Рішення

від 06.08.2015 по справі 365/259/15-ц

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/259/15-ц

Номер провадження: 2/365/130/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

при секретарі судового засідання НОСОВІЙ О.О.

за участю

представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача СФГ «РИСК» ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «РИСК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

06.04.2015 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій зазначає, що 01.09.2010 року між позивачкою ОСОБА_1, як законним представником неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 16, який згідно п. 37 даного договору набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2012 року, тобто правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, тобто 11.05.2012 року. Позивачка ОСОБА_1 передала відповідачу СФГ «РИСК» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Турівської сільської ради (с. Турівка Згурівського району Київської області) та належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 648651 від 12.02.2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки 3221986400:07:008:0002. Вказаний договір є недійсним у зв'язку із відсутністю в ньому наступних обов'язкових умов: кадастрового номера земельної ділянки, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, серед додатків до договору оренди відсутні план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлені земельні сервітути, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Враховуючи вищевикладене, представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд:

1. Визнати недійсним Договір оренди землі № 19, підписаний між ОСОБА_1, як законним представником ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «РИСК» (код ЄДРПОУ 20623424) 01.09.2010 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2012 року.

2. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовну заяву підтримав повністю та дав пояснення, що відповідають викладеним в позовній заяві обставинам. В судовому засіданні змінив підставу позову, а саме просив визнати недійсним договір оренди, оскільки під час його укладення не було отримано дозвіл органу опіки і піклування, що є необхідним при укладенні договорів з приводу нерухомості за участю неповнолітньої особи.

Представник відповідача СФГ «РИСК» - ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував за наступних підстав. Стороною позивача пропущено строк позовної давності. Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду в квітні 2015 року, в той час коли дата укладення договору становить 01.09.2010 року. Оскільки істотні умови договору оренди, на відсутність яких у договорі як підставу визнання даного договору недійсним посилається представник позивачки, існували вже на час підписання договору оренди, в звВ»язку з чим перебіг позовної давності починається з 02.09.2010 року та сплив 02.09.2013 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності стороною позивача перед судом не ставиться. В позовній заяві не зазначено, які саме права позивачки були порушені при укладенні договору оренди, суть такого порушення, час його скоєння та особу, яка порушила такі права. Судовому захисту підлягає саме порушене право. Відсутність в договорі оренди будь-якої істотної умови, як підстави для визнання договору оренди недійсним має бути оцінено з позиції порушення прав позивача. Договір оренди землі був укладений в добровільному порядку та підписаний сторонами, на час його підписання сторони досягли згоди за всіма його умовами та виразили свою волю. Протягом чотирьох років відповідач користувався земельною ділянкою позивачки та виплачував орендну плату, а це свідчить що даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Строк передачі земельної ділянки визначений в договорі та становить 10 років. Розмір пені визначається відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язань». Договір оренди землі був укладений 01.09.2010 року, на цей час Закон України «Про оренду землі» не передбачав кадастровий номер земельної ділянки як істотну умову договору. Така вимога зВ»явилась із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року. Відсутність у договорі умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки вказує на те, що позивачка (орендодавець) не виявила бажання надати таке право орендарю на відповідних умовах. На момент вчинення правочину, а саме 01.09.2010 року, договір оренди землі відповідав вимогам ст. 203 ЦК України, а саме був укладений в письмовій формі, з повним волевиявленням сторін, з реальним бажанням настання правових наслідків, що обумовлені ним та без порушень прав позивачки. Підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

Представник відповідача СФГ «РИСК» - ОСОБА_3 надав в судовому засіданні пояснення, що повністю відповідають обставинам, викладеним у запереченні на позовну заяву. Не вважає, що неотримання дозводу органу опіки і піклування є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки договір був укладений і інтересах неповнолітньої ОСОБА_4С та жодним чином не порушує її прав та законних інтересів.

В судове засідання третя особа Відділ Держземагенства у Згурівському районі свого представника не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в.о. начальника Відділу ОСОБА_5 направив до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника Відділу, при вирішенні справи поклався на розсуд суду .

Суд визнав можливим розглядати справу без участі представника Відділу Держземагенства у Згурівському районі , оскільки у справі є достатньо матеріалів про права і правовідносини сторін.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_4, як її мати (копія свідоцтва про народження - а.с.10, копія свідоцтва про шлюб - а.с.11). ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7686 га, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району кадастровий номер 3221986400:07:008:0002, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 648651, виданим 12.02.2008 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0108343000003, що встановлено з копії Державного акта (а.с.9). 01.09.2010 року між ОСОБА_4 та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 16, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 11.05.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис, що встановлено з копії договору оренди (а.с.62), листа відділу Держземагенства у Згурівському районі (а.с.66). Земельна ділянка була передана орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.09.2010 року (копія акта - а.с.78). ОСОБА_4 згідно договору оренди нарахована та виплачена орендна плата (довідка СФГ "Риск" - а.с.68).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням п. 2 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, передбачала, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV передбачалось, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV передбачалось, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного. Спірний договір оренди земельної ділянки укладено з дотриманням вимог законодавства, чинного на час його укладення. Договір укладений в письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію. Судом встановлено, що в договорі оренди землі зазначено місце та дата його укладення - с. Турівка, 01.09.2010 року; сторони договору: орендодавець - ОСОБА_4 та орендар -СФГ «РИСК»; предмет договору оренди - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Турівської сільської ради в с. Турівка, площею 1,7686 га, в тому числі рілля площею 1,7688 га, нормативна грошова оцінка якої становить 23963,2 грн.; строк дії договору - 10 років, за орендарем визначене переважне право на поновлення договору; встановлена орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахування індексів інфляції, яка вносить до 31 грудня поточного року; в договорі зазначено, що його невідВ»ємними частинами є державний акт серії ЯД № 648651 та акт приймання-передачі обВ»єкта оренди; інші необхідні умови договору оренди.

Договір оренди землі укладений 01.09.2010 року між ОСОБА_4 та відповідачем СФГ «РИСК» за № 16 відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

До договору було додано копію державного акту серії ЯД № 648651 на право власності на земельну ділянку, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів. Посилання представника позивача на відсутність таких обов'язкових умов договору оренди землі, як план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є безпідставними, оскільки до договору оренди землі додано копію Державного акту ЯД № 648651 з планом зовнішніх меж земельної ділянки із зазначенням суміжних землевласників.

Крім того, відповідачем до суду було надано акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 01.09.2010 року, підписаний позивачкою.

В державному акті кадастровий номер земельної ділянки зазначений не був, оскільки відповідної вимоги Закону України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, не передбачав.

Стосовно інших істотних умов, на відсутність яких в договорі оренди посилається представник позивачки, суд приходить до висновку, що строк дії договору визначений п. 5 договору оренди та становить десять років. Договором оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у визначений строк, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою сторін, в процентах до несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 9 Договору). При визначенні розміру такої пені застосовується норма ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язань».

В ході судового розгляду стороною позивачки не доведено в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів позивачки у зв'язку із відсутністю визначених істотних умов договору та істотність таких порушень, а тому суд не знаходить підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача СФГ «РИСК» на застосування строків позовної давності, оскільки згідно умов договору оренди, даний договір набрав чинності з дня його реєстрації, тобто з 11.05.2012 року і саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Суд не розглядає неотримання дозвіл органу опіки і піклування при укладенні договору оренди з неповнолітньою ОСОБА_4, як підставу для визнання даного договору оренди недійсним, оскільки сторона позивача змінила підставу позову на стадії розгляду справи по суті. Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду судом справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,203,210,215,638,640 ЦК України, ст.15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 3,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «РИСК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В.ХИЖНИЙ