Рішення

від 07.12.2007 по справі 2-2296/2007

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2296/2007 p

Справа №

2-2296/2007 p.

ЗАОЧНЕ     РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07

грудня 2007 року                                                                  місто

Лозова

Лозівський

міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням

-судді Жмуд Н.М. ,  за участю секретаря

судових засідань - Клименко

О.В.,  розглянувши у

від­критому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського

міськрайонного суду Харківсь­кої області в місті Лозова Харківської області

цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "про розірвання

шлюбу",

ВСТАНОВИВ:

14 листопада

2007 року,  ОСОБА_1 звернулася до суду з

позовом до ОСОБА_2  про розірвання

шлюбу,  посилаючись на те,  що з відповідачем вона знаходиться в шлюбі з

08 жовт­ня 1988 року,  який був

зареєстрований у відділом ЗАГС м. 

Лозова,  Харківської області,  актовий запис № 512. Від шлюбу неповнолітніх

дітей не має. Шлюб у позивача перший. Підставою для розірвання шлюбу,  позивач вказала,  що відповідач почав вживати спиртні

напої,  матеріально сім"ю не

забезпечує,  з цих причин між ними

постійно почали виникати сварки,  що

привело до неможливості подальшого сумісного проживання та збереження шлюбу. З

травня 2003 року,  вони з відповідачем

проживають окремо,  відносин не

підтримують. Спору про розподіл майна не мають.

На

підставі викладеного,  позивач прохає суд

розірвати шлюб з ОСОБА_2,  а витрати

пов"язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС,  покласти на від­повідача.

У

судовому засіданні,  позивач підтримала

свої позовні вимоги відносно розірвання шлюбу між нею та відповідачем з

підстав,  які викладено в позовній

заяві,  крім того,  у попередньому судо­вому засіданні 28

листопада 2007 року,  позивач подала до

суду свою письмову заяву,  якою про­хала

суд,  витрати в органах РАЦС,  покласти саме на неї,  а судові витрати,  які нею понесено при зверненні до суду з

даним позовом,  з відповідача не

стягувати.

Відповідач

у судове засідання не з»явився і про причини своєї неявки суду не

повідомив,  заяв про розгляд справи за

його відсутності,  до суду не подав; про

день,  час та місце розгляду спра­ви,  відповідач повідомлений в порядку  ст. 74, 

76 ЦПК України,  своєчасно та

належним чином,  про що свідчить наявне в

матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про отримання 29 грудня 2007

року судової повістки.

Згідно

до положення ч.2  ст. 77 ЦПК України

сторони та інші особи,  які беруть участь

у справі,  зобов'язані повідомляти суд

про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення су­ду про причини

неявки вважається,  що сторони та інші

особи,  які беруть участь у справі,  не з'явилися в судове засідання без поважних

причин.

Відповідно

до ч.4  ст. 169 ЦПК України,  якщо суд не має відомостей про причину неявки

відпо­відача,  повідомленого належним

чином,  або причину буде визнано

неповажною,  суд вирішує справу на

підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи

з викладеного,  зі згоди позивача,  якою подано письмову заяву про постановления за­очного

розгляду по справі,  суд ухвалює рішення

при заочному розгляді справи,  що

відповідає положенням  ст.  224 ЦПК України.

Судом

встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З огляду

на ксерокопію паспорту,  виданого на ім»я

позивача (а.с. №5-7),  вбачається,  що вона дійсно зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1. З огляду на довідку №247 від 13 листопада 2007 (а.с. №14)

вбачається,  що позивач працює в ДЕ­ПО №2

Дніпропетровського електротранспорту на посаді «касир білетів» і її середній

заробіток складає 670 грн..

Із

довідки №2114 від 09 листопада 2007 року, 

виданої Панютинською селищною радою міста Лозова Харківської області

(а.с. №9),  вбачається,  що відповідач дійсно зареєстрований за адре­сою

АДРЕСА_2.

З огляду

на свідоцтво про укладення шлюбу (а.с. №4), 

судом встановлено,  що 08 жовтня

1988 року,  між позивачем та відповідачем

по справі,  було укладено шлюб у ЗАГСІ

міста Лозова Ха­рківської області,  про

що вчинено актовий запис №512.

Позивач

у позовній заяві (а.с. №3) та у судовому засіданні 07 грудня 2007 року

вказала,  що під­ставою для розірвання

шлюбу з відповідачем є те,  що вони з

травня 2003 року,  не проживають однією

сім»єю,  не ведуть спільного господарства

та не підтримують подружніх стосунків,  а

оскільки сім»я фактично розпалася давно, 

то вони живуть окремо один від одного.

Позивач

посилається на те,  що спору про розподіл

сумісно нажито майна у період перебування у шлюбі,  у неї з відповідачем не має.

Позивачем

вказано,  що і в неї і у

відповідача,  даний шлюб,  перший і її дошлюбне прізвище

-«ІНФОРМАЦІЯ_4»,  в підтвердження

чого,  позивачем додано до матеріалів

справи ксерокопію свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с. №21). Крім

того,  з огляду на свідоцтво про

одруження (а.с. №4),  вбачається,  що шлюб укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і

після укладення шлюбу,  подружжю

присвоєно прізвище «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_6».

У

позовній заяві (а.с. №3) позивач вказала, 

що у шлюбі з відповідачем,  у них

народився син ОСОБА_4,  який на даний

час,  вже повнолітній. З огляду на

ксерокопію свідоцтва про народження (а.с. №13), 

судом встановлено,  що

дійсно,  дане свідоцтво про народження

видане на ім»я ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1

народження і в графі «Батько» вказано - ОСОБА_2,  а в графі «Мати» - ОСОБА_1.

З огляду

на вищевикладене,  встановлено,  що сторони створити міцної сім'ї за час

спільного проживання не змогли, 

внаслідок чого шлюб фактично розпався з у травні 2003 року; вони про­живають

окремо один від одного; подружніх стосунків не підтримують; спільного

господарства не ведуть,  а подальше

збереження шлюбу,  буде суперечити їх

інтересам.  Позивач вказала,  що спору про розподіл сумісно нажитого майна

у шлюбі між нею та відповідачем,  не має.

Відповідно

до ч. 2  ст.  112 Сімейного Кодексу України шлюб

припиняється в наслідок його ро­зірвання.

Відповідно

до ч. 2  ст.  112 Сімейного Кодексу України суд постановляє

рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде

встановлено,  що подальше спільне життя

подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  що має істотне значення.

Таким чином,  оцінивши зібрані по справі докази,  в їх сукупності,  суд вважає, 

що шлюб між сторонами слід розірвати, 

оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо,  а подальше збе­реження шлюбу буде суперечити

їх інтересам.

В

судовому засіданні,  позивач подала до

суду заяву,  якою прохала суд,  покласти на неї витрати при отриманні

свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. №12).

Виходячи

з викладеного,  суд вважає за

можливе,  витрати по оплаті державного

мита при ре­єстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС покласти на позивача,  згідно її заяви (а.с. №12),  а відповідача від вказаних витрат,  звільнити.

Згідно

до п. 6 ч.1  ст.  214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд

вирішує питання як роз­поділити між сторонами судові витрати.

Статтею

79 ЦПК України встановлено,  що судові

витрати складаються з судового збору та ви­трат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною

5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Ко­дексу

України встановлено,  що до набрання

чинності законом,  який регулює прядок

сплати і розміри судового збору,  судовий

збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах,  встановлених законодавством для державного

мита.

Відповідно

до ч.1  ст. 88 ЦПК України стороні на

користь якої ухвалено рішення,  суд

присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові

витрати.

В

матеріалах справи (а.с. №1) є квитанція №К12\9\142 від 09 листопада 2007 року

сплату пози­вачем за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на 07

грн. 50 коп. та на аркуші справи №2 - квитанція №К12\9\141 від 09 листопада

2007 року про сплату державного мита на 08 грн.50 коп. У попередньому

судовому засіданні 28 листопада 2007 року, 

позивач подала до суду свою письмову заяву (а.с. №12),  якою прохала суд,  не стягувати з відповідача,  понесені нею при зверненні до суду судові

витрати.

Положенням

ч. 1  ст. 

11 ЦПК України встановлено,  що

суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних

осіб,  поданим відповідно до цього

Кодексу,  в межах заявлених ними позовних

вимог,  і на підставі доказів сторін та

інших осіб,  які беруть участь у справі.

Керуючись  ст. 

ст. 10,  11,  57, 

60,  74,  76, 

79,  ч.1  ст. 88, 

213-215,  218,  224-226 ЦПК України,   ст. 

ст.  110, 112 Сімейного Кодексу

України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовну

заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 "про розі­рвання шлюбу" задовольнити.

Розірвати

шлюб між ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  уродженки міста Лозова Харківської області та

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,  уродженця міста Харків,  який зареєст­ровано в ЗАГСІ міста Лозова

Харківської області - 08 жовтня 1988 року, 

про що вчинено акто­вий запис №512.

При

реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 на користь

держави державне мито у розмірі 17 гривень 00 копійок,  а ОСОБА_2 від сплати державного мита -

звільнити.

Судові

витрати,  у вигляді витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи з ОСОБА_2 - не

стягувати.

Рішення

може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської

обла­сті через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня

проголошення рішен­ня заяви про апеляційне оскарження і подання після цього

протягом двадцяти днів апеляційної скарги, 

з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву про апеляційне

оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження,  але апеляційна скарга не

була подана у строк,  встановлений стат­тею

294 цього Кодексу,  рішення суду набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.

Заочне

рішення може бути переглянуте судом, 

який його ухвалив,  за письмовою

заявою відпо­відача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано

протягом 10 днів з дня отри­мання його копії.

Заочне

рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку,  встановленому цим Кодексом.