Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/15328/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/15328/15

За позовом Дочірнього підприємства «ЕД. ХААС Україна»

до Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 76 427,03 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Мовчан А.О. - представник за довіреністю від 27.05.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 12.08.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ЕД. ХААС Україна» до Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 76 427,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що між позивачем та ТОВ «Ділайт-Україна» 01.02.2012 р. був укладений договір поставки № 1/02 (під реалізацію товару споживачам), на підставі якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю товар, який повинен був оплачуватися останнім. За доводами позивача на виконання даного договору поставки ДП «ЕД. ХААС Україна» поставив товар покупцю. 01.11.2013 року між позивачем, ТОВ «Ділайт-Україна» та відповідачем укладено договір переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі якого первісний боржник (ТОВ «Ділайт-Україна») перевів до нового боржника (відповідач) частину своєї заборгованості (грошового зобов'язання) за основним договором у розмірі 46 858,03 грн. Вказану заборгованість, відповідно до умов договору від 01.11.2013 р., відповідач зобов'язався погасити згідно зазначеного графіку до 31.10.2014 року. Однак, за доводами позивача, відповідач вказану заборгованість не погасив, а тому станом на 28.05.2015 р. прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 858,03 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач також спросить суд стягнути з відповідача 1 461,59 грн - 3 % річних та 28 107,41 грн - інфляційні втирати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15328/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 12.08.2015.

У судове засідання 12.08.2015 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405328172046, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 22.06.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 лютого між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (покупець) та Дочірнім підприємством «ЕД. ХААС Україна» (постачальник) було укладено договір поставки № 1/02 (під реалізацію товару споживачам), на підставі якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець приймати та оплачувати товар.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивачем поставлено товар покупцю згідно видаткових накладних (завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

01 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (первісний боржник), Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - новий боржник, відповідач) та Дочірнім підприємством «ЕД. ХААС Україна» (надалі - кредитор, позивач) було укладено договір переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - договір).

У п. 1 договору зазначено, що заборгованість первісного боржника перед кредитором за договором № 1/02 від 01.02.2012 р. (основний договір) складає 79 506,71 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору первісний боржник переводить до нового боржника частину своєї заборгованості (грошового зобов'язання) за основним договором у розмірі 46 858,03 грн з ПДВ, а новий боржник приймає частину заборгованості первісного боржника за основним договором у розмірі 46 858,03 грн з ПДВ і зобов'язується погасити зазначену у цьому пункті суму заборгованості відповідно до наступного графіку:

Термін до сплати до Розмір платежу. грн 30.11.2013 3 904,83 30.12.2013 3 904,83 31.01.2014 3 904,83 28.02.2014 3 904,83 31.03.2014 3 904,83 30.04.2014 3 904,84 31.05.2014 3 904,84 30.06.2014 3 904,84 31.07.2014 3 904,84 31.08.2014 3 904,84 30.09.2014 3 904,84 31.10.2014 3 904,84

Згідно з п. 5. договору наслідком укладення цього договору є заміна первісного боржника на нового боржника в основному договорі (з моменту укладення цього договору новий боржник набуває статусу «зобов'язаної особи» по виконанні грошового зобов'язання у розмірі 46 858,03 грн).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 10. договору).

За доводами позивача, відповідач зобов'язання взяті за договором не виконав, борг у визначеному графіку не погасив, а відтак прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 858,03 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору сторони визначили строк і порядок погашення заборгованості відповідача як нового боржника перед позивачем.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3. договору виконання грошового зобов'язання відповідача за договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором у розмірі 46 858,03 грн, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 461,59 грн - 3 % річних та 28 107,41 грн - інфляційні втирати.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 461,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 28 107,41 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором, а тому позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 7/9; ідентифікаційний код 14364757) на користь Дочірнього підприємства «ЕД. ХААС Україна» (04210,м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд 11; ідентифікаційний код 32346628) заборгованість у розмірі 46 858 (сорок шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн 03 коп.; 3% річних у розмірі 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн 59 коп.; інфляційні втрати у розмірі 28 107 (двадцять вісім тисяч сто сім) грн 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.08.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.