважає доведеними позивачем вимоги заявлені до відповідача щодо включення оспорюваних сум у акти звірення до їх відшкодування.

З аналізу зазначених норм законів, доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку щодо виплати пенсій потерпілим, право яких на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави є необґрунтованими.

Таким чином  витрати понесені, ПФУ у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності особам, які одержали каліцтво під час дії законодавства СРСР підлягають прийняттю до заліку та відшкодуванню Фондом соціального страхування у встановленому законом порядку.

Судовою колегією не приймаються  також до уваги посилання  відповідача на Угоду від 09.09.1994року, оскільки сфера цієї Угоди поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору  ( контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.  Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на даних громадян, оскільки  останні отримали  каліцтво в період дії законодавства СРСР.  До цього ж, наведена Угода передбачає  відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а не відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Скаржник безпідставно ототожнює ці два поняття, які не є рівнозначні і регулюються різними законами.

За наведених обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо обов'язку підписати акти  звірок на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, зазначеним особам.

На час розгляду справи відповідачем не включено до актів щомісячних звірок суми пенсій виплачених за серпень 2003р., червень-грудень 2005р., січень –квітень 2006р., у розмірі 14545грн.85коп., цю суму Фондом соціального страхування  УПФУ не  відшкодовано, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання останнього до виконання певних дій.

З огляду на фактичні обставини справи, аналізу положень зазначеного законодавства судова колегія прийшла висновку, що постанова господарського суду відповідає чинному законодавству та підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду задоволенню не підлягає.

Керуючись п.п.1,3 ст. 160, п.2 ч.2 ст. 162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ст. 205 , ст.ст. 207, 254 , п. п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд  

                                               УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Артемівському районі Донецької області м.Артемівськ, Донецької області на постанову  господарського  суду   Донецької області  від 17.01.2007року у справі №33/200пн  залишити без задоволення.                      

Постанову господарського суду Донецької області від 17.01.2007року у справі №33/200пн  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

          Текст ухвали в повному обсязі  складений та підписаний 19.03.2007року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС

          1 - ГСДО