Постанова

від 23.02.2007 по справі 34/1-07-97а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/1-07-97А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" лютого 2007 р. Справа  № 34/1-07-97А

23.02.2007р. в 12год.34хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: Ткаченко І.В. - представника, діючої на підставі довіреності №15-12 від 15.02.07р.; від відповідача: Харлан Н.А. - завідувача сектора супроводження справ у судах юридичного відділу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, діючої на підставі довіреності №184/10-00 від 09.01.2007р.; Дорошенко А.П. - головного державного податкового ревізор-інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення контрольно-перевірочної роботи управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Одеській області, діючої на підставі довіреності №3018/10-101  від 01.02.07р.;  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 адміністративну справу №34/1-07-97А

за позовом Приватного підприємства «Укрпромбуд»

до відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 25.05.2006р. №0004202301/0, від 21.08.2006р. №0004202301/1, від 13.10.2006р. №0004202301/2 та №1002472301/2

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Укрпромбуд»звернулося до суду з позовною заявою та уточненням до нього, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 25.05.2006р. №0004202301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1881693грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1881693грн., від 21.08.2006р. №0004202301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1881693грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1881693грн., від 13.10.2006р. №0004202301/2 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1835072грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1858382грн. та  №1002472301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2005р. у сумі 43127грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 21563грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на відсутність порушення ним вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 та п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питання правомірності віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Долоніт” та ТОВ „Леокос” за період квітень, травень 2004р., травень, червень, липень 2005р., за результатами якої склала акт перевірки від 23.05.2006р. №25/23-214/32428679.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, 7.2.3 та 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ „Долоніт” у період з квітня 2004р. по травень 2005р. у сумі 1125024,9грн. (аркуш акту 9-12) та ТОВ „Леокос” у період з квітня 2004р. по липень 2005р. у сумі 756667,74грн. (аркуш акту 8-9), які не мали законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів. Дані висновки зроблені відповідачем на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 14.05.2005р. у справі №2-1481/3, яким визнано недійсними статут та установчій договір ТОВ „Долоніт” з моменту реєстрації у Голосіївській районній в м.Києві державній адміністрації 27.07.2003р., свідоцтво платника ПДВ №37067612 з дати видачі 01.10.2003р., яке анульоване згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №980/19-4013-1 від 14.07.2005р. та рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. у справі №2-2286/225, яким визнано недійсними статут ТОВ „Леокос” з моменту реєстрації у Деснянській районній в м.Києві державній адміністрації 12.10.2004р., свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Леокос” №10661020000000475 з моменту реєстрації 12.10.2004р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з 22.11.2004р., яке анульоване згідно акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва №2215 від 16.02.2006р.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1881693грн., у т.ч. за квітень 2004р. у сумі 866976грн., за травень 2005р. у сумі 258049грн., за травень 2005р. у сумі 108019грн., за червень 2005р. у сумі 421487грн. та за липень 2005р. у сумі 227162грн.

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.05.2006р. №0004202301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1881693грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1881693грн.

Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 22.06.2006р. №22-06, який прийняв рішення від 21.08.2006р. №19283/10/25-012 про результати розгляду скарги, яким залишив без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятого рішення про розгляд скарги, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006р. №0004202301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1881693грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1881693грн. та довів позивачу новий граничний строк сплати цих податкових зобов'язань.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою від 29.08.2006р. №29-08, яка прийняла рішення від 13.10.2006р. №28893/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги, яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 25.05.2006р. №0004202301/0 у сумі 46621грн. донарахованих зобов'язань по податку на додану вартість та застосованих штрафних санкцій у сумі 23311грн., та рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про результати розгляду скарги від 21.08.2006р. №19283/10/25-012 у зазначеній частині, в решті залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення, зменшила суму бюджетного відшкодування за липень 2005р. на суму 43127грн., застосувала штрафні санкцій у сумі 21563грн., зобов'язала відповідача прийняти та надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення, зазначивши, що відповідачем визначено лише суми різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, без розрахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно норм чинного законодавства, а відтак у червні 2005р. зменшення податкового кредиту у сумі 421487грн. зумовило визначення позивачу податкового зобов'язання у сумі 374866грн., а заниження податкових зобов'язань у липні 2005р. зумовило завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у цей період на суму 43127грн.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятого рішення про розгляд скарги, відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 13.10.2006р. №0004202301/2 про визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1835072грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1858382грн., №1002472301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2005р. у сумі 43127грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 21563грн. та довів позивачу новий граничний строк сплати цих податкових зобов'язань.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 25.05.2006р. №0004202301/0, від 21.08.2006р. №0004202301/1, від 13.10.2006р. №0004202301/2 та №1002472301/2 позивач звернувся до господарського суду Одеської області про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та ТОВ „Долоніт”, а також між позивачем та ТОВ „Леокос”, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні за спірний період, акти звірок взаєморозрахунків з ТОВ „Долоніт” свідчать, що вказані у зазначених податкових накладних господарські операції є товарними, та про правомірність відображення позивачем податкових накладних в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) з квітня 2004р. по травень 2005р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначеної в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, та включенням позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданих до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та прийнятих останньою, декларацій з ПДВ за зазначений період. Документи, підтверджуючі господарські взаємовідносини позивача з ТОВ „Леокос” вилучені згідно наявних в матеріалах справи протоколів виїмки від 21.02.2006р., складених ст. о/у ВПМ  ДПІ у Деснянському районі м. Києва капітаном податкової міліції Гончар К.С., ст. о/у ВПМ  ДПІ у Деснянському районі м. Києва капітаном податкової міліції Плахотнюк В.В.

Поряд з цим, з оригіналами вилучених первинних документів ознайомлювалися працівники Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси під час проведення комплексної планової документальної перевірки позивача за період з 01.04.2004р. по 01.10.2005р., за результатами якої складено акт від 26.01.2006р. №16/23-114/32428679 та не виявлено порушень позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) по взаємовідносинам з ТОВ „Леокос”.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній до 25.03.2005р.) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Законодавець визначає неможливість включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку саме з підстав, викладених в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції від 25.03.2005р.) із змісту якого вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1835072грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 158382грн. та неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2005р. у сумі 43127грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 21563грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.п.7.2.1 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) на те, що податкові накладні, зазначені в акті перевірки від 23.05.2006р. №25/23-214/32428679, отримані від ТОВ „Долоніт” (у період з квітня 2004р. по травень 2005р. у сумі 1125024,9грн., статут та установчий договір якого згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2005р. у справі №2-1481/3 визнані недійсними з моменту реєстрації у Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації з 27.07.2003р., а свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з 01.10.2003р., яке анульоване згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №980/19-4013-1 від 14.07.2005р.) та ТОВ „Леокос” (у період з травня 2005р. по липень 2005р. у сумі 756667,74грн., статут якого згідно рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. у справі №2-2286/225 визнано недійсним з моменту реєстрації у Деснянській районній в м.Києві державній адміністрації з 12.10.2004р., свідоцтво про державну реєстрацію з моменту реєстрації 12.10.2004р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з 22.11.2004р., яке анульоване згідно акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва №2215 від 16.02.2006р.), в обґрунтування зменшення позивачу суми ПДВ, зазначеної у цих податкових накладних, у складі податкового кредиту по ПДВ з податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1881693грн., у т.ч. за квітень 2004р. у сумі 866976грн., за травень 2003р. у сумі 258049грн., за травень 2005р. у сумі 108019грн., за червень 2005р. у сумі 421487грн. та за липень 2005р. у сумі 227162грн. за перевіряємий період на суму 58299грн., а також з урахуванням рішення ДПА в Одеській області щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2005р. на суму 43127грн., зменшення суми податкового кредиту з ПДВ у червні 2005р. у сумі 421487грн. з наступних підстав.

Висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішеннями з цивільних справ недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача - ТОВ „Долоніт” від 01.04.2005р. та ТОВ „Леокос” від 27.12.2005р. - вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та несплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача, та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не спричиняє недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації ТОВ „Долоніт” та  ТОВ „Леокос” і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських  операцій у період з квітня 2004р. по липень 2005р. обґрунтованість віднесення позивачем  до податкового кредиту  сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція,  продавці були в  Єдиному державному  реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  а  також  мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного  реєстру,  за умови необізнаності покупця щодо такої.

Частинами 1, 2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців" від 15.05.03р. (із змінами та доп.) встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних  змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,  якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до  бюджету податку,  що сплачується покупцем,  або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 10.2 ст.10 названого закону передбачено, що платники податку, визначені у пп."а", "в", "г", "д"  п.10.1 ст.10 названого  закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та  своєчасність його внесення до бюджету відповідно  до закону.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні  господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1835072грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 1858382грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2005р. у сумі 43127грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 21563грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Поряд з цим, позовні вимоги Приватного підприємства «Укрпромбуд»підлягають задоволенню частково з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 25.05.2006р. №0004202301/0  в частині донарахованих зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 46621грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 23311грн. скасовано рішенням ДПА в Одеській області від 13.10.2006р. №28893/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 85грн., сплачений позивачем квитанцією №16 від 19.12.06р.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного підприємства «Укрпромбуд»задовольнити частково.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 25.05.2006р. №0004202301/0 - скасувати в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1835072грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку у розмірі 1858382грн., податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 21.08.2006р. №0004202301/1, від 13.10.2006р. №0004202301/2 та №1002472301/2  - скасувати повністю.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р31114095700008 банк ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 МФО 828011) на користь Приватного підприємства «Укрпромбуд»(код ЄДРПОУ 32428679, адреса: м.Одеса, вул. Дальницька, 25) судовий збір на суму 85(вісімдесят п'ять)грн.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

5.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.