Постанова

від 11.08.2015 по справі 914/1242/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 914/1242/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді М.І.Хабіб

суддів О.В. Зварич

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Н.В. Мазепа,

розглянувши апеляційну скаргу приватної агрофірми "Дністер", б/н від 04.06.2015 (вх. 01-05/2599/15; 01-05/600/15)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 р.

у справі № 914/1242/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-Інвест", м. Київ

до відповідача: приватної агрофірми "Дністер", с. Верин Миколаївського району Львівської області

про: стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 284 407,74 грн.

за участю представників:

позивача - Сенів Т.В. (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - Семиренко П.Я ( довіреність в матеріалах справи)

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 12.06.2015 колегією суддів у складі: головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О., справу призначено до розгляду на 30.06.2015.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у склад колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою апеляційного суду від 30.06.2015 розгляд справи відкладено на 11.08.2015.

У зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 у склад колегії суддів замість судді Гриців В.М. введено суддю Зварич О.В.

При зміні складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ТзОВ «Андромеда-Інвест» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАФ «Дністер» про стягнення 284 407,74 грн інфляційних нарахувань та 3 % річних, а саме:

- стягнення за договором про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 - 142 489,85 грн інфляційних нарахувань за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 та 28 753,56 грн 3% річних за період з 10.01.2012 по 10.01.2015;

- стягнення за договором про відступлення права вимоги №3110-3 від 31.10.2012 - 97 838,55 грн інфляційних нарахувань за період з 01.01.2013 по 01.04.2015 та 15 325,78 грн - 3 % річних за період з 01.11.2012 по 28.02.2015.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за договором про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» відступила позивачу право вимоги до боржника (відповідача) сплати коштів в сумі 319 484,00 грн.

За договором про відступлення права вимоги №3110-3 від 31.10.2012 ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» (цедент) відступила позивачу( цесіонарієві) право вимоги до боржника (відповідача) сплати коштів в сумі 219 369,00 грн.

Договори підписані первісним кредитором, позивачем та боржником (відповідачем). Боржник не виконав своїх зобов'язань за цими договорами. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 у справі № 914/443/14, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 16.01.2015, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами про відступлення права вимоги в сумі 538 853,94грн. Однак, не зважаючи на рішення суду та наявність виконавчого провадження, відповідач заборгованість не сплатив.

Посилаючись на норми ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 у справі № 914/1242/15 (суддя Кидисюк Р. А.) позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з боржника - ПАФ "Дністер" на користь ТзОВ "Андромеда-Інвест" 284 407,74 грн інфляційних нарахувань та 3 % річних за невиконання грошових зобов'язань згідно з договорами про відступлення права вимоги №1001-2 від 10.01.2012 та №3110-3 від 31.10.2012 , а також 5688,15 грн судового збору.

Рішення мотивоване положеннями ст.ст. 509, 512, 514, 610, 625 ЦК України, ст. 35 ГПК України та п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

При задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що за договорами про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 та №3110-3 від 31.10.2012 первісний кредитор - ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» відступив позивачу право вимоги до боржника (відповідача) щодо стягнення заборгованості на загальну суму 538 853,94грн, яку відповідач не сплатив. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 у справі № 914/443/14 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 538 853,94грн, однак рішення суду не виконане. Невиконання названого рішення не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Відтак суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 у справі № 914/1242/15, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи повинен був дослідити факт виконання або невиконання боржником (ПАФ "Дністер") свого обов'язку щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2012 у справі № 914/443/14, однак цього не зробив, чим порушив вимоги процесуального законодавства в частині повноти та всебічності розгляду всіх обставин справи. Стверджує, що договорами про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 та №3110-3 від 31.10.2012 не встановлений строк виконання зобов'язання боржником щодо сплати основного боргу. Відтак, посилаючись на ч.2 ст. 530 ЦК України, вважає, що обов'язковою умовою виконання зобов'язання повинно бути отримання письмової вимоги від кредитора. Крім того зазначає, що розрахунок позивача не містить обгрунтування та підтвердження заявленого періоду, упродовж якого здійснені відповідні нарахування, та не відповідає загальному правилу розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив чи надсилалась позивачем відповідачу вимога про сплату боргу та не перевірив обґрунтованості розрахунку сум, заявлених до стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву позивач спростовує доводи скаржника та зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2012 у справі №914/443/14 встановлено, що у ПАФ "Дністер" існувала заборгованість перед ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» у розмірі 538 853,94 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем щомісячних орендних платежів за двома договорами оренди майна. Право вимоги вказаної заборгованості ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» відступило позивачеві за договорами про відступлення права вимоги. Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не впливає на обов'язок ПАФ "Дністер" сплатити заборгованість з орендних платежів та на строки її сплати, що були встановлені ще договорами оренди. Набувши право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за договорами оренди, ТзОВ «Андромедa-Iнвест» не повинно було звертатися до відповідача з додатковою вимогою про сплату заборгованості. Позивач вказує, що на виконання рішення суду у справі №914/443/14 він отримав у травні 2015 року від виконавчої служби 3 платежі: 06.05.2015 на суму 78518,72грн, 27.05.2015 на суму 78518,72грн та 30.05.2015 на суму 78518,72грн, на підтвердження подав виписку банку з рахунка клієнта. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2015 у справі № 914/1242/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" (цедент), ТзОВ "Андромеда Інвест"(цесіонарій ) та ПАФ "Дністер" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012, за умовами якого цедент відступає цесіонарієві право вимоги до боржника сплати заборгованості за договорами оренди від 23.01.2010 та від 01.09.2011 № 0109 у розмірі 319 484,00 грн.

За договором про відступлення права вимоги №3110-3 від 31.10.2012, укладеним тими ж сторонами, ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" (цедент) відступило ТзОВ "Андромеда Інвест"(цесіонарію ) право вимоги до боржника - ПАФ « Дністер» сплати заборгованості за договорами оренди від 23.01.2010 та від 01.09.2011 № 0109 у розмірі 219 369,00 грн.

Названі договори про відступлення права вимоги підписані трьома сторонами: ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" (цедентом), ТзОВ "Андромеда Інвест"(цесіонарієм ) та ПАФ «Дністер» (боржником).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАФ «Дністер» не сплатила новому кредиторові заборгованості, у зв'язку з чим ТзОВ «Андромеда-Iнвест» звернулось до суду з позовом до ПАФ «Дністер» про стягнення заборгованості за цими договорами в сумі 538 853,94 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 у справі № 914/443/14 позов задоволено, вирішено стягнути з ПАФ «Дністер» на користь ТзОВ «Андромеда-Iнвест» заборгованість у розмірі 538 853,94 грн. та 10 777,08 грн судового збору.

При вирішенні цього спору судом встановлено, що за договорами оренди від 23.01.2010 та від 01.09.2011 № 0109 ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" передало в оренду ПАФ «Дністер» майно (екскаватор, конвеєри, грохот), за оренду якого ПАФ «Дністер» мало сплачувати щомісячно визначену договорами орендну плату, яку не сплатило. Право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості з орендної плати на загальну суму 538 853,94 грн ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" відступило ТзОВ «Андромеда-Iнвест» за договорами про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 та №3110-3 від 31.10.2012, однак боржник не сплатив заборгованості новому кредиторові.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 рішення від 01.07.2014 у справі № 914/443/14 залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Львівської області було видано наказ від 27.01.2015 № 914/443/14, який пред'явлений до виконання.

06.02.2015 державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 46376204, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 13.02.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 914/443/14 виконавча служба перерахувала позивачу 06.05.2015- 78518,72грн, 27.05.2015 -78518,72грн та 30.05.2015- 78518,72грн, що підтверджено випискою банку з рахунка клієнта.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є , зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом ( ч.3 ст.512 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України істотними умовами договору про відступлення права вимоги є наявність предмета договору, тобто права вимоги, та оплати, яку повинен здійснити новий кредитор; моментом передачі права вимоги є момент підписання договорів, які засвідчують відповідне право.

Матеріалами справи підтверджено, що за договорами про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 та №3110-3 від 31.10.2012 ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" відступило позивачу право вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості з орендної плати на загальну суму 538 853,94 грн. Відповідач не сплатив позивачу заборгованості, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 у справі № 914/443/14 сума заборгованості присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача. Після набрання названим рішенням законної сили на його виконання був виданий наказ, який пред'явлений до виконання. Від виконавчої служби позивачу надійшли у травні 2015року (6, 27 та 30 травня) кошти на виконання цього рішення на загальну суму 235 556,16грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач стверджує, що договорами про відступлення права вимоги не встановлений строк виконання зобов'язання, тому вважає, що для настання строку сплати боргу позивач мав надіслати йому вимогу. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, оскільки рішенням суду від 01.07.2014 у справі № 914/443/14 встановлено, що позивачу було відступлене право вимоги до відповідача щодо сплати простроченої заборгованості з орендної плати на загальну суму 538 853,94 грн, яка виникла у відповідача у зв'язку з несплатою ним щомісячних орендних платежів за оренду майна за договорами оренди від 23.01.2010 та від 01.09.2011 № 0109, укладеними відповідачем з ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд".

Названі обставини в силу ст. 35 ГПК не потребують повторного доказування.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином апеляційний суд погоджується з доводами позивача та вважає, що позивач не повинен був надсилати відповідачу будь-якої додаткової вимоги про сплату заборгованості у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги з огляду на те, що позивачу було відступлене право вимоги сплати простроченої заборгованості з орендної плати, строк сплати якої за договорами оренди на момент відступлення права вимоги минув.

Відтак, виходячи з положень ст.514 та ч.1 ст. 530 ЦК України, з моменту укладення договору про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу кошти в сумі 319 484,00грн, а з моменту укладення договору про відступлення №3110-3 від 31.10.2012 виник обов'язок сплатити позивачу кошти в сумі 219 369,00 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України в Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві ( лист від 01.07.2014) вказав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначено вище, на виконання рішення суду від 01.07.2014 у справі № 914/443/14, яким присуджено до стягнення на користь позивача суму основного боргу, позивач лише у травні 2015 року отримав від виконавчої служби кошти в сумі 235 556,16грн. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що на виконання цього рішення почав сплачувати кошти лише в кінці квітня 2015року.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача за договором про відступлення права вимоги № 1001-2 від 10.01.2012 інфляційних нарахувань за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 та 3% річних за період з 10.01.2012 по 10.01.2015 та про стягнення за договором про відступлення права вимоги №3110-3 від 31.10.2012 інфляційних нарахувань за період з 01.01.2013 по 01.04.2015 та 3 % річних за період з 01.11.2012 по 28.02.2015 підставно заявлені позивачем.

Судом першої інстанції встановлено правильність розрахунків, проведених позивачем, щодо заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Заперечуючи проти розрахунків сум інфляційних нарахувань та 3% річних, проведених позивачем, скаржник в апеляційній скарзі не вказує, які конкретно помилки чи порушення закону допущені позивачем при проведенні розрахунків. В судовому засіданні представник відповідача також не пояснив в чому конкретно полягає невідповідність розрахунків позивача нормам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунки заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3 % річних, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність проведених позивачем розрахунків та вважає доводи скаржника про їх невідповідність нормам чинного законодавства необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 284 407,74 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних правомірним та обгрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2015

у справі № 914/1242/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 13.08.2015

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко