Постанова

від 05.08.2015 по справі 632/329/15-а

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/329/15-а

провадження № 2-а/632/86/15

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого: судді Библів С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на таке: 03.11.2010 року він був обраний на посаду Миронівського сільського голови за рішенням Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області. 06.09.2012 року рішенням тої ж сільради його повноваження були достроково припинені. Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року його поновлено на посаді сільського голови та стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, яке в частині поновлення на посаді постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року залишено в силі, а суму середнього заробітку зменшено. До суми середнього заробітку не було включено період проходження військової служби ОСОБА_1 з 18.03.2014 року по 25.06.2014 року, а також час його тимчасової непрацездатності.

Поросить суд визнати бездіяльність Миронівської сільради Первомайського району Харківської області незаконною щодо розгляду його заяв від 17.01.2015 року та 26.01.2015 року; зобов'язати Миронівську сільраду Первомайського району Харківської області скласти заяву-розрахунок та надіслати її до Фонду соціального страхування України з інформацією про нараховані ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення для фінансування і надання йому матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності у періоди з 10.09.2012 року по 15.09.12 року; 01.11.2012 року по 13.11.2012 року; 14.11.2012 року по 30.12.2012 року; 14.01.2013 року по 19.01.20213 року; стягнути з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на його користь середній заробіток за час проходження військової служби з 18.032014 року по 25.06.2014 року в сумі 10908 грн. 27 коп.; стягнути з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області допомогу по за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності у сумі 2930 грн. 58 коп., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період між звільнення з посади сільського голови та поновленням на ній він з 18.03.2014 року по 25.06.2014 року перебував на заняттях із службової підготовки. За цей час має компенсувати як середній заробіток Миронівська сільрада відповідно до ЗУ від 20.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» яким внесено зміни до низки нормативно-правових актів, в тому числі, до КЗпП України, Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», тощо. 67 робочих днів помножені на середньоденний заробіток 162,81 грн., встановлений постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі № 2030/3360/12, дорівнює 10908,27 грн.

Крім того, відповідач має виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати за страховий стаж понад 8 років за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 22, ст.ст. 24, 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». За всі листки непрацездатності кількість днів непрацездатності складає 53 дні, з яких, оплаті роботодавцем підлягають 18 днів, тобто середньоденний заробіток у 162,81 грн. помножені на 18 днів становить 2930,58 грн.

Після набрання чинності постановами першої та другої інстанції, рішення суду про поновлення на посаді сільського голови та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу тривалий час не виконувалося і було предметом розгляду на сесіях сільської ради. Крім того, позивач звертався до сільської ради із заявами від 17.01.2014 року та повторно 26.01.2015 року про внесення до порядку денного питання про строки виплати йому середнього заробітку за час мобілізації з 18.03.2014 року по 25.06.2014 року та про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у періоди з 10.09.2012 року по 15.09.12 року; 01.11.2012 року по 13.11.2012 року; 14.11.2012 року по 30.12.2012 року; 14.01.2013 року по 19.01.20213 року, проте вказані заяви хоча і були озвученні, проте рішення по них незаконно не прийняте. Також сільрадою проігнороване питання щодо складання заяви-розрахунку до Фонду соціального страхування України з інформацією про нараховані ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення для фінансування для надання йому матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити, додавши, що з отриманої через ВДВС Первомайського МРУЮ Харківської області суми середнього заробітку за вимушений прогул згідно постанов судів в розмірі 65449,62 грн. ним не сплачено страхових внесків до Фонду соціального страхування України.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення позову. В своїх запереченнях послалася на те, що сплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за перших п'ять днів у сільради немає підстав, оскільки позивач повністю отримав середній заробіток за постановами судів в розмірі 65449,62 грн. шляхом арешту рахунку сільради через органи Державного казначейства України. У вказаній сумі середнього заробітку закладені суми страхових внесків, які сільрада не має можливості утримати із заробітку ОСОБА_1. Тому, скласти заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування України з інформацією про нараховані та сплачені ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення для фінансування для надання йому матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності сільрада не може, як не може і оплатити перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, а надто у 100% розмірі, оскільки загальний страховий стаж у позивача менше 5 років. Стосовно стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби за мобілізацією пояснила, що і таку виплату позивачеві здійснити сільрада не може. Так, дійсно позивач проходив військову службу (призваний за мобілізацією) з 18.032014 року по 25.06.2014 року на посаді начальника групи забезпечення та отримував дохід, що дорівнює його середньому заробітку на посаді сільського голови - 10874,20 грн.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог в частині компенсації середнього заробітку за час проходження військової служи. Так, вона пояснила, що, дійсно, згідно ст. 119 КЗоТ України за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Проте, такий Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період набрав чинності 17.03.2015 року і його дія розповсюджується лише на 2015 рік і подальші роки, а на 2014 рік не поширюється, оскільки бюджетний 2014 рік закінчений і видатків на такі компенсації до нього закладено не було. Тобто, працедавець виплачує такій особі середній заробіток та звітує про це перед органом Мінсоцполітики, який потім спрямовує грошові кошти на компенсацію працедавцеві. Такі виплати Миронівською сільрадою ОСОБА_1 не проводилися і відповідний звіт не надавався, крім того, службу проходив позивач у 2014 році, а тоді ще Порядок прийнятий не був.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

Відповідно до ст. ст. 71, 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Зокрема, не заперечується сторонами та встановлено постановами судів у адміністративній справі, що ОСОБА_1 працював на посаді Миронівського сільського голови Первомайського району Харківської області, проте 06.09.2012 року був незаконно звільнений з цієї посади. Постановами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.10.2014 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 року (а.с.8-12) ОСОБА_1 поновлено на посаді сільського голови та на його користь з відповідача стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 65449 грн. 62 коп. Середній заробіток стягнуто в примусовому порядку ВДВС Первомайського МРУЮ Харківської області через орган управління Державного казначейства України шляхом накладення арешту на грошові кошти Миронівської сільської ради та перерахування їх ОСОБА_1 в кінці лютого 2015 року. Стягуючи суму середнього заробітку Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що до суми компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має входити час тимчасової непрацездатності з 10.09.2012 року по 15.09.12 року; 01.11.2012 року по 13.11.2012 року; 14.11.2012 року по 30.12.2012 року; 14.01.2013 року по 19.01.20213 року, а також час іншої оплачуваної роботи, яку здійснювала особа під час розгляду справи про його поновлення на попередній посаді (п.32 ППВСУ N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Так, ОСОБА_1 був призваний на військову службу (призваний за мобілізацією) з 18.032014 року по 25.06.2014 року та працював в Первомайському ОМВК, який знаходиться на фінансовому забезпеченні в Харківському обласному військовому комісаріаті, на посаді начальника групи забезпечення і отримав заробітну плату в сумі 10874,70 грн. Також, судом визначено суму середньоденного заробітку ОСОБА_1 на посаді сільського голови - 162,81 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Миронівської сільської ради середнього заробітку за час проходження військової служби суд має зазначити, що вони задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ст. 119 КЗпП України в редакції станом на 01.04.2014 року передбачено, що за працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

В редакції даної статті станом на 08.06.2014 року передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В редакції даної статті станом на 08.02.2015 року передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В редакції даної статті станом на 11.06.2015 року передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд робить висновок, що за ОСОБА_1, оскільки він був поновлений на посаді сільського голови, на час його служби зберігалося місце роботи, і посада, а також гарантувалася компенсація із бюджету середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, в якій він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий «Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 року № 105, що набрав чинності 17.03.2015 року. Його дія розповсюджується з 2015 року, а на 2014 рік не поширюється, оскільки зворотної дії у часі він не має, а бюджетний 2014 рік закінчений і видатків на такі компенсації до нього закладено не було. Згідно порядку працедавець виплачує особі середній заробіток та звітує про це перед органом Мінсоцполітики, який потім спрямовує грошові кошти на компенсацію працедавцеві. ОСОБА_1 призваний був як непрацюючий на час призову. Під час проходження військової служби він фактично був звільнений з посади сільського голови, а тому під час мобілізації працював в Первомайському ОМВК посаді начальника групи забезпечення і отримував заробітну плату всього за спірний період в сумі 10874,70 грн. Середній заробіток безпосередньо Миронівською сільрадою в 2014 році позивачеві не сплачувався і відповідний звіт не надавався до органу соцзахисту, крім того, службу проходив позивач у 2014 році, а тоді ще Порядок прийнятий не був.

Враховуючи викладене, а також те що сума доходу, отримана позивачем у військкоматі, яку врахував Харківський апеляційний адміністративний в порядку п.32 ППВСУ N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», як заробіток за місцем нової роботи, не включивши його до середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та заявлена сума середнього заробітку у позові, фактично, є рівними, суд вважає, що заробіток позивачеві компенсовано і ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про стягнення допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати за страховий стаж понад 8 років за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 22, ст.ст. 24, 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у періоди з 10.09.2012 року по 15.09.12 року; 01.11.2012 року по 13.11.2012 року; 14.11.2012 року по 30.12.2012 року; 14.01.2013 року по 19.01.20213 року, суд має зазначити, що і вона задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч.1 ст. 22 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), зокрема і у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. А згідно ч.11 цієї статті у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом. П.4 ч.1 ст. 24 Закону передбачено оплату 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Проте, суд має зазначити, що на час настання страхового випадку (по всіх листках непрацездатності) діяли норми іншого спеціального Закону України, а саме, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Тобто, необхідно орієнтуватися на дату настання страхового випадку - дату відкриття листка непрацездатності, а не як вказує позивач на ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до ст. 7 вказаного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 65449 грн. 62 коп. отримана повністю позивачем шляхом примусового виконання державним виконавцем. Відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середній заробіток нарахований з усіма обов'язковими платежами. У вказаній сумі середнього заробітку вже міститься не утриманий прибутковий податок з громадян та інші обов'язкові платежі, у тому числі і страхові внески. Таким чином, Миронівська сільська рада не мала можливості нарахувати, утримати та перерахувати суму страхових внесків до Фонду соціального страхування. Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно п.7 ч.1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, в тому, числі особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді.

Таким чином, суд робить висновок, що, отримавши всю суму середнього заробітку та не сплативши з неї страхового внеску, позивач сам себе поставив у те становище, що Миронівська сільська рада не може надати місцевій дирекції Фонду соціального страхування з інформацією про нараховані ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення для фінансування для надання йому матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача скласти заяву-розрахунок до Фонду соціального страхування України з інформацією про нараховані ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення для фінансування для надання йому матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, також задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог визнати бездіяльність Миронівської сільради Первомайського району Харківської області незаконною щодо розгляду його заяв від 17.01.2015 року та 26.01.2015 року суд має зазначити, що і вони задоволенню не підлягають.

Так, позивач просить визнати бездіяльність сільради щодо розгляду його заяв від 17.01.2005 року та повторної від 26.01.2015 року (а.с.22-25) в частині не внесення до порядку денного сесії сільради та не розгляду питань про строки та невиплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час мобілізації відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у період з 18.03.2014 року по 25.06.2014 року та про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у період з 10.09.2012 року по 15.09.12 року; 01.11.2012 року по 13.11.2012 року; 14.11.2012 року по 30.12.2012 року; 14.01.2013 року по 19.01.20213 року.

На думку суду, розгляд вказаних питань на ХХХІІІ сесії сільради від 21.01.2015 року та від 22.01.2015 року був передчасним, оскільки 21.01.2015 року першим питанням було виконання рішення суду про поновлення на посаді сільського голови - ОСОБА_1 і рішенням було не поновити в посаді, а достроково припинити його повноваження (а.с.18-20). 22.01.2015 року прийняте рішення про скасування попереднього рішення та про виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 в посаді сільського голови (а.с.13.17).

Стосовно виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності суд зазначає, що на сесії це питання розглянути було не можливим, оскільки на той час рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було ще не виконане і невідомо було хто, позивач чи відповідач буде сплачувати страхові внески до Фонду тимчасової непрацездатності та інші обов'язкові платежі. А як виявилося пізніше, ОСОБА_1 отримавши поза бухгалтерією сільради середній заробіток, в якому вже були закладені всі обов'язкові платежі, сам їх досі не сплатив, а тому підстав розглядати це питання не булою Питання щодо виплати середнього заробітку за час мобілізації, взагалі не могло бути поставленим з тих міркувань, з яких виходив суд при вирішенні позовної вимоги щодо цього..

Враховуючи викладене, суд вважає, що розгляд чи не розгляд вказаних питань на сесіях, наразі не має правового значення для вирішення цієї позовної вимоги і позову в цілому. Вказані питання вирішені в судовому порядку у цій справі даною постановою, якою в позові відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 17, 138, 158-163 КАС України, Законами України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», «Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 року № 105, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби та перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Харківської області - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя ОСОБА_2