Постанова

від 17.07.2006 по справі 37/12(38/139)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/12(38/139)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2006                                                                                   Справа № 37/12(38/139)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -  Кузнєцова І.Л.

суддів –Тищик І.В.- доповідач,  Чимбар Л.О.

при секретарі – Врона С.В.

за участю прокурора Кріпак Н.В.

представників позивача:  Сорока В.М., Жиронкін Р.О., Зибало Н.О.

представників відповідача: не з'явилися

представників 3-ї особи: Стефлюк  Ю.В.                       

          розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та апеляційне подання Прокуратури м. Дніпродзержинська на рішення господарського суду? Дніпропетровської області від 11.04.2006 року у справі №  37/12(38/139)

         за позовом Заступника прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

         до Дочірнього підприємства „Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво ДАК „Укрмедпром”, м. Дніпродзержинськ

         за участю 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відділення державного казначейства у м. Дніпродзержинську

          про звернення стягнення на активи в сум 7299560,39 грн.

                                                       ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 11.04.2006 року у справі № 37/12 (38/139) (суддя Кеся Н.Б.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

                  Заявник та позивач з рішенням господарського суду не погоджуються з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

          Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був; представник в судове засідання не з'явився; повідомлення, що надсилалися на юридичну адресу відповідача повернуті поштовим відділенням без вручення адресату в зв'язку з закінченням терміну зберігання та неявкою адресата за отриманням замовленої кореспонденції; за вказаних обставин відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України слід вважати, що сторона повідомлялася про час та місце проведення засідання.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України  відповідно до п.6 Розділу У11 Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

          В судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.07.2006р.

           В судовому засіданні 17.07.06р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.            

          Розглянувши апеляційну скаргу позивача та апеляційне подання прокурора, обговоривши доводи останніх, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

          04.07.1995 року між Міністерством фінансів України та державною Дніпропетровською фірмою по будівництву та експлуатації підприємств Державного комітету по медичній та мікробіологічній промисловості був укладений договір №18/95 про надання Міністерством у липні-серпні 1995р. фінансової допомоги фірмі на зворотній основі в сумі 200 млрд.крб. для придбання технологічного обладнання і сировини за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України. В свою чергу фірма зобов'язалася забезпечити повне повернення одержаної фінансової допомоги через 18 місяців після її одержання. При цьому сторони узгодили строк дії договору  (з моменту перерахування коштів та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань), порядок повернення суми допомоги та відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.

          Впродовж липня-жовтня 1995 року Міністерством фінансів України через Національний банк України фінансову допомогу у загальній сумі 200 млрд. крб. Було перераховано на рахунок фірми.

          В подальшому 25.05.2001р. Міністерством фінансів України (Кредитор), дочірнім підприємством „Фірма Дніпромед” ДАК „Укрмедпром” (Сторона 1), що є правонаступником державної Дніпропетровської фірми по будівництву та експлуатації підприємств Державного комітету по медичній та мікробіологічній промисловості та відповідачем (Сторона 2)був укладений договір переводу боргу за №101-09/09. Відповідно до зазначеного договору Сторона 1 передала, а Сторона 2 (відповідач) прийняла на себе зобов'язання Сторони 1 перед Кредитором та стала боржником за договором №18/95 від 04.07.1995р. у сумі 2 (два) мільйона гривень, яку зобов'язалася повернути у строк до 31.12.2001 року.

          В установлені строки повернення вказаної суми боржником здійснено не було.

          03.01.2006р. відділення Державного казначейства у м. Дніпродзержинську звернулося з поданням до ДПІ у м. Дніпродзержинську з вимогою про прийняття заходів щодо повернення цільового кредиту у сумі 2 000 000грн. та нарахованої пені у розмірі 5 299 560,39 грн. З розрахунку пені, наданого до суду, убачається нарахування пені здійснено за період з 01.12.1996р. по 30.11.2005р. із розрахунку 120% від ставки НБУ за кожен день прострочки.

          З дослідження матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо отримувача грошових коштів за позовом.

          Як убачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи позивачем первинні позовні вимоги були змінені та позовні вимоги сформульовані наступним чином: стягнути з ДП „Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво ДАК „Укрмедпром” прострочену заборгованість за бюджетною позичкою на загальну суму 7 299 560,39 грн. на підставі подання відділення Державного казначейства у м. Дніпродзержинську.

          У поданні відділення Державного казначейства у м. Дніпродзержинську за №2 від 03.01.2006р. визначено, що кошти підлягають зарахуванню до Державного бюджету України за реквізитами Державного казначейства України.

          Тобто, повернення бюджетної позички належить здійснити до Державного бюджету України, а не на користь Міністерства фінансів України, податкового органу чи державного казначейства, як то зазначає господарський суд.           

           Матеріалами справи посвідчується, що предметом спору є фінансова допомога в сумі 200 млрд. крб., яка надана на зворотній, безоплатній основі державній Дніпропетровській фірмі по будівництву та експлуатації підприємств Державного комітету по медичній та мікробіологічній промисловості на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.1995 року № 187 „Про заходи прискорення виробництва ліків і медпрепаратів” (п. 2) за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України.  

            Принципи формування, розміщення, зберігання і т.і. запасів державного матеріального резерву регулюються Законом України „Про державний матеріальний резерв”, відповідно до якого матеріальний резерв може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України; контроль за використанням Кабінетом Міністрів України державного резерву здійснюється Верховною Радою України.

            Законами України Про державний бюджет України на 2005 (ст. 24) та 2006 (ст. 22) роки  органи державної податкової служби України визнані органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, що в свою чергу узгоджується з п. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України щодо визначення органів стягнення.

             В силу п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України для стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

             Колегія суддів поділяє думку господарського суду про необхідність застосування у даному випадку норм Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі –Закон №2181), яким регулюються порядок стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, на який посилається Бюджетний кодекс України, однак, вважає, що приписи даного Закону мають застосовуватися не в повному обсязі, а лише в частині, яка регламентує механізм стягнення бюджетної заборгованості, як то зазначено в Бюджетному кодексі.

             З огляду на викладене, застосування господарським судом приписів ст. 15 зазначеного Закону (Строки давності) до спірних правовідносин, є неправомірним. Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування, як то визначено в преамбулі Закону № 2181.

              Таким чином, при обчисленні строків позовної давності слід керуватися приписами цивільного законодавства.

              Оскільки останній термін повернення фінансової допомоги за обставинами справи виник для відповідача 31.12.2001р., трирічний строк позовної давності, передбачений Цивільним кодексом УРСР, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, до спірних правовідносин належить застосовувати правила Цивільного кодексу України (п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

              Пунктом 6 ст. 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

           За викладених обставин твердження господарського суду про закінчення строку позовної давності за даним позовом є помилковим.

           Вимоги податкового органу щодо повернення суми фінансової допомоги, наданої відповідачу на зворотній основі, є правомірними, доведеними матеріалами справи і підлягають задоволенню.                  

           При цьому колегія суддів не убачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5 299 560,39 грн., оскільки умовами договору про надання фінансової допомоги не передбачено нарахування пені із застосуванням ставки НБУ.            

          З огляду на викладене апеляційна скарга та апеляційне подання підлягають частковому задоволенню.

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України,  суд   

                                                             ПОСТАНОВИВ :           

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніп?родзержинську та апеляційне подання Прокуратури м. Дніпродзержинська задовольнити частково.

            Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року у справі № 37/12 (38/139) скасувати.

            Позов задовольнити частково.

            Стягнути з дочірнього підприємства „Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.., вул. Індустріальна, 5а, рах. №№26003302171844,  26004301171844 у філії відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинську, МФО 305501, код ЄДРПОУ 25009410) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень.

            В решті позовних вимог відмовити.

            Стягнути з дочірнього підприємства „Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.., вул. Індустріальна, 5а, рах. №№26003302171844,  26004301171844 у філії відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинську, МФО 305501, код ЄДРПОУ 25009410) на користь Державного бюджету України 486 грн. державного мита.

            Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні виконавчі листи.

             Постанова набирає зако?нної сили з моменту проголоше?ння і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

           Головуючий                                                                               І.Л.Кузнецова

           Судді:                                                                                           І.В.Тищик

                                                                                                                  Л.О.Чимбар