Рішення

від 19.02.2007 по справі 5/397-06-13369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/397-06-13369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2007 р.Справа  № 5/397-06-13369

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Ремдизель”, м. Київ.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство”, Одеська область, м. Ізмаїл.

Про стягнення 1 096 126, 80 грн.                          

                                                                               Суддя      Могил С. К.

Представники:

від позивача: М'ятков Т.М., на підставі довіреності.

від відповідача: Бежанар Т. М., на підставі довіреності.

Суть спору: про стягнення 1 096 126, 80 грн.

У судовому засіданні 29.01.2007 року було оголошено перерву до 19.02.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.                          

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім” Завод Ремдизель” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство” про стягнення заборгованості у розмірі 958 395, 50 грн. та пені за у розмірі 137 731 ,30  грн., а всього 1 096 126, 80 грн.

Позивачем до суду були подані клопотання про забезпечення позову від 12.12.2006 року та від 22.12.2006 року в яких позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти боржника у розмірі 1 107 088, 07 грн., які знаходяться на банківських рахунках Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство”. Заявлені клопотання судом були розглянуті та у їх задоволенні було відмовлено оскільки відсутні підстави які б свідчили про те, що невжиття заходів передбачених ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Позивачем до суду була подана заява про уточнення позовних вимог від 26.01.2007 року в якій позивач просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство” суму коштів у розмірі 596 126, 80 грн. та 10 961, 27 грн. державного мита. Заява судом була розглянута, прийнята та залучена до матеріалів справи.

Позивачем до суду була подана заява про уточнення позовних вимог від 19.02.2007 року в якій позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог до 79 826, 92 грн. в зв'язку з чим просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство ” суму коштів у розмірі 79 826, 92 грн. яка складається з 50% від загальної суми штрафних санкцій та суми державного мита. Заяву судом було також розглянуто, прийнято та залучено до матеріалів справи.

В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були надані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством „Українське Дунайське Пароплавство” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Ремдизель” був укладений договір поставки товару  від 07.09.2005 року № 714СТЭ/10.

У відповідності з умовами укладеного договору позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу змінно-запасні частини двигунів 8NVD-48A2U, 8NVD-48AU, 4NVD-24, 8T23HU, Г74-6ASL35H та надати послуги по перезаливці рамкових та мотильових підшипників, виконанню капітальних та поточних ремонтів дизелів та їх агрегатів, а відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату. Ціна, якість та об'єми постачання товару та надання послуг були узгоджені між сторонами за договором. Загальна вартість Договору на момент підписання склала 3 442 602, 96 грн.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач у лютому –серпні 2006 року поставив відповідачу Товар та надавав послуги за договором на загальну суму 1 508 425, 04 грн. Вказані обставини підтверджуються відповідними видатковими накладними та актами виконаних робіт. Таким чином, можна зробити висновок про те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав.

В свою чергу, відповідач за поставлений позивачем товар та прийняті надані послуги розрахувався частково, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість. На виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем позивачу було перераховано лише 550 029, 00 грн.  Таким чином, можна зробити висновок про те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 958 395, 50 грн.    

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, позивачем відповідачу, з урахуванням п. 9.1 укладеного договору, було направлено претензію від 23.10.2006 року №259 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі  958 395, 50 грн. у строк до 15.11.2006 року

Направлена претензія відповідачем була отримана за результатами її розгляду відповідач гарантував частково погасити борг на 45 тижні 2006 року та повністю погасити заборгованість до кінця 2006 року. В обумовлений період кошти на рахунок позивача не надійшли.

14.11.2006 року позивач також надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 958 395, 50 грн. Надіслану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи в процесі розгляду справи відповідач суму основного боргу сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень № 163 від 25.01.2007 року на суму 500 000, 00 грн. та №386 від 12.02.2007 року на суму 458 395, 50 грн. та відповідними заявами позивача про уточнення позовних вимог.  

Відповідно до своїх остаточних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 79 826, 92 грн. яка складається з 50% від загальної суми штрафних санкцій та суми державного мита.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 7.3 укладеного договору, у разі невиконання строків оплати за поставлений товар отримувач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та відповідно до уточнених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 68 865, 65 грн.    

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське Пароплавство” код 01125821, Одеська область, м. Ізміїл, вул. Краснофлотська 28, р/р 2600801531105/980 УКРЭКСИМБАНК в м. Ізмаїл, МФО 328629 на користь відкритого акціонерного товариства „Торговий дім” Завод Ремдизель” код 31993369,  м. Київ, вул. Електриков , 28, а саме:

- 68 865 (шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 65 коп. пені;

- 10 961 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 27 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 27.02.2007 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.