Ухвала

від 30.09.2015 по справі 805/1968/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року справа №805/1968/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., за участю секретаря судового засідання Корадо А.А., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача-1 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 805/1968/15-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати п.1 наказу ГУМВС в Донецькій області від 20 березня 2015 року № 608 «Про порушення службової дисципліни працівниками Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області та покарання винних» в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в Донецькій області від 10 квітня 2015 року № 114о/с про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2 за п.64 «є» Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити лейтенанта міліції ОСОБА_2 на посаді слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 10 квітня 2015 року; стягнути з Красноармійського МВ міського відділу (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2015 року по 13 липня 2015 року в сумі 8 804,60 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі зазначено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.25 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), ст. 12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статуту). Також в скарзі зазначає, що службове розслідування могло бути завершене, а дисциплінарне стягнення застосоване лише після завершення кримінального провадження. Оскільки службове розслідування проведено в один день позивач висловлював сумніви стосовно повноти та об'єктивності службового розслідування, перш ніж застосовувати цей вид стягнення ГУМВС в Донецькій області мало ретельно розібратися в усіх обставинах справи та мати стовідсоткові докази наявності вини позивача у нібито вчиненому ним проступку. З висновку службового розслідування взагалі не вбачається, яким чином встановлені відображені в ньому обставини його вини.

Також позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230), а саме: позивача не ознайомлено з його правами визначеними п. 6.3 Інструкції № 230 та від нього не відібрано пояснень до затвердження висновку службового розслідування; порушено п. 8.3 та 8.4 Інструкції № 230, а саме службове розслідування не містить інформацію про тяжкість, наслідки вчинення проступку, наявність причинного зв'язку; службове розслідування проведене на підставі «надзвичайної події», проте такої підстави не передбачено п.2.2. Інструкції; позивач був звинувачений у порушенні дисципліни, проте порушення дисципліни пов'язане з висунутим щодо позивача обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення; порушено п. 5.4 та 9.5 Інструкції № 230, а саме рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнято без повного доведення вини.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з мотивів її безпідставності та відповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, та дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на службі в органах внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС в Донецькій області від 09 серпня 2010 року № 119о/с, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 7, 34, 58).

З 01 лютого 2014 року позивач маючи звання «лейтенант міліції» працював слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Красноармійського МВ, що підтверджено витягом з наказу ГУМВС в Донецькій області від 28 лютого 2014 року № 55о/с «По особовому складу» (а.с.8, 56, 58).

За час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач не заохочувався та діючих дисциплінарних стягнень не мав, державних нагород не мав, про що свідчить довідка від 23 червня 2015 року № 14414 (а.с.57, 58).

16 березня 2015 року до УКЗ ГУМВС в Донецькій області з Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області надійшло спецповідомлення, відповідно до якого 16 березня 2015 року о 20:00 год. співробітниками СБУ Донецької області разом із слідчим 1-го відділу прокуратури Донецької області після отримання хабара у розмірі 10 000 грн. затримано слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Красноармійського МВ лейтенанта міліції ОСОБА_2 Факт документування хабара проведено в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015050000000105 від 02 березня 2015 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України. Також зазначено, що слідчим 1-го відділу прокуратури Донецької області проводяться слідчі дії, про результати проведених заходів буде повідомлено додатково (а.с.140, 143).

19 березня 2015 року начальником ГУМВС в Донецькій області на підставі спецповідомлення та на виконання вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, п.п.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу ІІ, п.3.3 розділу ІІІ, п.п.4.4, 4.4.1 розділу IV Інструкції № 230, виданий наказ № 595 «Про призначення службового розслідування» за фактом отримання неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. слідчим СВ Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_2 (а.с.82).

19 березня 2015 року старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС в Донецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 та інспектором ВІОС УКЗ капітаном міліції ОСОБА_6 за результатами службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_2 складений висновок службового розслідування (а.с.9-14, 83-88)

Зазначений висновок службового розслідування затверджений начальником ГУМВС в Донецькій області 19 березня 2015 року (а.с.9, 83).

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, під час його проведення встановлено наступне.

16 березня 2015 року, приблизно о 20:00, працівниками УСБУ в Донецькій області спільно з слідчим першого слідчого відділу прокуратури Донецької області було затримано слідчого СВ Красноармійського МВ ОСОБА_2, який отримав неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн. від громадянки ОСОБА_7 за знищення у кримінальному провадженні № 12015050410000245 від 03 лютого 2015 року речових доказів, а саме: легалізованих матеріалів (оптичного диску та роздруківки із записами розмов громадянки ОСОБА_7.), які проводились співробітниками СБУ, з подальшим закриттям зазначеного провадження.

Встановлено, що СВ Красноармійського МВ 03 лютого 2015 року до ЄРДР за № 12015050410000245 внесено матеріали перевірки Красноармійського МВ МРВ УСБУ в Донецькій області за фактом заздалегідь необіцяного сприяння громадянкою В. представникам так званої ДНР з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.256 Кримінального кодексу України, проведення досудового розслідування було доручено ОСОБА_2

24 лютого 2015 року, приблизно о 16:00 год., ОСОБА_2, знаходячись на території внутрішнього двору Красноармійського МВ, умисно, з корисливих мотивів з метою збагачення, володіючи інформацією, викладеною у матеріалах вищевказаного кримінального провадження, залякуючи громадянку ОСОБА_7 покаранням за скоєння нею кримінального правопорушення, висловив останній усну вимогу щодо передачі йому неправомірної винагороди - грошових коштів у розмірі 20 000 грн. для себе та, за його словами, для третіх осіб, за знищення в ньому речових доказів, а саме: легалізованих матеріалів (оптичного диску та роздруківки із записами розмов громадянки ОСОБА_7.), які проводились співробітниками СБУ, з подальшим закриттям даного провадження, погрожуючи їй при цьому позбавленням волі у разі відмови від передачі грошових коштів.

16 березня 2015 року, о 20:25 год., продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 знаходячись у салоні належного громадянці ОСОБА_7 автомобілю «Чері-Кімо» д.н. АН8881ІА, який перебував біля адміністративної будівлі міськвідділу, діючи умисно, з корисливих спонукань, являючись службовою особою, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, в порушення ним вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, отримав від останньої у якості неправомірної винагороди частину грошових коштів у розмірі 10 000 грн.

Цього ж дня працівниками ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_2 затримано на підставі ч.3 ст.208 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

17 березня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

18 березня 2015 року Краматорським міським судом Донецької області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою та у подальшому поміщено до Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області.

19 березня 2015 року ОСОБА_2 звільнено з Артемівського СІ УДПтСУ в Донецькій області під заставу.

Цього ж дня постановлена ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області № 1-кс/234/600/15-а про відсторонення слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 від займаної посади строком на 2 місяці.

Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_2 відмовився від надання будь-яких пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

За результатами службового розслідування зроблений висновок, що надзвичайна подія сталася внаслідок особистої недисциплінованості слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2, його низьких моральних якостей, порушення ним вимог пп.2.2 розділу ІІ, п.2.3 розділу IV, п.п.7.2, 7.3 розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України та запропоновано звільнити його з органів внутрішніх справ (а.с.87).

З правами особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, ОСОБА_2 ознайомлений під особистий підпис 20 березня 2015 року, про що свідчить відповідна памятка (а.с.96).

20 березня 2015 року ОСОБА_2 запропоновано надати пояснення з приводу обставин, які слугували підставою для проведення службового розслідування, однак, скориставшись правом, передбаченим ст.63 Конституції України, від надання таких пояснень позивач відмовився (а.с.89).

20 березня 2015 року ГУМВС в Донецькій області виданий наказ № 608 «Про порушення службової дисципліни працівниками Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області та покарання винних». Відповідно до п.1 вказаного наказу, вирішено за особисту недисциплінованість, порушення вимог пп.2.2. розділу ІІ, п.2.3. розділу IV, п.п.7.2., 7.3. розділу VII Правил, грубого порушення п.2 ст.10 Закону № 565, ст.7 Дисциплінарного статуту в частині обовязкового дотримання чинного законодавства України, що призвело до вчинку несумісного з перебуванням в ОВС звільнити з органів внутрішніх справ слідчого СВ Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 (а.с.15, 55, 115-117).

10 квітня 2015 року на підставі наказу ГУМВС в Донецькій області від 20 березня 2015 року № 608 ГУМВС в Донецькій області виданий наказ за № 114о/с «По особовому складу». Відповідно до п.5 наказу ГУМВС в Донецькій області від 10 квітня 2015 року № 114о/с передбачав звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) з 10 квітня 2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-176108) слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоровя особи, слідчого відділу Красноармійського МВ ГУМВС в Донецькій області за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення № 114, що підтверджено витягом з цього наказу (а.с.17, 61, 118).

До трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 на підставі наказу ГУМВС в Донецькій області від 10 квітня 2015 року № 114о/с внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ України 10 квітня 2015 року (а.с.7).

З наказом ГУМВС в Донецькій області від 20 березня 2015 року № 608 позивач ознайомлений під особистий підпис 17 квітня 2015 року (а.с.17).

17 квітня 2015 року позивачу видані припис від 17 квітня 2015 року № 8753 до Красноармійсько-Селидівського ОВМК та трудова книжка, про що свідчать його рапорти (а.с.16, 59-60).

Грошове забезпечення по 10 квітня 2015 року виплачене ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджено довідкою Красноармійського МВ від 12 червня 2015 року № 3/33 (а.с.63). Як свідчить довідка Красноармійського МВ, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 становило 92,68 грн. (а.с.18, 62).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача під час проведення службового розслідування та прийняття наказу про звільнення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, дослідивши правомірність даного звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом № 565-ХІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114), Дисциплінарним статутом.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 565-ХІІ, міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Статтею 10 Закону №565-ХІІ, визначено основні обов'язки міліції. Також, встановлено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Відповідно до частини 10 статті 17 Закону № 565-ХІІ, та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 при прийнятті на службу до міліції працівники складають присягу наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

Згідно ч.1 ст.18 Закону № 565-ХІІ, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (п.1 Положення № 114).

Згідно п. 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією України та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до ст.25 Закону № 565-ХІІ, працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Згідно п.23 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема: забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

У відповідності до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За правилами ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно п.2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно п.п.2.2.2, 2.2.3 п.2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; Повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Згідно положень ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як встановлено вище, фактично підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ слугували матеріали службового розслідування проведеного на підставі матеріалів досудового слідства, якими встановлено незаконне одержання грошових коштів ОСОБА_2, в наслідок ігнорування ним вимог Закону № 565-ХІІ, Дисциплінарного статуту та інших нормативних актів.

Наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Згідно п.1.1 розділу IV «Професійно-етичні правила поведінки працівника органів внутрішніх справ» Правил, поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника міліції.

Відповідно п.2.2 розділу IІ «Сфера дії цих Правил» Правил, дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

У п.2.2 розділу IІI «Моральні основи служби в органах внутрішніх справ» Правил визначено, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Відповідно до п.п.2.3, 4.1 розділу ІІІ «Моральні основи служби в органах внутрішніх справ» Правил честь працівника виявляється в сукупності таких якостей, як заслужена репутація, добре ім'я, особистий авторитет, вірність службовому обов'язку, даному слову і прийнятим моральним зобов'язанням.

Працівник органів внутрішніх справ, бере на себе такі моральні зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ (п. 3.3 розділу ІІІ «Моральні основи служби в органах внутрішніх справ» Правил).

Згідно п.2.3 розділу IV «Професійно-етичні правила поведінки працівника органів внутрішніх справ» Правил, Для працівника неприпустимі:поспішність у прийнятті рішень, нехтування процесуальними і моральними нормами;провокаційні дії, пов'язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушень;розголошення фактів та обставин приватного життя громадян, які стали відомими в ході службової діяльності;вибірковий підхід при вжитті заходів до порушників закону, правил дорожнього руху;байдужість, бездіяльність і пасивність у попередженні і припиненні правопорушень.

Згідно п.7.2 розділу VII «Запобігання проявам корупції» Правил, працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України «Про міліцію», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу.

При цьому у п.7.3 розділу VII «Запобігання проявам корупції» Правил, визначено, що працівнику органів внутрішніх справ забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Крім того, у п.7.5 розділу VII «Запобігання проявам корупції» Правил, визначено, що працівнику органів внутрішніх справ забороняється безпосередньо або через інших осіб отримувати подарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб, зокрема за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами.

Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішні справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку з боку громадян, колег і товаришів по службі (п.7.8 розділу VII «Запобігання проявам корупції» Правил).

Службовим розслідуванням та судом першої інстанції правильно встановлено, що за фактом порушення службової дисципліни позивачем, був складений висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Донецької області, пунктом 2 якого зазначалось, що позивач вчинив порушення службової дисципліни, що виразилось в порушені вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту, п.п. 2.2 розділу ІІ, 2.3 розділу IV, 7.2, 7.3 розділу VII Правил.

При цьому, обставини, які встановлені службовим розслідуванням, підтверджуються належними доказами.

З огляду на дані матеріалів службового розслідування колегія суддів вважає, що звільнення позивача за порушення приписів п.п. 2.2, 2.3, 7.2, 7.3 розділу VII Правил є законним.

Посилання апелянта, щодо незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за фактом реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння ним кримінального правопорушення та повідомлення його про підозру в учиненні кримінального правопорушення до постановлення вироку судом, є помилковими з огляду на вищевикладене. Колегія суддів зазначає, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме на підставі службового розслідування за фактом порушення приписів Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України та Дисциплінарного статуту.

Застосовуючи до позивача крайній захід дисциплінарного впливу, відповідач у повній мірі було дотримано вимог ч. 9 та ч. 11 ст. 14 Дисциплінарного статуту, а саме було враховано тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода.

Позивач, посилаючись на чисельні порушення порядку його звільнення та відсутності підстав для застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з ОВС, не спростовує обставин щодо отримання грошових коштів від особи, встановлених за результатами службового розслідування.

Отже, наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, яке полягає в не виконанні, неналежному виконанні позивачем службової дисципліни, підтверджена матеріалами службового розслідування.

В матеріалах справи також міститься відмова позивача з посиланням на ст.63 Конституції України від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, які стали предметом службового розслідування.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що порушення відповідачем п. 6.3.6 Інструкції № 230 в частині затвердження висновку службового розслідування до отримання письмових пояснень позивача, не може бути безперечною підставою для задоволення позову, оскільки зазначені в розслідуванні порушення позивачем службової дисципліни знайшли своє підтвердження, а несвоєчасне отримання цих пояснень було викликано об'єктивними причинами, а саме знаходженням позивача в Артемівському СІ УДПтСУ в Донецькій області.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на порушення відповідачем вимог 6.3 Інструкції № 230 в частині не ознайомлення його с правами, оскільки положення Інструкції № 230 не визначають обов'язок відповідача щодо такого ознайомлення.

Стосовно посилання апелянта на зазначення відповідачем обставини для проведення службового розслідування, як «факт надзвичайної події», що не відповідає вимогам Інструкції № 230 в зв'язку з чим є незаконним, колегія суддів зазначає, що підставою для проведення службового розслідування було повідомлення про порушення позивачем приписів Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України та Дисциплінарного статуту, що узгоджується з вимогами вказаної Інструкції, не впливає на суть службового розслідування та встановлених ним обставин.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що вчинені позивачем дії, які були предметом службового розслідування, правомірно визнанні відповідачем як порушення службової дисципліни, внаслідок чого дії відповідача щодо звільнення позивача на підставі пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є правомірними, а тому наказ ГУМВС України в Донецькій області про звільнення позивача скасуванню не підлягає

Колегія суддів зазначає, що доводи викладені в апеляційних скаргах з урахуванням досліджених матеріалів справи, не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 805/1968/15-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі № 805/1968/15-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 30 вересня 2015 року.

Головуючий Е.Г. Казначеєв

Судді І.А. Васильєва

Р.Ф. Ханова