Постанова

від 28.09.2015 по справі 911/2418/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа№ 911/2418/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Левченко Д.Ю. (довіреність №03 від 14.01.2015 р.)

від відповідача - Лазоренко Т.В. (довіреність б/н від 19.06.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина»

на рішення господарського суду Київської області від 07.08.2015 р.

у справі №911/2418/15 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» про стягнення з відповідача 252458,55 грн. пені та 48750,62 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.08.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 252458,55 грн. пені, 48750,62 грн. штрафу та 6024,18 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято без вивчення фактичних обставин справи з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.10.2014 р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (постачальник) укладено договір поставки № 01-1/3399-14, згідно якого постачальник зобов'язався поставити (передати) покупцю у визначений договором строк акумуляторні батареї для автотранспортних засобів (далі - товари) в кількості, асортименті (види, марки, типи), з характеристиками, вартістю згідно з Специфікацію товарів, яка є Додатком 1 до договору (далі - специфікація), а покупець - прийняти поставлені товари належної якості та провести за них оплату на умовах договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4. вказаного договору, ціна договору складається з загальної вартості всієї кількості товарів та на дату укладення договору становить 395925,96 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару кожного найменування товарів, з зазначеного в Специфікації асортименту, визначена в Специфікації. Ціна за одиницю товару, ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. При зменшенні обсягу закупівлі сторони зменшують ціну договору. Оплата поставлених (переданих) постачальником товарів (партії товарів) здійснюється покупцем після поставки (передачі) кожної партії товарів, а саме: протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товарів (партії товарів) та за наданим покупцем оригіналом рахунка-фактури; у разі неможливості для покупця провести оплату(и) з причини зменшення, затримки фінансування його витрат, сторони узгоджують строк, на який може бути відстрочено таку (і) оплату(и).

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка (передача) товарів здійснюється постачальником: з дати набрання договором чинності та по четвертий квартал 2014 року, партіями; при цьому черговість поставки партій, їх обсяг визначається покупцем шляхом надання постачальнику заявок, узгоджених з постачальником.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що датою поставки (передачі) товарів покупцю (одержувачу) є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 14 березня 2015 року, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення строку гарантії по кожній одиниці товарів (п. 3.14. договору).

26.11.2014 р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 01-1/3399-14, згідно якої сторони узгодили зміну ціни за 1 одиницю певних найменувань товару (в межах, дозволених Законом України «Про здійснення державних закупівель»: не більше ніж на 10 відсотків від ціни за одиницю товару) без збільшення ціни договору (суми, визначеної в договорі), та зменшення обсягу поставки товару, зазначеного у розділі 2.3. Специфікації, а також зменшити ціну договору до 395903,28 грн з ПДВ.

26.11.2014 р. сторонами погоджено специфікацію товарів (акумуляторні батареї).

На виконання умов договору, позивач надіслав на адресу відповідача заявки на поставку товарів від 01.12.2014 р., 02.12.2014 р., 03.12.2014 р., 11.12.2014 р. та 16.12.2014 р. (а.с. 53-70).

Відповідач в порушення п. 3.1. договору, яким передбачено, що товари за заявками у кількості 361 одиниць мали бути поставлені у строк по 31.12.2014 р., станом на 25.05.2015 р. поставив лише 42 одиниці акумуляторів (не виконана заявка від 16.12.2014 р. та не поставлена одна одиниця товару (акумуляторна батарея 6 СТ-74 А3) за заявкою від 02.12.2014 р. на поставку акумуляторів до Дніпровської ЕС).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 01/01-6-2/1780 від 14.02.2015 р. (а.с. 71-73), згідно якої позивач просив виконати належним чином умови договору.

У відповіді на претензію № 14 від 12.03.2015 р. (а.с. 79-80), відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії.

Предметом позову є вимоги про стягнення 252458,55 грн пені, нарахованої за період з 01.01.2015 р. по 25.05.2015 р. та 48750,62 грн. штрафу на підставі п. 5.2.1. договору, нарахованого на суму непоставленого товару.

За своєю правовою природою, договір укладений між сторонами є договором поставки.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, поряшенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % ціни прострочених зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14 % від вказаної ціни.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами ч. 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 252458,55 грн. пені за період з 01.01.2015 р. по 25.05.2015 р. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 48750,62 грн штрафу у розмірі 14 % від вартості непоставлених товарів на підставі п. 5.2.1. за порушення строків поставки товару.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 ГК України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 348218,71 грн в строк до 01.01.2015 р., штраф у розмірі 14 % від суми непоставленого товару (визначений п. 5.2.1.), що становить 48750,62 грн (14 % від 348218,71 грн.), відповідачем на час прийняття рішення судом першої інстанції не сплачено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 48750,62 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. у справі № 5019/1287/12.

Посилання відповідача на неможливість притягнення до юридичної відповідальності двічі шляхом стягнення пені і штрафу є необгрунтованими, оскільки застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (абз. 2 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.).

Доводи відповідача про те, що останній був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов'язання (поставити акумулятори) відповідач не міг, у зв'язку із зупинкою виробництва двох найбільших українських виробників акумуляторів НАК «ISTA» та НМПК «WESTA», з якими співпрацював відповідач, на закупку акумуляторів, ціни на які зросли, у відповідача були відсутні грошові кошти оцінюються колегією суддів критично, оскільки згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Відповідно до абз. 1 - 3 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою ст. 551 ЦК України і ст. 223 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, належними та допустимими доказами не доведено суду наявності виняткових обставин, за яких підлягають зменшенню штрафні санкції. Зокрема, відповідачем не надано доказу, який би підтверджував факт відсутності необхідного товару на складі відповідача, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості поставити відповідачеві необхідний товар на виконання умов договору поставки № 01-1/3399-14 від 24.10.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а оскаржуване рішення прийняте без вивчення фактичних обставин справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 07.08.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 07.08.2015 р. у справі №911/2418/15 залишити без змін.

Справу №911/2418/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун