Постанова

від 13.07.2015 по справі 805/1968/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 р. Справа №805/1968/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 13 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Н.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника позивача ОСОБА_2 - на підставі договору,

представника відповідача 1 - не з'явився,

представника відповідача 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_3 міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

22 травня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), датований 16 травня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУМВС в області) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 липня 2015 року (а.с.144-146), яка була прийнята ухвалою від 13 липня 2015 року, занесеною в журнал судового засідання (а.с.147), позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 «Про порушення службової дисципліни працівниками ОСОБА_3 ГУМВС в Донецькій області та покарання винних» в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114о/с про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 за п.64 «є» Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС України в Донецькій області з 10 квітня 2015 року;

- стягнути з ОСОБА_3 міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2015 року по 13 липня 2015 року в сумі 8 804,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин він проходив службу в органах внутрішніх справ та займав посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3 міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області.

30 квітня 2015 року він був ознайомлений з висновком службового розслідування та наказами ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 та від 10 квітня 2015 року № 114о/с.

Обґрунтовуючи протиправність наказу ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 та наявність підстав для його скасування, позивач посилався на ст.25 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), ст.ст.12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статуту), та стверджував, що службове розслідування могло бути завершене, а дисциплінарне стягнення застосоване лише після завершення кримінального провадження. Наполягав, що відповідно до ст.25 Закону № 565 працівник міліції за свої протиправні дії або бездіяльність несе дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Позивач висловлював сумніви стосовно повноти та об'єктивності службового розслідування, яке було проведено за один день.

Стверджував, що оскільки звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, перш ніж застосовувати цей вид стягнення ГУМВС в області мало ретельно розібратися в усіх обставинах справи та мати стовідсоткові докази наявності вини позивача у нібито вчиненому ним проступку.

За твердженням позивача, з висновку службового розслідування взагалі не вбачається, яким чином встановлені відображені в ньому обставини та чим вони підтверджені. Доказів його вини у ГУМВС в області немає, а позивач відмовився від будь-яких пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

Також позивач наголошував на порушенні ГУМВС в області Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, (далі - Інструкція), а саме:

- службове розслідування проведене за «фактом надзвичайної події», хоча така підстава для призначення службового розслідування не передбачена п.2.2. Інструкції;

- на час проведення службового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) містився запис про реєстрацію відомостей про скоєння позивачем кримінального правопорушення, позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а тому службове розслідування мало бути призначене за пп.2.2.2. чи пп.2.2.3 п.2.2. Інструкції;

- позивач був звинувачений у порушенні дисципліни, яке виявилося в тому, що він, діючи умисно, з корисливих спонукань, будучи службовою особою, з використанням службового становища всупереч інтересам служби, в порушення вимог п.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу, грубого порушення вимог п.2 ст.10 Закону № 565, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, отримав у якості неправомірної винагороди грошові кошти. По суті «порушення дисципліни» пов'язане з висунутим щодо позивача обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Посилаючись на ст.62 Конституції України та п.п.5.4., 9.5. Інструкції, позивач стверджував, що оскільки порушенням дисципліни безпосередньо залежить від доведення/ не доведення провини в інкримінованому йому злочині, до того часу поки вироком суду не буле доведена його вина у вчиненні кримінального правопорушення, доказів його вини у порушенні дисципліни не буде.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС області від 10 квітня 2015 року № 114о/с, позивач обґрунтовував тим, що він виданий на підставі протиправного дисциплінарного наказу.

Позивач стверджував, що наказ по особовому складу є передчасним, оскільки відсутній такий, що набрав законної сили, вирок у кримінальному провадженні; не сплинув строк відсторонення його від виконання службових обов'язків згідно з ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 березня 2015 року.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач також наполягав на поновленні його на службі в органах внутрішніх справ на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

На підставі ст.62 Конституції України, Закону № 565, ст.ст.12, 14, 16 Дисциплінарного статуту, п.п.1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 5.4., 9.5., 6.2.6. Інструкції, п.24 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.3-6).

У судовому засіданні 08 та 13 липня 2015 року позивач та його представник підтримали позов з підстав, наведених у позовній заяві, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач 1 - ГУМВС в області позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 2010 року, з 01 лютого 2014 року займав посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3 (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району).

Правовий статус позивача як працівника міліції визначався Законом № 565, Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими нормативно-правими актами, що регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Недодержання працівником органів внутрішніх справ вимог наведених вище законодавчих та підзаконних актів є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка порушила службову дисципліну та скоїла дисциплінарний проступок.

З приводу фактичних обставин, які в подальшому слугували підставою для звільнення, відповідач 1 зазначив наступне.

16 березня 2015 року до УКЗ ГУМВС в області з ОСОБА_3 надійшло повідомлення про отримання неправомірної винагороди слідчим цього МВ ОСОБА_1

За вказаним фактом проведено службове розслідування, у ході якого встановлено, що 16 березня 2015 року працівниками УСБУ в Донецькій області спільно з слідчим першого слідчого відділу прокуратури Донецької області було затримано ОСОБА_1 у зв'язку з отриманням ним неправомірну вигоду від громадянки В. за знищення речових доказів, а саме: легалізованих матеріалів (оптичного диску та роздруківки із записами розмов громадянки В., які проводились співробітниками СБУ) у кримінальному провадженні № 12015050410000245 від 03 лютого 2015 року, з подальшим закриттям цього провадження.

Крім цього, встановлено, що СВ ОСОБА_3 03 лютого 2015 року до ЄРДР за № 12015050410000245 внесено матеріали перевірки ОСОБА_3 МРВ УСБУ в Донецькій області за фактом заздалегідь необіцяного сприяння громадянкою В. представникам так званої ДНР з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.256 Кримінального кодексу України, проведення досудового розслідування було доручено ОСОБА_1

24 лютого 2015 року ОСОБА_1, знаходячись на території внутрішнього двору ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів з метою збагачення, володіючи інформацією, викладеною у матеріалах кримінального провадження, залякуючи громадянку В. покаранням за скоєння нею кримінального правопорушення, висловив останній усну вимогу щодо передачі йому неправомірної винагороди - грошових коштів у розмірі 20 000 грн. для себе та третіх осіб за знищення речових доказів з подальшим закриттям даного провадження, погрожуючи їй позбавленням волі у разі відмови від передачі коштів.

16 березня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись у салоні належного громадянці В. автомобілю, який перебував біля адміністративної будівлі міськвідділу, діючи умисно, з корисливих спонукань, являючись службовою особою, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, отримав від останньої у якості неправомірної винагороди частину грошових коштів у розмірі 10 000 грн.

Цього ж дня працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_1 затримано на підставі ч.3 ст.208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

17 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

18 березня 2015 року Краматорським міським судом Донецької області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та у подальшому поміщено до Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області.

19 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області під заставу.

Під час проведення службового розслідування посадовими особами ГУМВС в області були встановлені допущені позивачем порушення, а саме:

- позивач проігнорував вимоги ст.10 Закону № 565, згідно з якою до основних обов'язків працівника міліції належить виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

- знаючи вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язку дотримання законодавства, неухильного виконання вимог ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, з гідністю і честю поводитися у позаслужбовий час, позивач проігнорував їх та поступив всупереч законодавству;

- позивачем не були дотримані вимоги п.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 (далі - Правила).

З урахуванням допущених позивачем порушень Закону № 565, Дисциплінарного статуту, Правил, що призвело до недотримання чинного законодавства, вчинку, несумісного з перебуванням в органах внутрішніх справ, і було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, яке реалізовано наказом ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608.

Відповідач 1 відзначав, що працівники міліції відповідно до Дисциплінарного статуту несуть підвищену дисциплінарну відповідальність у порівнянні з пересічними громадянами, тому до них за порушення дисципліни вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу.

Дисциплінарний статут не передбачає застосування стягнень в порядку послідовності, тому визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Відповідач 1 доводив, що під час прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не був порушений порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачений ст.ст.14, 16 Дисциплінарного статуту. У позивача відбиралися пояснення, проте він, скориставшись правом, передбаченим ст.63 Конституції України, відмовився їх надавати.

Відповідач 1 наголошував, що закінчення службового розслідування 19 березня 2015 року не суперечить вимогам ст.14 Дисциплінарного статуту та Інструкції.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного 10 квітня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 114о/с, яким виконано наказ ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 та ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) у запас Положення № 114.

Про звільнення позивача було своєчасно поінформовано та видано передбачені законодавством документи.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1, посадові особи ГУМВС в області діяли на підставі, в межах повноважень, а також у спосіб, передбачений законодавством.

Вимоги позивача про поновлення на службі і зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відповідач 1 вважав безпідставними, оскільки звільнення проведено відповідно до чинного законодавства.

Відповідач 1 зазначав, що відсутність обвинувального вироку законності звільнення ОСОБА_1 не спростовує, оскільки ця обставина не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни) в його діях. При проведенні службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю ОСОБА_1 були встановлені допущені ним порушення дисципліни, за які можуть бути застосовані міри, передбачені Дисциплінарним статутом.

Крім того, звільнення позивача проведено за п.64 «є» (за порушення дисципліни), а не за п.64 «й» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення) Положення № 114, тому посилання позивача на недоведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставним.

Відповідач 1 стверджував, що доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування «за фактом надзвичайної події» не заслуговують на увагу з огляду на положення пп.2.2.20 п.2.2. Інструкції.

Стосовно доводів позивача про неприйняття рішення щодо його відсторонення від посади, відповідач 1 зазначив, що під час проведення службового розслідування були встановлені допущені позивачем порушення дисципліни, за які начальником ГУМВС в області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

З урахуванням наведеного відповідач 1 просив відмовити у позові (а.с.69-74).

Ухвалою від 25 травня 2015 року до участі у справі у якості другого відповідача залучений ОСОБА_3 міський відділ (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ОСОБА_3) (а.с.23).

У судовому засіданні 08 липня 2015 року представник відповідача 2 позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях відповідача 2.

Додатково представник відповідача 2 відзначила, що затримання позивача як діючого працівника міліції у момент отримання неправомірної винагороди від громадянки В. за знищення у кримінальному провадженні, у якому він здійснював досудове розслідування речових доказів, у робочий день та час, біля адміністративної будівлі міліції, при скупченні цивільних осіб - є подією, що викликає суспільний резонанс та негативно впливає на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань щодо боротьби зі злочинність.

Цій надзвичайній події передувало порушення позивачем службової дисципліни, а саме п.2 ст.10 Закону № 565, ст.7 Дисциплінарного статуту, пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил.

Доводи позивача про відсутність такої підстави для проведення службового розслідування як «надзвичайна подія», а також про те, що тільки за наявності обвинувального вироку у кримінальній справі звільнення позивача може вважатися законним, представник відповідача 2 вважала безпідставними та необґрунтованими.

Стверджувала, що службове розслідування проведено повно та об'єктивно з дотриманням вимог Інструкції; завершення службового розслідування до закінчення граничного строку, наданого законодавством для його проведення, не є порушенням та не може бути підставою для задоволення позову.

Посилаючись на ст.25 Закону № 565, п.п.8, 23, 64 Положення № 114, ст.5 Дисциплінарного статуту, представник відповідача 2 доводила, що порушення службової дисципліни та набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремими самостійними підставами звільнення з органів внутрішніх справ. Як наслідок, безпідставними є доводи позивача про те, що доведення факту порушення ним дисципліни напряму залежить від доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

На цих підставах представник відповідача 2 просила відмовити у позові.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено розписками про отримання судової повістки та звітом про надіслання електронної судової повістки (а.с.133-134, 137).

Відповідач 1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення судового розгляду справи не надав.

Відповідач 2 явку свого представник у судове засідання не забезпечив, 10 липня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.141-142).

На підставі ч.4 ст.122, ч.4 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578, що встановлено на підставі виписки з ЄДР від 20 листопада 2014 року, Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2004 року № 94, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2006 року № 862 «Про внесення змін до деяких відомчих нормативно-правових актів у зв'язку з реорганізацією окремих управлінь у головні управління МВС України» (а.с.76-81).

Відповідач 2 - ОСОБА_3 міський відділ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671596) зареєстрований як юридична особа 16 грудня 2003 року, про що 07 лютого 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 271 120 0000 000537, що встановлено на підставі виписки з ЄДР від 15 квітня 2013 року та Положення про ОСОБА_3 міський відділ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС в області від 16 жовтня 2007 року № 1159 (а.с.64-66).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України (а.с.34).

З 14 серпня 2010 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ, про що свідчить запис у трудовій книжці серії АХ № 847263, внесений на підставі наказу ГУМВС в області від 09 серпня 2010 року № 119о/с (а.с.7) та біографічна довідка (а.с.58).

З 01 лютого 2014 року ОСОБА_1 працював слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3, перебуваючи у спеціальному званні «лейтенант міліції», що підтверджено витягом з наказу ГУМВС в області від 28 лютого 2014 року № 55о/с «По особовому складу» (а.с.8, 56) та біографічною довідкою (а.с.58).

За час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач не заохочувався, державних нагород не мав, про що свідчить довідка від 23 червня 2015 року № 14414 (а.с.57) та біографічна довідка (а.с.58).

Діючих дисциплінарних стягнень позивач не мав, що підтверджено біографічною довідкою (а.с.58).

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3, перебуваючи у спеціальному званні «лейтенант міліції»

З приводу обставин, які слугували підставою для видання ГУМВС в області спірних наказів та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, встановлено наступне.

16 березня 2015 року до ГУМВС в області з ОСОБА_3 надійшло спецповідомлення, в якому йшлося про те, що 16 березня 2015 року о 20:00 співробітниками СБУ Донецької області разом із слідчим 1-го відділу прокуратури Донецької області після отримання хабара у розмірі 10 000 грн. затримано слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3 лейтенанта міліції ОСОБА_1

Факт документування хабара проведено в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015050000000105 від 02 березня 2015 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

В спецповідомленні також зазначено, що слідчим 1-го відділу прокуратури Донецької області проводяться слідчі дії, про результати проведених заходів буде повідомлено додатково (а.с.140, 143).

19 березня 2015 року начальником ГУМВС в області виданий наказ № 595 «Про призначення службового розслідування», яким на виконання вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, п.п.2.1., 2.2.2., 2.2.3. розділу ІІ, п.3.3. розділу ІІІ, п.п.4.4., 4.4.1 розділу IV Інструкції призначене службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. слідчим СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області лейтенантом міліції ОСОБА_1, проведення якого доручене начальнику УКЗ ГУМВС в області полковнику міліції ОСОБА_5 та підлеглим працівникам відповідно до їх посадових інструкцій, підготовка висновку службового розслідування покладена на старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 та інспектора ВІОС УКЗ капітана міліції ОСОБА_7 (а.с.82).

19 березня 2015 року старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС в області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 та інспектором ВІОС УКЗ капітаном міліції ОСОБА_7 за результатами службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_1 складений висновок службового розслідування.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, під час його проведення встановлено наступне.

16 березня 2015 року, приблизно о 20:00, працівниками УСБУ в Донецькій області спільно з слідчим першого слідчого відділу прокуратури Донецької області було затримано слідчого СВ ОСОБА_3 ОСОБА_1, який отримав неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн. від громадянки ОСОБА_8 за знищення у кримінальному провадженні № 12015050410000245 від 03 лютого 2015 року речових доказів, а саме: легалізованих матеріалів (оптичного диску та роздруківки із записами розмов громадянки ОСОБА_8С.), які проводились співробітниками СБУ, з подальшим закриттям зазначеного провадження.

Крім цього, встановлено, що СВ ОСОБА_3 03 лютого 2015 року до ЄРДР за № 12015050410000245 внесено матеріали перевірки ОСОБА_3 МРВ УСБУ в Донецькій області за фактом заздалегідь необіцяного сприяння громадянкою В. представникам так званої ДНР з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.256 Кримінального кодексу України, проведення досудового розслідування було доручено ОСОБА_1

24 лютого 2015 року, приблизно о 16:00, ОСОБА_1, знаходячись на території внутрішнього двору ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів з метою збагачення, володіючи інформацією, викладеною у матеріалах вищевказаного кримінального провадження, залякуючи громадянку ОСОБА_8 покаранням за скоєння нею кримінального правопорушення, висловив останній усну вимогу щодо передачі йому неправомірної винагороди - грошових коштів у розмірі 20 000 грн. для себе та, за його словами, для третіх осіб, за знищення в ньому речових доказів, а саме: легалізованих матеріалів (оптичного диску та роздруківки із записами розмов громадянки ОСОБА_8С.), які проводились співробітниками СБУ, з подальшим закриттям даного провадження, погрожуючи їй при цьому позбавленням волі у разі відмови від передачі грошових коштів.

16 березня 2015 року, о 20:25, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, знаходячись у салоні належного громадянці ОСОБА_8 автомобілю НОМЕР_1, який перебував біля адміністративної будівлі міськвідділу, діючи умисно, з корисливих спонукань, являючись службовою особою, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, в порушення ним вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, отримав від останньої у якості неправомірної винагороди частину грошових коштів у розмірі 10 000 грн.

Цього ж дня працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_1 затримано на підставі ч.3 ст.208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

17 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

18 березня 2015 року Краматорським міським судом Донецької області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та у подальшому поміщено до Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області.

19 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області під заставу.

Цього ж дня постановлена ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області № 1-кс/234/600/15-а, про відсторонення слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області лейтенанта міліції ОСОБА_1 від займаної посади строком на 2 місяці.

Від надбання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

За результатами службового розслідування зроблений висновок, що надзвичайна подія сталася внаслідок особистої недисциплінованості слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області лейтенанта міліції ОСОБА_1, його низьких моральних якостей, порушення ним вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України та запропоновано звільнити його з органів внутрішніх справ (а.с.9-14, 83-88).

Висновок службового розслідування затверджений начальником ГУМВС в області 19 березня 2015 року (а.с.9, 83).

На підтвердження фактів, викладених у висновку службового розслідування, відповідачем 1 надані наступні докази:

1. Спецповідомлення ОСОБА_3 ГУМВС в області (а.с.140-143).

2. Письмові пояснення старшого інспектора СКЗ ОСОБА_3 ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 щомісячно відвідували за місцем мешкання, під час відвідування з ним проводились профілактичні бесіди щодо недопущення порушень дисципліни та законності під час служби та поза нею; щотижнево на заняттях із службової підготовки особовому складу міськвідділу доводились під підпис накази МВС України №№ 81, 157, 90 щодо зміцнення дисципліни та законності; у 2015 році ОСОБА_1 під підпис ознайомлений з Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» та у нього прийняті відповідні заліки; вимоги наказів МВС України №№ 81, 157, 90 щоденно на інструктажах доводяться до відома працівників, які у складі СОГ заступають на службу (а.с.92-93).

3. Письмові пояснення т.в.о. начальника ОСОБА_3 ГУМВС в області підполковника міліції ОСОБА_10 про проведення з особовим складом роботи щодо запобігання та протидії корупції, порушенням законності і дисципліни (а.с.94-95).

4. Письмові пояснення т.в.о. начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я та статевої недоторканості особи СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області капітана міліції ОСОБА_11 стосовно того, що ОСОБА_1 є сумлінним, дисциплінованим та працьовитим співробітником; випадків порушення ним службової дисципліни не було; в роботі має стабільні показними та достатній професійний рівень; а також про те, що з особовим складом СВ систематично проводиться робота щодо зміцнення дисципліни та законності і недопущення проявів корупції (а.с.91).

5. Письмові пояснення т.в.о. начальника СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області підполковника ОСОБА_12, аналогічні поясненням ОСОБА_11 (а.с.90).

6. Ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Карпенка О.М. від 19 березня 2015 року у справі № 234/3415/15-к (провадження № 1-кс/234/600/15), про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області строком на 2 місяці.

В мотивувальній частині цієї ухвали, крім іншого зазначено, що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420105050000000105 від 02 березня 2015 року за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України (а.с.19-21, 97-99).

7. Відомостями про вивчення особовим складом ОСОБА_3 законодавства з питань запобігання та протидії корупції, дотримання законності та дисципліни, в яких наявні особисті підписи ОСОБА_1 (а.с.100-114).

Як свідчить довідка про звільнення серії ДОН № 47094, видана Артемівським СІ УДПтСУ в Донецькій області 19 березня 2015 року, ухвалою Краматорського міського суду від 18 березня 2015 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, встановлено розмір застави - 36 540 грн.; в період з 16 по 19 березня 2015 року ОСОБА_1 утримувався в Артемівському СІ УДПтСУ, звідки звільнений згідно ухвали Краматорського міського суду від 18 березня 2015 року на підставі ст.202 Кримінального процесуального кодексу України, ст.20 Закону України «Про попереднє ув'язнення» у зв'язку з винесенням встановленої суми застави (а.с.136).

З правами особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 20 березня 2015 року, про що свідчить відповідна пам'ятка (а.с.96).

20 березня 2015 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення з приводу обставин, які слугували підставою для проведення службового розслідування, однак, скориставшись правом, передбаченим ст.63 Конституції України, від надання таких пояснень позивач відмовився (а.с.89).

20 березня 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 608 «Про порушення службової дисципліни працівниками ОСОБА_3 ГУМВС в області та покарання винних».

Відповідно до п.1 цього наказу вирішено за особисту недисциплінованість, порушення вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, що призвело до вчинку несумісного з перебуванням в ОВС звільнити з органів внутрішніх справ слідчого СВ ОСОБА_3 ГУМВС в області лейтенанта міліції ОСОБА_1 (а.с.15, 55, 115-117).

10 квітня 2015 року на підставі наказу ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 ГУМВС в області виданий наказ за № 114о/с «По особовому складу».

П.5 наказу ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114о/с передбачав звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) з 10 квітня 2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-176108) - слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3 ГУМВС в області за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення № 114, що підтверджено витягом з цього наказу (а.с.17, 61, 118).

До трудової книжки позивача серії АХ № 847263 на підставі наказу ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114о/с внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ України 10 квітня 2015 року (а.с.7).

З наказом ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 позивач ознайомлений під особистий підпис 17 квітня 2015 року (зворотній бік а.с.17).

17 квітня 2015 року позивачу видані припис від 17 квітня 2015 року № 8753 до Красноармійсько-Селидівського ОВМК та трудова книжка, про що свідчать його рапорти (а.с.16, 59-60).

Грошове забезпечення по 10 квітня 2015 року виплачене ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджено довідкою ОСОБА_3 від 12 червня 2015 року № 3/33 (а.с.63). Як свідчить довідка ОСОБА_3, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 92,68 грн. (а.с.18, 62).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання міліції визначені ст.2 Закону № 565.

Ч.1 ст.5 Закону № 565 встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Основні обов'язки міліції визначені ст.10 Закону № 565.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 565 працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вживати заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинити правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Ч.10 ст.17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи на службу, працівники міліції складають ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю ОСОБА_4 і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю ОСОБА_4, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Аналіз тексту ОСОБА_4 зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. ОСОБА_4, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).

Ці Правила є узагальненим зібранням норм поведінки працівників органів внутрішніх справ та зобів їх врегулювання (п. 1.1. розділу І Правил).

Відповідно до п.1.2. Правил вони як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівника органів внутрішніх справ України: моральні цінності, зобов'язання та принципи служби в органах внутрішніх справ; професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки; регулювання професійно-етичних проблем взаємин працівників, що виникають у процесі їх спільної діяльності тощо.

Згідно з п.1.4. Правил неухильне дотримання принципів і норм цих Правил є важливим чинником якісного виконання працівником оперативно-службових завдань, необхідною умовою суспільної довіри та підтримки діяльності органів внутрішніх справ.

Дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання. Громадянин України, який працює або приймається на службу в органах внутрішніх справ, ознайомлюється з вимогами цих Правил (п.п.2.1.-2.3. розділу ІІ Правил).

Відповідно до пп.2.2. п.2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника, як одна із моральних основ служби в органах внутрішніх справ, полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Честь працівника виявляється в сукупності таких якостей, як заслужена репутація, добре ім'я, особистий авторитет, вірність службовому обов'язку, даному слову і прийнятим моральним зобов'язанням (пп.2.3. п.2 розділу ІІ Правил).

Згідно з пп.4.1. п.4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог закону та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Бездоганне виконання моральних зобов'язань, в свою чергу, забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян, що передбачено пп.4.2. п.4 розділу ІІІ Правил.

Відповідно до пп.1.1. п.1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Згідно з п.7.1. розділу VІІ Правил корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до п.7.2. розділу VІІ Правил працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом № 565, уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу.

Згідно з вимогами п.7.3. розділу VІІ Правил працівнику органів внутрішніх справ забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до абз.2-3 п.7.8. розділу VІІ Правил працівник органів внутрішніх справ повинен неухильно дотримуватися вимог цих Правил.

Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішніх справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі.

Згідно з ч.5 ст.25 Закону № 565 службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч.1 ст.1, ст.2 Дисциплінарного статуту.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст.7 Дисциплінарного статуту, згідно з ч.1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватись норм професійної та службової етики; з гідністю поводися у позаробочий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), яке на час виникнення спірних правовідносин діяло у редакції від 31 липня 2014 року.

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займав посаду слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу ОСОБА_3, перебуваючи у спеціальному званні «лейтенант міліції».

Отже, відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Дисциплінарним статутом, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Дотримання вимог цих законодавчих та підзаконних актів, ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України були обов'язковими для позивача.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували його особиста недисциплінованість, порушення вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубе порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, що призвело до вчинку несумісного з перебуванням в ОВС.

За правилами ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За висновком суду, факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни доведений ГУМВС в області належними та допустими доказами.

Стосовно доводів ОСОБА_1, що по суті «порушення дисципліни», про яке йдеться у висновку службового розслідування та спірних наказах, пов'язане з висунутим щодо нього обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, а також про те, що його провина у вчиненні кримінального правопорушення має бути встановлена таким, що набрав законної сили, вироком суду, суд зазначає таке.

Не ставлячи під сумнів презумпцію невинуватості особи, суд не приймає вказані доводи як підставу для визнання протиправними та скасування спірних наказів ГУМВС в області, оскільки позивача звільнено за порушення дисципліни. Звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбачено пп. «й» п.64 Положення № 114, тобто є самостійною підставою для звільнення, відмінною від порушення дисципліни.

Судом встановлено, що кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, розпочато ще 02 березня 2015 року; мав місце факт затримання позивача працівниками правоохоронних органів на підставі ст.208 Кримінального процесуального кодексу України.

Незважаючи на наявність чи відсутність в діях позивача складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначені вище факти є свідченням особистої недисциплінованості позивача та порушення ним Правил.

Так, в силу вимог п.7.2. розділу VII Правил ОСОБА_1 був зобов'язаний уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції; своєю поведінкою продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу.

Основним обов'язком ОСОБА_1 в силу ч.2 ст.10 Закону № 565 було вжиття заходів до попередження і припинення правопорушень.

Більше того, поведінка ОСОБА_1 завжди і за будь-яких обставин мала бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку, ніщо не повинно було паплюжити його ділову репутацію та авторитет.

Бездоганне виконання ОСОБА_1 моральних зобов'язань, в свою чергу, забезпечувало його право на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян.

Твердження позивача, що за свої протиправні дії працівник міліції може нести або дисциплінарну, або кримінальну відповідальність, суд вважає невірним тлумаченням ст.25 Закону № 565.

Вказаною нормою визначено, які види юридичної відповідальності в принципі можуть бути застосовані до працівника міліції.

Крім того, одна і та сама дія може утворювати як склад дисциплінарного проступку, так і кримінального правопорушення. В такому випадку дисциплінарне та кримінальне правопорушення є подібними за своєю об'єктивною стороною, проте відрізняються за іншим елементами складу (за об'єктом, суб'єктивною стороною тощо).

Ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, що передбачено ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073, (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.2. Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п.2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що службове розслідування проведене з підстави, непередбаченої Інструкцією.

По-перше, п.2.2. Інструкції не містить вичерпного переліку випадків, у разі наявності яких проводиться службове розслідування. Так, пп.2.2.20 п.2.2. Інструкції визначено, що службове розслідування проводиться зокрема у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1-2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

По-друге, як свідчить зміст наказу ГУМВС в області від 19 березня 2015 року № 595, службове розслідування було призначено за п.2.1., пп.2.2.2, 2.2.3 п.2.2 Інструкції (реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення).

Згідно з п.2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, підстави для призначення службового розслідування містилися в отриманому ГУМВС в області спецповідомленні ОСОБА_3

Відповідно до п.2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Абз.4 п.3.1. Інструкції встановлено, що начальники ГУМВС мають право призначати службове розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проведене на підставі наказу начальника ГУМВС в області від 19 березня 2015 року № 595.

Таким чином, службове розслідування щодо призначене і проведене за наявності підстав, визначених Інструкцією, та у відповідності до вимог ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п.п.3.2.-3.3. Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, що передбачено ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.3.4. Інструкції.

Судом встановлено, що проведення службового розслідування стосовно позивача доручено начальнику УКЗ ГУМВС в області полковнику міліції ОСОБА_5 та підлеглим працівникам відповідно до їх посадових інструкцій, підготовка висновку службового розслідування покладена на старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 та інспектора ВІОС УКЗ капітана міліції ОСОБА_7, що відповідає вимогам ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту, п.п.3.2.-3.4. Інструкції.

Відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.5.1. Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно з п.п.5.2.-5.3. Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Судом встановлено, що службове розслідування призначене 19 березня 2015 року (дата видання наказу) та завершене 19 березня 2015 року (дата затвердження висновку), тобто з дотриманням вимог ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.п.5.1.-5.3. Інструкції.

Оскільки ні Дисциплінарним статутом, ні Інструкцією не встановлено мінімального строку проведення службового розслідування, той факт, що воно тривало впродовж одного дня не є порушенням законодавства.

Відповідно до п.8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з вимогами п.п.8.2.-8.4. Інструкції у вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) рядового і начальницького складу скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи рядового і начальницького складу та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до вимог п.8.7. Інструкції висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Висновок службового розслідування від 19 березня 2015 року складений, підписаний та затверджений з дотриманням п.п.8.1.-8.4., 8.7. Інструкції.

З приводу доводів позивача щодо неповноти та необ'єктивності службового розслідування, яка полягала у тому, що під час його проведення не були опитані поняті, присутні при затриманні позивача 16 березня 2015 року, працівники правоохоронних органів, які брали участь у цьому затриманні; опитані працівники ОСОБА_3 надали пояснення, які не стосуються його затримання; службове розслідування завершене до набрання законної сили вироком у кримінальній справі, суд відзначає наступне.

Встановлення наявності чи відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення не є предметом службового розслідування. Посадові особи ГУМВС в області, які проводили службове розслідування, не повинні підміняти органи досудового розслідування чи суд.

Під час проведення службового розслідування було з'ясовувалося питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 порушення дисципліни, саме в цьому контексті були опитані посадові особи ОСОБА_3

Відповідно до пп.6.2.2. п.6.2. Інструкції у разі відмови особи надати пояснення на підставі ст.63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Згідно з пп.6.3.4. п.6.3. особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичі, коло яких визначено законодавством України.

Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Абз.1 п.5.4. Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

При цьому, згідно з ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що висновок службового розслідування затверджений 19 березня 2015 року, на той час ОСОБА_1 перебував у Артемівському СІ УДПтСУ в Донецькій області, з якого вибув лише увечері 19 березня 2015 року, що об'єктивно ускладнювало отримання пояснень від нього. 20 березня 2015 року ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

Та лише обставина, що висновок службового розслідування затверджений до отримання пояснень позивача, (а фактично до отримання його відмови від надання пояснень), не є підставою для визнання оспорюваних наказів ГУМВС в області протиправними та їх скасування, оскільки цей факт не вплинув на повноту службового розслідування та не спростовує його висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Під час судового розгляду позивач також не надав пояснень, які б свідчили про відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку.

Позивачу запропоновано надати пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення, тобто з дотриманням вимог ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Згідно з ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту, п.5.4. Інструкції встановлено, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст.12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, що визначено ч.9 ст.14 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до ч.ч.10-11 ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з положеннями ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що 20 березня 2015 року начальником ГУМВС в області виданий наказ за № 608, цим наказом до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. З дисциплінарним наказом позивач ознайомлений під особистий підпис 17 квітня 2015 року.

При застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, відсутність у нього чинних дисциплінарних стягнень, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків тощо, про що прямо зазначено у висновку службового розслідування.

При цьому суд погоджується з доводам відповідачів, що працівники міліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; а також із тим, що визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУМВС в області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Ч.3 ст.2 КАС України визначено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на те, що відповідач довів факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та правомірність наказу ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування цього наказу задоволенню не підлягають.

Виконання дисциплінарних стягнень регламентовано ст.18 Дисциплінарного статуту, ч.ч.1-2 якої визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до ч.4 ст.18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.

Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.64 цього Положення).

Судом встановлено, що 10 квітня 2015 року на підставі наказу від 20 березня 2015 року № 608 ГУМВС в області виданий наказ № 114о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення № 114.

Наказ ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114о/с є формою реалізації дисциплінарного наказу.

Оскільки дисциплінарний наказ є правомірним, а наказ ГУМВС в області від 10 квітня 2015 року № 114о/с виданий на виконання ст.18 Дисциплінарного статуту та відповідно до пп. «є» п.64 Положення № 114, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню також не підлягають.

Відповідно до п.24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу мають похідний характер від вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУМВС в області і за своєю сутністю є обраним позивачем способом захисту його прав та інтересів, порушених незаконним звільненням.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів ГУМВС в області від 20 березня 2015 року № 608 та від 10 квітня 2015 року № 114о/с залишені без задоволення, позовні вимоги про поновлення його на посаді, а також про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Решта доводів позивача (стосовно того, що він мав бути відсторонений від займаної посади, а не звільнений зі служби; що до матеріалів службового розслідування мали бути долучені копія відповідного вироку (ухвали) суду, постанови слідчого (прокурора), який (яка) набрали законної сили, тощо) висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Ці доводи стосуються звільнення особи рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ у зв'язку із засудженням за вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_1 було звільнено за порушення дисципліни, тобто за іншою підставою.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_3 міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13 липня 2015 року.

3. Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2015 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.