Постанова

від 13.07.2006 по справі 16/1440

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/1440

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" липня 2006 р.                                                          Справа №  16/1440

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Голубєвої Г.К.

суддів:                                                                        Горшкової Н.Ф.

                                                                                   Майора Г.І.

при секретарі                                                            Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Коваленко Т.М., довіреність № 3 від 01.01.2006 року,

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  у          м. Житомирі, м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "25" жовтня 2006 р. у справі №  16/1440 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі,                      м. Житомир

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі, м. Житомир

про зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особових справах на суму  39368,45 грн.

з перервами  в судовому засіданні з 02.02.2006 року по 09.03.2006 року, з 18.05.2006 року по 22.06.2006 року, з 22.06.2006 року по 13.07.2006 року згідно ст.150 КАС   України,  -

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2005 року  у справі № 16/1440 задоволено позов Управління Пенсійного  фонду України в Житомирському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі здійснити дії по підписанню з Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирському районі актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання щодо неузгоджених  сум боргу - 39368,45 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Житомирі звернулося до суду з апеляційною скаргою (а.с. 95-100, т. 1), в якій просить скасувати рішення господарського суду від 25.10.2005 року  у справі № 16/1440. В підтвердження своїх вимог посилається на норми Угоди про взаємне визнання  прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків, яка підписана 09.09.1994 року державами  колишнього СРСР, в т.ч. і Україною. Одночасно зазначає, що господарський суд  не вправі був застосовувати норми міжнародних договорів, зокрема Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки вона не ратифікована Верховною Радою України.

Окрім того, апеляційна скарга мотивована тим, що позов Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі суперечить закону, оскільки законодавством  не передбачено такого способу захисту порушеного права як примус погодитися. Зазначає, що до 01.01.2004 року Пенсійний фонд не був страховиком, а пенсії по інвалідності в зв'язку з нещасним випадком  на виробництві не були страховими виплатами, тому посилання позивача на ст. 26 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка регламентує відносини між страховиками, як на підставу регресної  вимоги, є необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної  скарги.

Позивач у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу (а.с. 170-171, т. 1) вимоги апеляційної скарги не визнав, вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити  його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що посилання відповідача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, від 09.09.1994 року є безпідставними, оскільки  її дія не поширюється на спірні правовідносини.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

12.07.2006 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення апеляційного розгляду за наявними в справі матеріалами, у зв'язку з відпусткою повноважного представника позивача.

Колегія суддів, порадившись на місці, заслухавши думку представника відповідача, вважає, що відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегією  суддів встановлено такі обставини.

За період з 01.05.2002 року по 30.04.2005 року відповідачем не беруться до заліку та не відшкодовуються витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок  нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,  та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок  нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсіонерам,  яким призначені пенсії відповідно до ст. 23, п. "а", "в", "г" ст. 26, ст. 37, 38 Закону України "Про пенсійне  забезпечення".

Відповідач не погоджується підписати акти щомісячної звірки витрат, мотивуючи це тим, що нещасний випадок з громадянами Сидорчуком А.М., Голоденком О.П., Смірновим Є.Ф., Забродським М.М., Міненком О.В. стався на території республік колишнього СРСР, а також тим, що акт про нещасний випадок, що стався  з громадянами  Кислицьким О.Л., Волинчуком М.В. не відповідає вимогам законодавства, чинного  на момент складання цих актів.

Проте управлінням Пенсійного фонду України в Житомирському  районі  проводиться виплата і доставка пенсії наступним громадянам:

- Міненку Олександру Васильовичу. Нещасний випадок стався на території Тюменської області РРСР, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 20.02.1989 року № 1;   ІІІ група інвалідності довічно (витяг з акту ВТЕК № 078504 від 06.04.1992 року);

- Голоденку Олександру Петровичу. Нещасний випадок стався на території Казахської РСР, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 20.10.1971 року; ІІІ група інвалідності  довічно (витяг з акту ВТЕК № 005824 від 22.08.1972 року);

-  Забродському Миколі Миколайовичу. Нещасний випадок стався на території Російської РСР, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 13.02.1973 року № 1; ІІ група інвалідності довічно (витяг з акту ВТЕК № 044917 від 15.04.1991 року);

- Смірнову Євгену Федоровичу. Нещасний випадок стався на території Російської РСР, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 01.02.1951 року № 1;

- Сидорчуку Андрію Миколайовичу. Відповідно до ухвали Народицького суду Червоноармійського району Житомирської області встановлено факт трудового каліцтва Сидорчука Андрія Миколайовича.

Судовою колегією враховуються приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, відповідно до яких обставини, встановлені  судовим  рішенням в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

- Кислицькому Олександру Леонтійовичу. Нещасний випадок стався на території України, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 15.05.2001 року № 1; І група інвалідності довічно (витяг з акту МСЕК № 016597 від 07.06.2001 року);

- Волинчуку Михайлу Івановичу.  Нещасний випадок стався на території Української РСР, акт про нещасний випадок на виробництві від 15.08.1968 року; ІІІ група інвалідності (витяг з акту МСЕК № 027510 від 20.11.1968 року).

Загальна сума витрат, пов'язаних з виплатою і доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві вказаним громадянам, за період з 01.05.2002 року по 30.04.2005 року становить 39368,45 грн..

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Житомирі підписати акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2002 року по 30.04.2005 рок стосовно вищезазначених осіб.

Судова колегія вважає, що позивач мав право на звернення до суду з позовом  про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Радомишльському районі Житомирської області вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат по виплаченим пенсіям по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України і згідно статті 8 того ж закону Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до статті 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення” призначення пенсій  і  оформлення  документів  для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статті 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 № 1105 (з відповідними змінами та доповненнями) передбачають обов'язок Фонду соціального страхування  від  нещасних  випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні,  пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 року   Фонд  сплачує  страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей),  які потерпіли  на  виробництві до 1 квітня 2001  року,  з  того  часу,  коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право  цих  працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги,  або коли таке право встановлено в  судовому порядку.

Потерпілі, документи  яких не передані до Фонду,  продовжують отримувати  належні виплати  та  соціальні  послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Спір виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсій громадянам, нещасний випадок з якими стався за межами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Посилання відповідача на те, що  Угода від 13.03.1992 року не може бути прийнята до уваги у зв'язку з тим, що вона  не ратифікована Верховною Радою України, є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2000 року № 9-рп/2000 встановлена неконституційність  положень статті 7 Закону України "Про міжнародні договори", а саме ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про ратифікацію.

Тому посилання позивача  на норми зазначеної Угоди є правомірними.

Обґрунтуванням відповідачем своєї позиції стосовно відмови виконати дії по підписанню актів взаємозвірки із УПФУ  положеннями Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків,  від 09.09.1994 року є неправомірними, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ним трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій, що відповідає і вимогам цивільного законодавства, зокрема ст. 1195 ЦК України та ст. 456 ЦК Української РСР.

Тобто відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.    

Відповідач відмовився підписати акт звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянам Сидорчуку А.М., Голоденку О.П., Смірнову Є.Ф., Забродському М.М., Міненку О.В., Волинчуку М.В., які отримали  каліцтво на території колишніх республік СРСР , тобто в той період, коли діяло законодавство СРСР.

Судова колегія вважає, що дія  Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватись на вищезазначені випадки,  оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на зазначених громадянин, оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.

Судовою колегією не приймаються до уваги в якості заперечень  посилання відповідача на невідповідність актів про нещасний випадок вимогам законодавства до таких актів, оскільки  питання правомірності призначення пенсій не є предметом даного спору та відносилося до компетенції Пенсійного фонду України на момент призначення пенсій.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Одночасно, судовою колегією береться до уваги наступне.

Відповідно до акту звірки витрат по пенсійним справам осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, на суму позову 39368,45 грн. за період з 01.04.2002 року по 01.05.2005 року Фондом соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі відшкодована позивачу сума в  розмірі 737,95 грн., яка помилково не врахована УПФУ в Житомирському районі на момент подання позову. Даний факт також не заперечується позивачем, про що свідчить підпис посадової особи та печатка  УПФУ у Житомирському районі  на вищезгаданому акті звірки.

За таких обставин,  позовні вимоги про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,  в сумі 737,95 грн. не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2005 року у справі № 16/1440 - слід змінити в цій частині.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у             м. Житомирі, м. Житомир  -  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2005 року у справі № 16/1440 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щодо неузгоджених сум боргу в сумі 38630,05 грн.."

В решті позову відмовити."

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання нею законної сили, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

4. Справу № 16/1440  повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий   суддя                                                              Голубєва Г.К.

 судді:

                                                                                           Горшкова Н.Ф.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддрук: 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - в наряд