Ухвала

від 05.08.2015 по справі 823/583/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/40727/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014

у справі № 823/583/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор» (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Нора А.Г., Потьомкіна В.О.,

відповідача - Трояна Ю.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2013 № 000099201/252 та від 11.03.2014 № 104/0000352200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 у позові відмовлено з посиланням на не підтвердження належним чином оформленими документами первинного обліку реальності виконання операцій з поставки позивачеві послуг у рамках правовідносин зі спірними контрагентами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано. Названу постанову мотивовано тим, що подані платником первинні документи засвідчують реальний рух активів у процесі виконання операцій з поставки товарів та послуг зі спірними контрагентами, тоді як Інспекцією не зібрано належних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду зі спору.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Грайдер», товариством з обмеженою відповідальністю «Фроус Стат», товариством з обмеженою відповідальністю «Аверсі пром», товариством з обмеженою відповідальністю «Техкасеус» за період з 01.02.2013 по 31.03.2013, За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 04.11.2013 № 33/23-00-22-01-0406/31082518 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 № 0000992201/252, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 832 993 грн. за основним платежем та на 416 497 грн. за штрафними санкціями.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про фіктивний характер операцій з поставки названими контрагентами інформаційно-консультаційних послуг, що, на думку відповідача, підтверджується протоколами допитів керівників цих постачальників (які заперечують свою причетність до фінансово-господарської діяльності керованих ними юридичних осіб та до підписання від їх імені первинних документів), а також неподанням платником належним чином оформлених первинних документів, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг розглядуваних послуг та підтверджують їх фактичне виконання.

Крім того, у період з 13.11.2013 по 26.11.2013 Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з приватним підприємством «Полтавабудексперт» за березень 2012 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «В.О.Р.Г.-Дрейфус» за лютий 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Фороп Системс» за лютий-березень 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Київпродоптторг» за березень 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Гессен», товариством з обмеженою відповідальністю «Дісплейс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Броктайм» за липень 2013 року, оформлену актом від 03.12.2013 № 372/23-13-2200/310/2518.

Встановивши під час цієї перевірки факти неперебування названих контрагентів за податковими адресами, відсутності у них майна, основних фондів, виробничих активів та трудових ресурсів для реального виконання договірних зобов'язань перед позивачем, заперечення засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Форос Сістем» ОСОБА_4 своєї участі у діяльності цього товариства, а також наявність недоліків в оформленні первинних документів, складених при виконанні операцій з розглядуваними контрагентами, (як-от відсутність прізвищ, і посад осіб, які безпосередньо брали участь у виконанні господарських операцій), Інспекція дійшла висновку про недотримання платником законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів та послуг у цих постачальників та нарахувала позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 390 485 грн. за основним платежем та 1 195 243 грн. за штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2014 № 104/0000352200 (прийнятим у процедурі адміністративного оскарження).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і її учасників.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на підтвердження реальності виконання операцій з придбання товарів та послуг по взаємовідносинам з кожним із перелічених контрагентів позивачем (в залежності від виду господарської операції) подано договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; по операціям з поставки інформаційних послуг Товариством також надано звіти про виконання цих послуг, які відповідають напрямам вказаним у договорах.

Відхиляючи ці документи як доказ фактичного виконання спірних операцій, суд першої інстанції послався на їх підписання від імені постачальників директорами (засновниками), які, визнаючи проведення реєстрації відповідних юридичних осіб за грошову винагороду, засвідчили свою непричетність до фінансово-економічної діяльності очолюваних ними підприємств та до підписання вказаних документів.

Втім висновок про недостовірність первинних документів, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться в установчих документах постачальників їх керівниками, не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. Підписання документів неповноважною особою не виключає реальності виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, та для доведення недобросовісності платника повинен надати підтвердження навмисних спільних дій учасників операції, її безтоварності та номінального оформлення з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Оцінюючи ці доводи податкового органу, суд апеляційної інстанції встановив, що на час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) і перебували на податковому обліку. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Доказів того, що платникові було відомо про факт підписання документів неуповноваженими особами, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів Інспекцією не представлено. Під час здійснення господарської операції платник не повинен проводити експертизу підпису у первинних документів на предмет його автентичності.

До того ж, заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Доводи податкового органу про недостатність відомостей про зміст поставлених позивачеві послуг у поданих Товариством актах виконаних робіт (наданих послуг) також об'єктивно були відхилені апеляційним судом. Адже ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Апеляційний суд встановив, що подані платником первинні документи у сукупності дозволяють достовірно встановити зміст та обсяг спірних операцій, тим самим спростувавши висновок Інспекції по документальну непідтвердженість сформованого платником податкового кредиту.

Посилання Інспекції на відсутність у постачальників активів та ресурсів, необхідних для поставки товарів та послуг позивачеві, також не спростовують реальності виконання спірних операцій за недоведеності відповідачем як цієї обставини, так і того, які саме ресурси та активи необхідні для виконання спірних операцій.

Доводи відповідача про незазначення прізвищ осіб, відповідальних за виконання господарських операцій, спростовуються змістом поданих платником первинних документів.

За таких обставин апеляційний суд на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій цілком правомірно задовольнив позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 у справі № 823/583/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош