Рішення

від 07.08.2015 по справі 911/2418/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2015 р. Справа № 911/2418/15

За позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина»

про стягнення 301 209,17 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Левченко Д.Ю. (дов. № 03 від 14.01.2015);

від відповідача Ротань В.О. (дов. б/н від 08.012014);

Лазоренко Т.В. (дов. б/н від 19.06.2015).

Обставини справи:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (далі - відповідач) про стягнення 301 209,17 грн заборгованості, з яких: 252 458,55 грн пені та 48 750,62 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару на підставі договору поставки № 01-1/3399-14 від 24.10.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2418/15, розгляд справи призначено на 03.07.2015.

01.07.2105 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.06.2015 (вх. № 15433/15 від 01.07.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 07.08.2015 оголошено перерву до 07.08.2015.

06.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 18231/15 від 06.08.2015), згідно якого останній просив суд на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 07.08.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та заперечив проти зменшення штрафних санкцій, представники відповідача заперечили проти задоволенню позовних вимог та підтримали клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (Постачальник) укладено договір поставки № 01-1/3399-14, згідно якого постачальник зобов'язався поставити (передати) покупцю у визначений договором строк акумуляторні батареї для автотранспортних засобів (далі - товари) в кількості, асортименті (види, марки, типи), з характеристиками, вартістю згідно з Специфікацію товарів, яка є Додатком 1 до договору (далі - специфікація), а покупець - прийняти поставлені товари належної якості та провести за них оплату на умовах договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4. ціна договору складається з загальної вартості всієї кількості товарів та на дату укладення договору становить 395 925,96 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару кожного найменування товарів, з зазначеного в Специфікації асортименту, визначена в Специфікації. Ціна за одиницю товару, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. При зменшенні обсягу закупівлі сторони зменшують ціну договору. Оплата поставлених (переданих) постачальником товарів (партії товарів) здійснюється покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів) та за наданим покупцем оригіналом рахунка-фактури; у разі неможливості для покупця провести оплату (и) з причини зменшення, затримки фінансування його витрат, сторони узгоджують строк, на який може бути відстрочено таку (і) оплату (и).

Відповідно до п. 3.1. договору поставка (передача) товарів здійснюється постачальником: з дати набрання договором чинності та по четвертий квартал 2014 року, партіями; при цьому черговість поставки партій, їх обсяг визначається покупцем шляхом надання постачальнику заявок, узгоджених з постачальником.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що датою поставки (передачі) товарів покупцю (одержувачу) є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 14 березня 2015 року, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення строку гарантії по кожній одиниці товарів (п. 3.14. договору).

26.11.2014 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (Постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 01-1/3399-14, згідно якої сторони узгодили зміну ціни за 1 одиницю певних найменувань товару (в межах, дозволених Законом України «Про здійснення державних закупівель»: не більше ніж на 10 відсотків від ціни за одиницю товару) без збільшення ціни договору (суми, визначеної в договорі), та зменшення обсягу поставки товару, зазначеного у розділі 2.3. Специфікації, а також зменшити ціну договору до 395 903,28 грн з ПДВ.

26.11.2014 сторонами погоджено специфікацію товарів (акумуляторні батареї).

Суд встановив, що на виконання договору позивач надіслав на адресу відповідачу наступні заявки на поставку товарів від 01.12.2014, 02.12.2014, 03.12.2014, 11.12.2014 та 16.12.2014 (а.с. 53-70).

Відповідач в порушення п. 3.1. договору, згідно якого товари за заявками у кількості 361 одиниць мали бути поставлені у строк по 31.12.2014, проте станом на 25.05.2015 було поставлено 42 одиниці акумуляторів товарів (не виконана заявка від 16.12.2014 та не поставлена одна одиниця товару (акумуляторна батарея 6 СТ-74 А3) за заявкою від 02.12.2014 на поставку акумуляторів до Дніпровської ЕС), що свідчить про невиконання відповідачем зобов'язань за договором належним чином.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 01/01-6-2/1780 від 14.02.2015 (а.с. 71-73), згідно якої останній просив суд виконати належним чином умови договору.

Відповіддю на претензію № 14 від 12.03.2015 (а.с. 79-80) відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії.

Предметом позову є вимоги про стягнення 252 458,55 грн пені, нарахованої за період з 01.01.2015 та 25.05.2015 та 48 750,62 грн штрафу на підставі п. 5.2.1. договору, нарахованого на суму непоставленого товару.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушення зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2.1. договору у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % ціни прострочених зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14 % від вказаної ціни.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені (а.с. 9-11), арифметично вірний розрахунок пені, нарахованої за період з 01.01.2015 по 25.05.2015 складає загалом 252 458,55 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 252 458,55 грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 48 750,62 грн штрафу у розмірі 14 % від вартості непоставлених товарів на підставі п. 5.2.1. за порушення строків поставки товару.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 348 218,71 грн в строк до 01.01.2015, штраф у розмірі 14 % від суми непоставленого товару (визначений п. 5.2.1.) у сумі 48 750,62 грн (14 % від 348 218,71 грн (вартість непоставленого товару у строк до 01.01.2015)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 48 750,62 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

Посилання відповідача на неможливість притягнення двічі до юридичної відповідальності шляхом стягнення пені і штрафу не приймається судом, оскільки застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (абз. 2 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).

Доводи відповідача на те, що останній був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов'язання, а саме поставити акумулятори позивачеві відповідач не міг, у зв'язку із зупинкою виробництва двох найбільших українських виробників акумуляторів НАК «ISTA» та НМПК «WESTA», з якими співпрацював відповідач, на закупку акумуляторів, ціни на які зросли, у відповідача були відсутні грошові кошти оцінюються судом критично, оскільки згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Згідно пункту третього ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності виняткових обставин, за яких підлягають зменшенню штрафні санкції. Зокрема, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт відсутності необхідного товару на складі відповідача, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості поставити відповідачеві необхідний товар на виконання умов договору поставки № 01-1/3399-14 від 24.10.2014.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач заперечив проти зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 252 458,55 грн пені та 48 750,62 грн штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 36; ідентифікаційний код 36712228) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 252 458 (двісті п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень) 55 коп. пені та 48 750 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень) 62 коп. штрафу та 6 024 (шість тисяч двадцять чотири гривні) 18 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 12.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко