Постанова

від 14.02.2007 по справі 15/299-06-8101а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/299-06-8101А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "14" лютого 2007 р.Справа  № 15/299-06-8101А

   12 год. 23 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                     Громадський О.В.,

від відповідача –                 не з'явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус” до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання протиправними та скасування акту і податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бахус” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправними та скасування акту Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області „Про результати комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Бахус” та податкового повідомлення-рішення № 00013323/0 від 07.04.2006 р. про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 114 070,00 грн., посилаючись на наступне.

Арцизькою міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області було проведено планову виїзну перевірку позивача, про що було складено акт № 207/23 від 03.04.2006 р. „Про результати комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Бахус”. На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 00013323/0 від 07.04.2006 р., яким позивачу було донараховано 114 070 грн. з податку на прибуток, у т.ч. 75 900 грн.  основного платежу та 38 170 грн. штрафних санкцій.

Так, позивач вважає, що акт та повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню з таких підстав.

В п.2.2 акту відповідач вказує, що в порушення п. 8.4.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство включило до складу валових витрат витрати на придбання основних засобів (передплату за придбання основних засобів. Камянский винцех у першому півріччі 2005 р. на загальну суму 311 000 грн., в тому числі в 1 кварталі 2005 р. на суму 283,4 тис. грн. в 2 кварталі на суму 27 600 грн. На думку позивача, в акті перевірки йде мова про основні засоби.

А відповідно до п.п. 8.4.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Так, позивач зазначає, що у вказаній нормі Закону, на яку посилається відповідач мова йде не про основні засоби, а про основні фонди. Таким чином, позивач не порушував порядку віднесення  на  валові  витрати вартості придбання основних  засобів, оскільки  такий  порядок не передбачений чинним законодавством. Також позивач вказує, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” взагалі не містить визначення основних засобів.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач, складаючи акт та податкове повідомлення-рішення, не діяв на підставі чинного законодавства, що в свою чергу є порушенням ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи мають діяти лише в межах та способом. передбаченим Конституцією та законами України. Тому вказані порушення є безумовною підставою для визнання акту та повідомлення-рішення неправомірними.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем при складанні акту та прийнятті повідомлення-рішення не було враховано амортизаційні відрахування на придбані фонди, у зв'язку з чим відповідачем невірно визначено податкові зобов'язання та нараховано штрафні санкції. Також відповідачем не враховано положення п.п. 8.1.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/299-06-8101А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 вересня 2006 р. у справі № 15/299-06-8101А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовом не згоден, оскільки вважає правомірним донарахування позивачу 114 070,00 грн. податку на прибуток, про що зазначено у письмових запереченнях на адміністративний позов, у зв'язку з чим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом Одеської області позовної заяви № 11506 Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус” до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання відсутності права на проведення перевірки, оскільки справу № 15/299-06-8101А неможливо розглянути до розгляду позовної заяви № 11506 щодо визнання відсутності у відповідача права на перевірку.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2006 р. провадження у справі №  15/299-06-8101А зупинено до розгляду господарським судом Одеської області позовної заяви № 11506 Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус” до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання відсутності права на проведення перевірок.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2007 р. провадження у справі № 15/299-06-8101А поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі. Так, постановою господарського суду Одеської області від 24.11.2006 р. у справі № 15/369-06-9921А, що набрала законної чинності 10.01.2007 р., відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус” про визнання відсутності права Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на проведення перевірки.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухав пояснення представників сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 16 березня 2006 р. по 24 березня 2006 р. працівниками Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю „Бахус” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 р. по 01.01.2006 р. Перевірку було продовжено терміном з 17.03.2006 р. по 29.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 207/23 від 03.04.2006 р. „Про результати комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Бахус”, код ЄДРПОУ 31876671, за період з 01.07.2004 р. по 01.01.2006 р.”.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00013323/0 від 07.04.2006 р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 114 070 грн. (у т.ч. за основним платежем 75 900 грн., штрафні (фінансові) санкції 38 170 грн.).

Так, на думку суду, зазначене повідомлення-рішення від 07.04.2006 р. прийнято Арцизькою МДПІ Одеської області правомірно, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали встановлені під час перевірки порушення п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, абз. „б” п.п. 2.3 п. 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року на суму 77 700 грн., у т.ч. за 1 квартал 2005 року на суму 70 900 грн., за 2 квартал на суму 6 800 грн., а також завищення податку на прибуток за 2 півріччя 2005 року на суму 1 800 грн., у т.ч. за 11 місяців 2005 року на суму 1 100 грн., за 2005 рік  на суму 700 грн.

Так, згідно п.п. 5.2.7 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

 Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Також відповідно до абз. „б” п.п. 2.3 п. 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вищевказаних норм законодавства позивачем в декларації про прибуток підприємств за 3 квартали 2005 року у рядок 05.2 декларації не було відображено суму раніше завищених валових витрат в сумі 311 000  грн., також не було відображено в рядку 22 і не було сплачено суму штрафних санкцій в розмір 3 900 грн. за самостійно виявлені помилки. Факт встановлення перевіркою  зазначеного порушення позивачем не спростовується.

Проте, позивач у позові зазначає, що відповідачем неправомірно визначено податкові зобов'язання, оскільки позивачем не було порушено порядок віднесення ним до валових витрат вартості придбання основних засобів у зв'язку з тим, що такий порядок не передбачений чинним законодавством, а Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містить поняття „основних засобів”, у вказаному Законі мова йде про основні фонди.    

Однак, як вбачається з акту перевірки від 03.04.2006 р., в порушення п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповн.) позивачем було включено до складу валових витрат витрати на придбання основних засобів (передплату за придбання основних засобів Кам'янський  винцех) у першому півріччі 2005 року на загальну суму 311 000 грн., у т.ч. в 1 кварталі 2005 р. на суму 283 400 грн. та у 2 кварталі на суму 27 600 грн.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно п.п 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Також згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Відповідно до п. 6 вказаного Положення об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Згідно п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

У зв'язку з тим, що з листопада 2004 р. до 30.12.2005 р. позивачем здійснювалась передплата за основні засоби Кам'янського винцеху, у першому та другому кварталі 2005 року визначити вартість основних засобів неможливо.

Крім того, Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року № 507 був затверджений Державний класифікатор України „Класифікація основних фондів”, згідно якого об'єктом класифікації є основні фонди –матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 25.03.2005 р. № 31-04200-20-10/4805 „Щодо проведення переоцінки об'єктів основних засобів” Державний  класифікатор України „Класифікація основних фондів” застосовується для аналітичного обліку основних засобів у розрізі груп, визначених пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. При визначенні групи, до якої належить об'єкт, що переоцінюється, з метою переоцінки її об'єктів здійснюється класифікація за класами або типами основних фондів (засобів), наведеними в зазначеному Державному класифікаторі, з урахуванням функціонального призначення, технічних характеристик, умов використання під час виконання певної роботи об'єктів основних фондів (засобів) тощо.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не було враховано амортизаційні відрахування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Проте, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Пунктом 8.3 ст.8 цього ж Закону встановлено порядок визначення та нарахування амортизаційних відрахувань, а згідно абзацу 2 п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8  названого Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводиться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Однак, як з'ясовано судом, право власності на основні засоби за договором купівлі-продажу № 115 від 25.10.2004 р. переходить до ТОВ „Бахус” у разі підписання сторонами договору акту прийому-передачі майна (в якому вказано конкретний склад майна), проте акт прийому –передачі майна підписаний сторонами в момент повної сплати вартості майна. Термін сплати був встановлений сторонами не пізніше 01.05.2005 р., проте доповненнями по договору № 115 від 25.10.2004 р. був визначений термін сплати 30.12.2005 р. Тобто балансову вартість основних фондів для нарахування амортизаційних відрахувань визначено станом на 01.01.2006 р. А перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства відповідачем проводилась за період з 01.07.2004 р. по 01.01.2006 р. У зв'язку з цим відповідачем правомірно не було враховані амортизаційні відрахування.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачем позивачу в результаті проведеної планової виїзної перевірки податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 114 070 грн. з урахуванням штрафних санкцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування прийнятого відповідачем за наслідками проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення № 00013323/0  від 07.04.2006 р.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування складеного за наслідками проведеної перевірки акту від 03.04.2006 р. № 207/23, то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не обґрунтовано правові підстави таких вимог. Більш того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що відповідачем були порушені норми законодавства, якими передбачені порядок, умови та підстави для проведення планових перевірок, результати яких оформлюються відповідними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює  наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовна заява  необґрунтована, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Бахус” до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання протиправними та скасування акту і податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.03.2007 р.

                          Суддя                                                                              Петров В.С.