Ухвала

від 06.08.2015 по справі 809/856/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 р. Справа № 876/9962/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представників позивача - Кацевича В. К., Пасенка С. А.;

представника відповідача - Токара В. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «555-Торгова Мережа» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «555-Торгова Мережа» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29 жовтня 2012 року № 000097220, що винесене Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що для перевірки були надані усі необхідні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000097220 від 29 жовтня 2012 року Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму в розмірі 88410,00 грн. ПДВ, що сплачена позивачем ТзОВ «Інтерагро 2007» за придбану продукцію (цукор).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не враховано матеріалів зустрічних перевірок контрагента позивача, які свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства.

Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 02 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2012 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області ДПС на підставі ст. 79, та пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «555-Торгова Мережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Інтерагро 2007» (код ЄДРПОУ 36552068) за серпень 2011 року.

За результатами проведення позапланової перевірки було складено Акт № 2095/22-0/35170272 від 12 жовтня 2012 року, у якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТзОВ «555-ТМ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 88410,00 грн. за грудень 2011 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000097220 від 29 жовтня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 132615,00 грн., з яких за основним платежем 88410,00 грн., за штрафними санкціями 44205,00 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням товариство застосувало процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 000097220 від 29 жовтня 2012 року, однак податковими органами усіх рівнів скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000097220 від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 29/06/435 від 29 червня 2011 року ТзОВ «Інтерагро 2007» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТзОВ «555-Торгова Мережа» (Покупець) цукор білий кристалічний (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно пп.1.6 п.6 Договору Покупець здійснює передоплату за товар в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Реальність та документальне підтвердження господарської операції між ТзОВ «555-Торгова Мережа» та ТзОВ «Інтерагро 2007» містить своє відображення в первинних документах наявних в матеріалах справи, а саме: видатковій накладній № 514 від 18 серпня 2011 року, накладній № 277 від 25 серпня 2011 року, видатковій накладній № 541 від 26 серпня 2011 року, податкових накладних № 284 від 22 серпня 2011 року, № 285 від 25 серпня 2011 року, № 286 від 26 серпня 2011 року, платіжних дорученнях № 3226 від 25 серпня 2011 року та № 3133 від 18 серпня 2011 року.

Реальність господарських операцій між ТзОВ «555-Торгова мережа» та ТзОВ «Інтерагро 2007» підтверджується також договорами транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученню № 10/454 від 10 липня 2011 року та № 361 від 01 березня 2011 року.

Факт надання позивачу транспортних послуг для перевезення цукру підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на автотранспортні послуги по маршрутах (а.с. 131-133), актами виконаних робіт (а.с.134-136), товарно-транспортними накладними від 18 серпня 2011 року, від 25 серпня 2011 року та від 26 серпня 2011 року та платіжними дорученнями № 3426 від 30 серпня 2011 року, № 3646 від 06 вересня 2011 року, № 3427 від 30 серпня 2011 року.

Продаж цукру вагового у роздрібній мережі ТзОВ «555-Торгова Мережа», отриманого від ТзОВ «Інтерагро 2007» за період з 23 серпня 2011 року по 09 жовтня 2011 року підтверджується зведеними даними від 01 квітня 2013 року № 107.

Згідно із статею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1097 року № 363, (надалі Правила) товарно-транспортна накладна є документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні (надалі також ТТН) наявні в матеріалах справи оформлені у відповідності до пунктів 11.5-11.8 Правил.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Інтерагро 2007» за формою, змістом та порядком укладення повністю відповідають вимогам діючого законодавства України, а господарська операція у цілому повністю підтверджена необхідним обсягом первинної документації.

Абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що і позивач, і його контрагент ТзОВ «Інтерагро 2007» на час складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ТзОВ «Інтерагро 2007» № 284 від 22 серпня 2011 року, № 285 від 25 серпня 2011 року, № 286 від 26 серпня 2011 року, вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а отже, є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму в розмірі 88410,00 грн. ПДВ, що сплачена позивачем ТзОВ «Інтерагро 2007» за придбану продукцію (цукор).

Щодо висновків Калуської ОДПІ про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТзОВ «Інтерагро 2007», суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а не висновками акту податкової перевірки.

Вказані в актах перевірки складених податковими органами недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року в справі № 809/856/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Л. П. Іщук

Т. В. Онишкевич

Ухвалу складено в повному обсязі 07 серпня 2015 року.