Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/17298/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/17298/15

за позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 08596920

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 31200706

про стягнення 1940,15 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Мірошніченко О.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 1703, 54 грн. та пені в розмірі 236,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» умов договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. про надання послуг охорони майна в частині внесення плати за послуги в обсязі та строки, що визначені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 05.08.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03069, м.Київ, вул.Кіровоградська, буд.21-А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.07.2015р. метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034467890.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвали від 22.07.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне ззауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 22.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 22.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

До того ж, за висновками суду, з 14.07.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився в судове засідання 05.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014р. між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у м.Києві виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» (замовник) було укладено договір №1939-Доб/2014/ГолЦ на надання послуг охорони майна, відповідно до п.2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування на цьому об'єкті.

У додатку №1 до договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. контрагентами погоджено, що довідково середньомісячна вартість послуг складає 850,52 грн. з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 70,88 грн.

Договір набирає чинності з 14.03.2014р. та є чинним протягом трьох місяців. Договір поновлюється на строк, встановлений п.9.1, якщо жодна зі сторін не менше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку чинності правочину письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення не обмежується (п.п.9.1, 9.2 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.).

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 08.07.2015р. було зобов'язано сторін надати письмові пояснення щодо строку дії договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 05.08.2015р. представником позивача було зазначено, що відповідачем заяв про припинення договору не подавалось, а отже, спірний правочин поновлювався кожного разу на наступні три місяці.

Відповідачем витребуваних судом пояснень надано не було, факт поновлення договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. не заперечено.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання охоронних послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Преамбулою до договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. визначено, що об'єктом охорони є належне замовнику на праві власності або володіння та користування відокремлене приміщення, обладнане охоронною сигналізацією, вказане в дислокації.

У додатку №1 до спірного правочину (дислокація) контрагентами було погоджено, що під охорону надається приміщення автосалону по вул.Димитрова, 5.

За умовами п.3.5 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання-наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірних повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язується в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акту приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, вважається, що послуги прийняті замовником без зауважень, а акт вважається підписаним сторонами (п.3.6 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.).

Наявним в матеріалах справи наказом №305 віл 30.04.2014р. підтверджується, що Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у м.Києві на підставі спірного правочину було прийнято під охорону об'єкт відповідача.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного правочину, за результатами надання охоронних послуг у березні - квітні 2015р. позивачем було складено та направлено на адресу відповідача акти на загальну суму 1703,54 грн., з яких №СФ-00047277 від 30.04.2015р. на суму 841,33 грн. та №С8-00003030 від 31.03.2015р. на суму 862,21 грн. Факт направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» наведених документів підтверджується поштовим повідомленням №03150500048455 та листом №24/13-334/ГЛ від 25.05.2015р. Направлена заявником кореспонденція була отримана відповідачем 29.05.2015р., про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що акт №СФ-00047277 від 30.04.2015р. на суму 841,33 грн. було підписано відповідачем, тоді як акт №С8-00003030 від 31.03.2015р. на суму 862,21 грн. було залишено без підпису.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» жодних зауважень з приводу змісту акту №С8-00003030 від 31.03.2015р. на суму 862,21 грн. висловлено не було.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 08.07.2015р. та від 22.07.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача вказаних вище актів та надання позивачем послуг у період з березня по квітень 2015р. згідно договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.

Проте, відповідачем витребуваних судом пояснень надано не було, факт належного виконання у період з березня по квітень 2015р. Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у м.Києві своїх обов'язків за спірним правочином не спростовано.

За таких обставин, враховуючи умови п.п.3.5, 3.6 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. суд дійшов висновку, що охоронні послуги за березень 2015р. є прийнятими відповідачем належним чином, а акт №С8-00003030 від 31.03.2015р. на суму 862,21 грн. - підписаним.

Таким чином, з огляду на наведене вище, судом встановлено, що Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у м.Києві у березні-квітні 2015р. надавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» на підставі договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. охоронні послуги загальною вартістю 1703,54 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.3.1 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. розрахунок вартості послуг виконавця здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни. Вартість послуг визначається у розрахунку.

У додатку №1 до договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. контрагентами погоджено, що довідково середньомісячна вартість послуг складає 850,52 грн. з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 70,88 грн.

Оплата за договором здійснюється замовником щомісячно до двадцятого числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг (п.3.2 договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.).

Як було встановлено судом, у березні-квітні 2015р. позивачем у межах спірного правочину було надано відповідачу послуг на загальну суму 1703,54 грн.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що умовами спірного правочину обов'язок замовника оплатити надані йому послуги не пов'язується з підписанням актів приймання-передачі послуг чи отриманням рахунку-фактури.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами обсяги та строки внесення плати за охоронні послуги, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, наданих Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у м.Києві Товариству з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» у період з березня по квітень 2015р. в межах договору №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. на загальну суму 1703,54 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» належним чином свої грошові зобов'язання за договором №Сл-1863 від 01.08.2014р. виконано не було, надані послуги сплачено частково, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1703,54 грн.

Ухвалами від 08.07.2015р. та від 22.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов'язків за договором №1939-Доб/2014/ГолЦ від 14.03.2014р. та ненадання замовником жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» про стягнення основного боргу в сумі 1703, 54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 236,61 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.6.2.1 за кожен день прострочення оплати за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% відсотка від суми простроченого платежу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати наданих у березні-квітні 2015р. охоронних послуг, позивачем було нараховано пеню на загальну суму 236,61 грн. з урахуванням обмежень, що визначені ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 1703, 54 грн. та пені в розмірі 236,61 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» (03069, м.Київ, вул.Кіровоградська, буд.21-А, ЄДРПОУ 31200706) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (04050, м.Київ, вул.Студентська, буд.9, ЄДРПОУ 08596920) основний борг в сумі 1703, 54 грн. та пеню в розмірі 236,61 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко