Ухвала

від 02.09.2010 по справі 2а-1575/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року справа №2а-1575/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючий Василенко Л.А., суддів Юрченко В.П., Юрко І.В.,

при секретареві судового засідання Солодько О.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії №68 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року в справі № 2а-1575/10/1270 за позовом державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області до підприємства Червонопартизанської виправної колонії № 68 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

2 березня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області (далі за текстом ДПІ в м.Свердловську Луганської області або позивач) до підприємства Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (далі за текстом ЧВК №68 УДДУПВП в Луганській області або відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 102793,00 грн., який обґрунтований тим, що відповідач перебуває на обліку у відповідача як платник податків. Враховуючи, що ЧВК №68 УДДУПВП в Луганській області самостійно податковий борг з ПДВ не сплатило, податковий орган просив стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року позов задоволений в повному обсязі: стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 102793,00 грн.

Відповідач не погодився з таким судовим рішення та подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, в задовольнити позов частково, відмовивши у стягненні сплаченого податкового боргу в сумі 72490,0 грн., оскільки суд не врахував, що підприємство сплатило суму податкового зобов'язання за червень-листопад 2009 року в сумі 72490,0 грн. самостійно узгодженими деклараціями на підставі платіжних доручень. Але позивачем сплачені суми податкових зобов'язань неправомірно зараховані в рахунок податкового боргу, внаслідок зміни призначення платежу, вважає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку. Отже, суд першої інстанції помилково не прийняв, як докази часткової сплати податкового боргу з ПДВ, надані платіжні доручення зі сплати податкових зобов'язань, оскільки з платіжних доручень чітко вбачається, що сплачується податкове зобов'язання, а не погашення недоїмки по ПДВ чи податкового боргу.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ЧВК №68 УДДУПВП в Луганській області як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ в м.Свердловську Луганської області.

ЧВК №68 УДДУПВП в Луганській області взята на облік платника ПДВ, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ 086804112135 і видане свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 16579905.

Відповідач узгоджену суму податкових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572 (арк. справи 26-37) не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 102793,00 грн.

ДПІ в м.Свердловську Луганської області Відповідачу 03 жовтня 2003 року було надіслано першу податкову вимогу № 1/154 та 05 листопада 2003 року другу податкову вимогу № 2/441 (арк. справи 8).

8 грудня 2003 року ДПІ в м.Свердловську Луганської області відносно підприємства-відповідача прийняте рішення № 215/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 7).

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, підтверджені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та не є спірними.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, не прийнявши у якості доказів часткової сплати податкового боргу з податку на додану вартість, заявленого до стягнення в цьому позові платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи (від 23.07.2009 № 189, від 30.07.2009 № 205, від 27.07.2009 № 192, від 21.09.2009 № 248, від 23.09.2009 № 252, від 08.10.2009 № 265, від 16.10.2009 № 272, від 21.10.2009 № 277, від 27.10.2009 № 285, від 02.11.2009 № 297, від 18.11.2009 № 315, від 29.12.2009 № 356, від 04.01.2010 № 364 (арк. справи 54-66) з огляду на те, що з призначення платежу зазначених платіжних доручень неможливо чітко встановити, які саме податкові зобов'язання сплачувалися за цими платіжними дорученнями (в порушення вимог пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті в зазначених платіжних дорученнях відсутня повна інформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу).

Тобто, відповідач вважає, що позивачем до податкового боргу за період з 01.07.2009р. до 30.01.2009р. неправомірно зараховано 72490,0 грн., які були сплачені в рахунок сплати податкових зобов'язань.

Отже, спірним у справі є правомірність здійсненного відповідачем розподілу сплачених позивачем коштів та направлення сплачених позивачем сум в рахунок сплати податкового боргу без врахування самостійно визначеного позивачем призначення платежу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2009р. відповідач визначив суму податкового зобов'язання - 12131,0 грн. (арк. справи 36), податковою декларацією за липень 2009 року податкове зобов'язання визначено в 27148,0 грн. (арк. справи 34-35), за серпень 2009 року - 8158,0 грн. (арк. справи 32-33), за вересень 2009 р. - 13650,0 грн.(арк. справи 30-31), жовтень 2009 р. - 11997,0 грн. (арк. справи 28-29), листопад 2009р. - 29709,0 грн. (арк. справи 26-27).

Платіжними дорученнями № 189 від 23.07.2009 р., № 192 від 27.07.2009р. та № 205 від 30.07.2009р. (арк. справи 54-56) відповідачем перераховано до Державного бюджету податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальній сумі 12131,0 грн.; платіжними дорученнями № 248 від 21.09.2009р. та № 252 від 23.09.2009р. (арк. справи 57,58) відповідачем сплачене податкове зобов'язання з ПДВ з серпень 2009р. в загальній сумі 5000,0 грн.; платіжними дорученнями № 265 від 08.10.2009р., № 272 від 16.10.2009р., № 277 від 21.10.2009р., № 285 від 27.10.2009р. (арк. справи 59-62) сплачені податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2009 р. в загальній сумі 13650,0 грн.; платіжними дорученнями № 297 від 02.11.2009р. та № 315 від 26.11.2009р. сплачені податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2009р. в загальній сумі 12000,0 грн. (арк. справи 63,64); платіжним дорученням № 356 від 29.12.2009р. сплачене податкове зобов'язання за листопад 2009р. в сумі 29709,0 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181): податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп 5.4.1 п.5.4 ст.5 Звкону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

За нормами ст.6 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (повідомлення) податкового повідомлення.

На виконання цих положень Закону №2181 податковим органом - позивачем 03.10.2003 року надіслано відповідачеві першу податкову вимогу №1/154 та 5.11.2003 року другу податкову вимогу №2/441, що сторонами не заперечується.

За приписами пп 10.1.1 ст.10 Закону №2181 у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

08.12.2003 року позивачем прийнято рішення №215/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу відповідача (а.с.7).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про часткове погашення податкового боргу з ПДВ, заявленого до стягнення цим позовом з наступних підстав.

Дійсно платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (від 23.07.2009 № 189, від 30.07.2009 № 205, від 27.07.2009 № 192, від 21.09.2009 № 248, від 23.09.2009 № 252, від 08.10.2009 № 265, від 16.10.2009 № 272, від 21.10.2009 № 277, від 27.10.2009 № 285, від 02.11.2009 № 297, від 18.11.2009 № 315, від 29.12.2009 № 356, від 04.01.2010 № 364 (арк. справи 54-66) відповідачем сплачувалися податкові зобов'язання з червня 2009 року до грудня 2009 року на загальну суму 102793,00грн, я які були скеровані позивачем в погашення податкового боргу, тобто змінено призначення платежу.

При цьому податковий орган повідомив платника податків про свої дії, що підтверджується відповідними податковими повідомленнями-рішеннями про розподіл сплачених сум (а.с.113 - 123), які відповідач отримав, що підтверджено представником апелянта при апеляційному розгляді справи. Але у встановленому законом порядку (ст.5 Закону №2181) відповідач не оскаржив прийняті податковим органом рішення про розподіл сум, тому вони вважаються узгодженими, внаслідок чого доводи апелянта щодо неправомірності дій податкового органу колегія суддів вважає неспроможними.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування постанови суду не встановлено.

Ухвала в повному обсязі складена 2 вересня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії № 68 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 червня 2010 року в справі за позовом державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області до підприємства Червонопартизанської виправної колонії №68 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді В.П. Юрченко

ОСОБА_4