Постанова

від 05.08.2015 по справі 911/299/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 911/299/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.08.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карше» на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року

у справі № 911/299/15 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будмехсервіс»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Карше»

2) Вишневської міської ради Києво-Святошинського району Київської

області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача-2:

1) Державна реєстраційна служба Києво-Святошинського районного

управління юстиції Київської області;

2) комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-

Святошинської районної ради Київської області»

про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право приватної

власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права

власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.04.2015 року по справі № 911/299/15 позов ТОВ «Будмехсервіс» до ТОВ «Карше» за участі третіх осіб Державної реєстраційної служби Києво-Святошинського району РУЮ Київської області та КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», задоволено частково.

Скасовано рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.07.2009 року за № 62/5 про оформлення за ТОВ «Карше» права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Чорновола, 49а, літера «Ю», загальною площею 548,1 кв.м. Визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Вишневої міської ради 05.08.2009 року на складське приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Чорновола, 49а, літера «Ю», загальною площею 548,1 кв.м.

В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ «Карше», що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Чорновола, 49а, літера «Ю», загальною площею 548,1 кв.м. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.04.2015 року, ТОВ «Карше» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року у справі № 911/299/15, та провадження у вказаній справі - припинити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому у позові необхідно відмовити. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Будмехсервіс» заперечило проти доводів зазначених у апеляційній скарзі ТОВ «Карше». Представник позивача вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому, позивач зазначив що про пропуск строку позовної давності відповідач не заявляв під час розгляду справи у суді першої інстанції, письмових заяв не подавав.

У судових засіданнях 22.06.2015 року, 29.07.2015 року та 05.08.2015 року представники ТОВ «Карше» надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ «Будмехсервіс» у судових засіданнях 22.06.2015 року, 29.07.2015 року та 05.08.2015 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу ТОВ «Карше» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року залишити без змін. Представник зазначив, що відповідач не заявляв та не подавав письмових заяв до суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності.

Представник Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області у судовому засіданні 22.06.2015 року також надав суду свої пояснення, в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення суду. При цьому, представник відповідача-2 у судові засідання 29.07.2015 року та 05.08.2015 року не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того, у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились й представники Державної реєстраційної служби Києво-Святошинського району РУЮ Київської області та КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області». Про час та місце розгляду справи треті особи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та третіх осіб, оскільки останні, про дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, участь представників що не з'явились у судовому засіданні 05.08.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, як зазначалося вище, представник Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області був присутній у попередньому судовому засідання та надавав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі які колегією суддів прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи за клопотанням сторін вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року по справі № 911/299/15 слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції в 2009 році ТОВ «Карше» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишневої міської ради, Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» з вимогою про зобов'язання Вишневу міську раду розглянути питання про встановлення права власності на новостворене ТОВ «Карше» складське приміщення та зобов'язання відповідачів оформити право власності ТОВ «Карше» на складське приміщення з видачею свідоцтва про право власності на новостворений об'єкт.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року даний позов задоволено та зобов'язано Вишневу міську раду та Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво -Святошинського району Київської області оформити право власності ТОВ «Карше» на об'єкт нерухомого майна - складське приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Чорновола, 49а, літера «Ю», загальною площею 548, 1 кв. м. з видачею свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт новозбудованого нерухомого майна.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для прийняття Київським окружним адміністративним судом постанови від 15.06.2009 року, в тому числі була наявність договору №54/1-2005 від 25.04.2005 року, укладеного між ТОВ «Будмехсервіс» та ТОВ «Карше».

Виконуючи постанову Київського адміністративного суду від 15.06.2009 року, Виконавчим комітетом Вишневої міської ради 31 липня 2009 року було прийнято рішення № 62/5 про оформлення права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Вишневе, вул. Чорновола, 49а за ТОВ «Карше».

На підставі рішення № 62/5, 05 серпня 2009 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області видано ТОВ «Карше» свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно та зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації Києво -Святошинської районної ради Київської області» 06 серпня 2009 року № запису 1120 в книзі 21, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

20 грудня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року скасував та виніс постанову, якою відмовив в задоволенні позовних вимог ТОВ «Карше».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року залишено без змін.

Як вказано в постанові від 20 грудня 2010 року, договір укладений між ТОВ «Карше» та ТОВ «Будмехсервіс» в квітні 2005 року є строковим і по своїй природі є договором з надання послуг, а не надання ТОВ «Карше», земельної ділянки під забудову. Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03 жовтня 2005 року № 18, затвердженого розпорядженням голови Києво-Святошинської райдержадміністрації від 09 листопада 2005 року № 548, спірний об'єкт нерухомого майна є тимчасовим складським приміщенням. У всіх дозвільних документах на будівництво ангару зазначено, що забудова здійснюється за рахунок землекористування ТОВ «Будмехсервіс» на умовах оренди терміном на 10 років, у висновку виконавчого комітету Вишневої міської ради зазначено, ТОВ «Карше» після закінчення терміну договору повинен повернути землекористувачу земельну ділянку за попереднім призначенням, у зв'язку з чим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що у ТОВ «Карше» відсутні підстави для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - складське приміщення та видачі свідоцтва про право власності, оскільки чинним законодавством не передбачена процедура державної реєстрації тимчасових споруд.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи вищевикладене, в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний факт є преюдиціальним для цієї справи у вирішенні даного спору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду Київської області підстава для прийняття рішення № 62/5 від 31.07.2009 року відпала, оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року, на виконання якої виконавчим комітетом Вишневої міської ради винесене дане рішення, була скасована.

Частинами першою та другою ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

В пункті 5 Рішення №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на виконання рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 62/5 від 05 серпня 2009 року відповідач 1 вже здійснив певні дії, а отже, такі рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їх виконання, тому не можуть бути в подальшому скасовані радою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема у своїй постанові від 24.10.2011 року у справі №21-309а11.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає що чинним законодавством України, не надано повноваження радам на скасування своїх попередніх рішень, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі та задовольнив позовну вимогу ТОВ «Будмехсервіс» про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.07.2009 року за № 62/5 про оформлення права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Чорновола, 49а, літера «Ю», загальною площею 548, 1 кв. м.

Крім того, на підставі рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 31.07.2009 року № 62/5 ТОВ «Карше» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю складське приміщення літ. «ю», що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49а, загальною площею 548,1 кв.м.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Оскільки, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 31.07.2009 року № 62/5, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю складське приміщення літ. «ю», що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49а, загальною площею 548,1 кв.м. підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - на нежитлову будівлю складське приміщення літ. «ю», що знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 49а, загальною площею 548,1 кв.м. як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доведені належними і допустимими доказами, є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом.

Що стосується позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до сфери діяльності органів державної реєстрації прав - структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачі до яких пред'явлено позов не виконують функції по державній реєстрації нерухомого майна і не можуть реєструвати і скасовувати раніше зареєстровані права на нерухоме майно, а отже, позовні вимоги до ТОВ «Карше» та Вишневої міської ради Київо-Святошинського району Київської області про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів скаржника, що ТОВ «Будмехсервіс» є неналежним позивачем по справі, оскільки видача оскаржуваного свідоцтва та реєстрація права власності на нерухоме майно жодним чином не порушує його прав чи інтересів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/261/14 за позовом ТОВ «Карше» до Вишневої міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Будмехсервіс» про визнання права користування частиною земельної ділянки та зобов'язання розглянути питання про надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в даному позові ТОВ «Карше» просить суд визнати за ним право користування частиною земельної ділянки кадастровий номер 32222410600:01:002:0016 за адресою м. Вишневе, вул. Чорновола, 49, площею 750 кв.м., яка належить ТОВ «Будмехсервіс» на праві постійного користування. Свої позовні вимоги ТОВ «Карше» обґрунтовує необхідністю надання вищевказаної земельної ділянки для розміщення та обслуговування складського приміщення, яке належить йому на праві власності на підставі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 499072 від 05.08.2009 року.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивач правомірно звернувся за захистом своїх оспорюваних з боку ТОВ «Карше» прав шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому заперечення скаржника є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме, скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 62/5 від 31.07.2009 року про оформлення права приватної власності на нежитлове приміщення, а також визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності.

Що стосується доводів скаржника про скасування рішення суду першої інстанції на підставі пропуску строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи. Крім того, представники відповідачів приймали участь у розгляді справи. Натомість в матеріалах справи відсутня письмова заява відповідача про застосування строку позовної давності.

Як визначено в п. 2.1 абз. 6 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, в останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 ч. 2 ст. 81-1 ГПК України); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Також, не відповідає дійсності й твердження скаржника, про те, що ним заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності в усному порядку. Зазначене клопотання відсутнє в протоколах судового засідання. Зауважень на протокол судового засідання щодо неповноти тексту протоколу судового засідання жодним з представників TOB «КАРШЕ» не було подано до суду. До того ж, як зазначив представник позивача, ні письмових заяв ні усних з цього приводу під час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідачів не надходило.

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставними та необґрунтованими доводи TOB «КАРШЕ» про необхідність у застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачі не зверталися до місцевого господарського суду з письмовою чи усною заявою про застосування строку позовної давності. Таке клопотання відсутнє й у відзиві на позов. При цьому, скаржником не доведено неможливість подання вказаної заяви до суду першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений права приймати до уваги вказані твердження та відмовляти у задоволенні позову на підставі пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Карше», на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Карше», слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карше» на рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року у справі № 911/299/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.04.2015 року у справі № 911/299/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/299/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 07.08.2015 року