Ухвала

від 11.08.2015 по справі 161/4633/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4633/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1248/15 Категорія: 47 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Антонюк К.І.,

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю: прокурора - Оліферчук Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави до Луцької міської ради, Управління Держземагенства України у Луцькому районі Волинської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, зобов'язання повернути земельну ділянку у комунальну власність, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року позов у даній справі задоволено.

Поновлено прокурору строк для звернення до суду з даним позовом.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 26.08.2009 року, виданий ОСОБА_1

Скасовано державну реєстрацію державного акту НОМЕР_1 на право приватної власності на земельну ділянку.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,10 га вартістю 301 560 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста.

Стягнуто з ОСОБА_1 487,20 грн. судового збору в дохід держави.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Відповідачі будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

Прокурор вважає скаргу безпідставною, просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що Луцькою міською радою, як представником територіальної громади, порушений порядок передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та незаконно видано Державний акт на право приватної власності на землю на підставі рішення виконавчого комітету, яке скасовано рішенням суду.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 428 від 31.07.2001 року «Про попереднє погодження місця розташування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1» погоджено ОСОБА_1 місце розташування житлового будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці загальною площею 0,10 га на АДРЕСА_2 за рахунок земель міськземфонду.

Рішенням № 429 від 31.07.2001 року «Про затвердження проекту відведення та надання ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_2» вказану земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_1

Згідно ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення ( викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Вирішення питання регулювання земельних відносин, а саме: вилучення земель ( крім земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями), в межах міста для всіх потреб проводиться за рішенням міської ради (ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 19,31 Земельного кодексу України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2002 року, яке набрало законної сили 13.05.2002 року, у справі №2-61/2002 за позовом прокурора міста Луцька до виконавчого комітету Луцької міської ради визнано незаконними та скасовані вищевказані рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №428, 429 від 31.07.2001 року про погодження ОСОБА_1 місця розташування житлового будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,10 га, затвердження його проекту, надання земельної ділянки у приватну власність.

Також в судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 429 від 31.07.2001 року, яке визнано судом незаконним та скасоване, 26.08.2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: м.Луцьк, АДРЕСА_2, який підписаний Луцьким міським головою та начальником управління Держкомзему у місті Луцьку.

Зазначений державний акт, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010907701003.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст. 118 цього ж Кодексу визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст. 126 зазначеного Кодексу (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, відповідно до вищезазначених положень закону право власності на земельну ділянку набувається у порядку передбаченому законом, зокрема за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке є підставою для видачі державного акту на право власності на землю.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Зміст ст.11, ч.1 ст.21 ЦК України свідчить, що у випадку визнання незаконним та скасування рішень органів державної влади, дія цього правового акту припиняється.

Отже у зв'язку з тим, що відповідачу виданий Державний акт на право власності на оспорювану земельну ділянку на підставі скасованого рішення ради, дія якого припинена, тому вимоги щодо визнання недійсним Державного акта є правомірними та підлягають до задоволення.

Крім того, з протоколу огляду місця події від 19.02.2015 року, проведеного в рамках кримінального провадження №42014030010000190 вбачається, що спірна земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 9, ч. 10 ст. 28-1 Закону України «Про державний земельний кадастр України» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Таким чином, відповідно до положень закону та встановлених в судовому засіданні обставин рішення суду в частині задоволення вимог щодо скасування державної реєстрації та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку також є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.80 Земельного Кодексу суб'єктами права власності на земельну ділянку комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Луцькою міською радою, як представником територіальної громади, порушений порядок передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, таким чином, порушене право власності територіальної громади на вказану земельну ділянку.

Оскільки прокурору міста Луцька стало відомо про порушення прав територіальної громади під час розгляду звернення депутата Луцької міської ради про вчинення кримінального правопорушення, тому ці обставини свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: