Постанова

від 09.07.2015 по справі 808/1002/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року 11:50Справа № 808/1002/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Яланської В.А. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД» (далі - позивач або ТОВ «ВБК «ЛПБУД») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252202 від 31 січня 2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки від 06.01.2015 №8/08-28-22-12/33527938, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000252202 від 31 січня 2015 року, оскільки всі операції з господарської діяльності щодо виконання робіт за субпідрядними договорами №14/07 від 14.07.2014 з ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», №15/07 від 15.07.2014 з ТОВ «МДНС» та №11/08 від 11.08.2014 з ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», а також з поставки ТОВ «БК АРТБІЛД» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» товару позивачу у липні та серпні 2014 року документально підтверджені. Документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Таким чином, реальність виконання робіт ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «МДНС» та ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», а також з поставки товару ТОВ «БК АРТБІЛД» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» підтверджується первинними документами - актами прийомки виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, видатковими та податковими накладними відповідно. Вважає, що сума податку на додану вартість у розмірі 76 037 грн., сплачена ТОВ «ВБК «ЛПБУД» його контрагентам, в складі вартості виконаних робіт та поставленого товару, правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, і ТОВ «ВБК «ЛПБУД» не порушувало пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що перевіркою відображених у рядку 1 декларацій позивача з податку на додану вартість за липень-серпень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3» встановлено, що на формування цих показників значний вплив мали операції з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Згідно аналізу баз даних податкової звітності, яка була надана підприємством до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, встановлено, що ТОВ «ВБК «ЛПБУД» виписані податкові накладні на користь контрагентів в сумі ПДВ до 10000,00 грн., які відображені в податковій звітності та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні. Також, відповідач посилається на те, що у нього наявна податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МДНС», де, зокрема, вказано, що «звіркою встановлена невідповідність задекларованих ТОВ «МДНС» сум податкового кредиту даним реєстрів отриманих податкових накладних, що свідчить про сумнівність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у липні 2014 року.

З урахуванням викладених обставин вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000252202 від 31 січня 2015 року винесено цілком законно та обґрунтовано, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВБК «ЛПБУД» (код ЄДРПОУ 33527938) зареєстровано в якості юридичної особи 18.04.2005 про що зроблено реєстраційний запис за №1 103 102 0000 005021.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є:

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.;

43.21 Електромонтажні роботи;

43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.;

46.76 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

ТОВ «ВБК «ЛПБУД» взято на податковий облік 25.04.2005 за №4504. На теперішній час знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 10.05.2015 № 11719225.

У період з 22.12.2014 по 26.12.2014 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВБК «ЛПБУД» з питань дотримання вимог діючого податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з рядом контрагентів у липні та серпні 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №8/08-28-22-12/33527938 від 06.01.2015 (далі - Акт перевірки) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВБК «ЛПБУД» (код за ЄДРПОУ 33527938) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «МДНС» (код за ЄДРПОУ 39046875), ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ» (код ЄДРПОУ 38970311), ТОВ «БК АРТБІЛД» (код за ЄДРПОУ 39073013) за липень 2014 року та з ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» (код за ЄДРПОУ 36350905), ТОВ «ОСОБА_4 ГРУП» (код за ЄДРПОУ 39207138) за серпень 2014 року.

Згідно з висновками Акта перевірки позивачем за вказаний період порушено пп.14.1.181 п.1.4.1 ст.14, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, загальною сумою 76 037,00 грн.: за липень 2014 року - 56 790,00 грн. та за серпень 2014 р. у розмірі 19 247,00 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252202 від 31.01.2015р. за платежем податок на додану вартість на суму 114 055,50 грн., з них: основний платіж - 76 037,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 38 018,50 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000252202 від 31.01.2015 є висновок відповідача про те, що ТОВ «ВБК «ЛПБУД», порушуючи пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, у липні-серпні 2014 року завищило податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3» на 76 037 грн., а саме: у липні 2014 р. - на 56 790 грн., у серпні 2014 р. - 19 247 грн.

На стор.3 акта перевірки Відповідач зазначив, що перевіркою відображених у рядку 1 декларацій з податку на додану вартість за липень-серпень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3» встановлено, що на формування цих показників значний вплив мали операції з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З огляду на вказане твердження суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 201.8. ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України забороняється включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, та/або якщо податкові накладні складені суб'єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.

Також, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

На момент існування господарських взаємовідносин між ТОВ «ВБК «ЛПБУД» та його контрагентами за субпідрядним договором №14/07 від 14.07.2014 р., укладеним з ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», субпідрядним договором №15/07 від 15.07.2014р., укладеним з ТОВ «МДНС», субпідрядним договором №11/08 від 11.08.2014 р., укладеним з ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», та за правочинами з поставки товару 16.07.2014 р., 17.07.2014 р., 18.07.2014 р. ТОВ «БК АРТБІЛД», а також 08.08.2014 р., 09.08.2014 р.. 11.08.2014 р. - ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», позивач та перелічені суб'єкти господарювання були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Проти вказаної обставини відповідач не заперечує.

Отже, ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», як зареєстровані платники ПДВ, мали право складати податкові накладні у день виникнення податкових зобов'язань та видавати їх ТОВ «ВБК «ЛПБУД».

Крім того, Відповідач в акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні посилається на порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України. Зазначає, що ТОВ «ВБК «ЛПБУД» виписані податкові накладні на користь контрагентів в сумі ПДВ до 10000,00 грн., які відображені в податковій звітності та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ, Перехідні положення ПК України з 1 січня 2012 року реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 000 грн.

І тільки з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (абз.8 п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач надавав відповідачу для перевірки податкові накладні №67 від 16.07.2014 (сума ПДВ - 2 126,62 грн.), №69 від 17.07.2014 (сума ПДВ - 7600,81 грн.), №71 від 18.07.2014 (сума ПДВ - 7 638,58 грн.), отримані від ТОВ «БК АРТБІЛД», податкові накладні №93 від 15.07.2014 (сума ПДВ - 9 995 грн.), №475 від 24.07.2014 (сума ПДВ - 8 647,70 грн.), видані Позивачу ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», податкову накладну №932 від 31.07.2014 (сума ПДВ - 20 781,36 грн.), складену ТОВ «МДНС»; податкові накладні №362 від 08.08.2014 (сума ПДВ - 5 327,13 грн.), №363 від 09.08.2014 (сума ПДВ - 3 997,07 грн.), №364 від 11.08.2014 (сума ПДВ - 2 152,09 грн.), отримані Позивачем від ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», податкову накладну №114 від 28.08.2014 (сума ПДВ - 7770,92 грн.)

Як вбачається з наведеної інформації, з усіх перелічених податкових накладних є лише одна податкова накладна №932 від 31.07.2014, складена ТОВ «МДНС», у якій сума ПДВ перевищує 10 000 грн. Ця податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідна відмітка на самій податковій накладній. Решта податкових накладних, враховуючи вимоги чинного законодавства, не повинні були вноситися до Реєстру, оскільки були складені до 01 лютого 2015 року та сума ПДВ в них становила менше 10000 грн.

Отже, посилання Відповідача на порушення ТОВ «ВБК «ЛПБУД» п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставним.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, як вказав сам Відповідач в акті перевірки, контрагенти Позивача нараховували податкові зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями за переліченими договорами та правочинами.

Таким чином, ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3» були зобов'язані у період дії господарських взаємовідносин з ТОВ «ВБК «ЛПБУД» нараховувати податок на додану вартість та мали право складати податкові накладні, а ТОВ «ВБК «ЛПБУД», враховуючи вимоги чинного законодавства, мало право сформувати податковий кредит. Тому висновок ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжя щодо завищення позивачем суми ПДВ, віднесеної до складу податкового кредиту, у липні та серпні 2014 року на 76 037 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо посилання Відповідачем на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, отриману від інших органів ДФС України, слід вказати на таке.

Так на стор.11 акта перевірки Відповідач наводить витяги з податкової інформації №2574/26-55-22-09/39046875 від 26.08.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МДНС», де, зокрема, вказано, що «звіркою встановлена невідповідність задекларованих ТОВ «МДНС» сум податкового кредиту даним реєстрів отриманих податкових накладних, що свідчить про сумнівність операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у липні 2014 року».

Наведені факти можуть свідчити про порушення ТОВ «МДНС» норм податкового законодавства, але за це порушення не може нести відповідальність інша особа - ТОВ «ВБК «ЛПБУД», яке є покупцем послуг у цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов'язанням контрагента, чи по зобов'язанням контрагента постачальника позивача.

Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальність за наслідки невиконання постачальником обов'язків з декларування своїх податкових зобов'язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередній правопорушник.

Застосування відповідальності у вигляді зменшення податкового кредиту позивача, фактично змінює правові засади застосування відповідальності при порушеннях діючого законодавства - за порушення, що можливо вчиненні однією особою (вказана обставина не досліджувалась і не доведена), покладається відповідальність на інших осіб, що є неприпустимим, тобто запроваджується колегіальна відповідальність за порушення законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, в той час, коли Основним Законом - Конституцією України статтею 61 закріплюється індивідуальний характер відповідальності. З матеріалів перевірки не вбачається порушення вимог Податкового кодексу України позивачем, а отже відповідальність за можливе не перерахування податку, сплаченого позивача своєму контрагенту, до бюджету, є відповідальністю виключно такого контрагента.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ

«Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція повністю відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифіковану Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року та існуючий практиці Європейського суду з прав людини, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та мають застосовуватися національними судами про розгляді справ.

Так, рішенням Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Бульвес АД проти Болгарії» встановлено, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань... Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, судами в цих справах визначено, що національна влада не може розповсюджувати негативні наслідки порушення податкового законодавства одними особами на інших осіб, за відсутності доказів обізнаності таких осіб щодо податкових правопорушень.

Позивач виконав всі передбачені чинним законодавством вимоги щодо ідентифікації постачальника та встановлення його податкового та юридичного статусу.

Щодо посилання відповідача, на сторінки 2 Акту перевірки, що у контрагента позивача - ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ» по штату працює 5 осіб, які не могли виконати весь обсяг будівельних робіт зазначених в акті форми КБ-2 приймання виконаних робіт за липень 2014 року, суд зазначає наступне.

Норми чинного законодавства не зобов'язує суб'єктів господарської діяльності перевіряти своїх контрагентів на предмет того з ким ще вони співпрацюють, де закуповують товар, який мають штат працівників і наявність виробничих потужностей та основних фондів.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, здійснення господарської діяльності одним, двома чи іншою кількістю працівників, без залучення (чи з залученням) трудових, технічних та інших ресурсів не є порушенням вимог чинного законодавства, що регулює питання ведення господарської діяльності. Відповідно відсутні підстави вважати, що укладені угоди не спричинили реального настання юридичних наслідків. До того ж, ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ» міг залучати працівників для виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів, що не заборонено чинним законодавством.

Що стосується не надання до перевірки товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом В Україні» зазначені Правила затверджено з метою забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті. В самих Правилах зазначено, що ними визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила дають визначення термінам: «вантажовідправник», «вантажоодержувач», «договір про перевезення вантажів» тощо.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм та визначення термінів, Правила опосередковують відносини між Перевізником, з одного боку, та Замовником послуг з перевезення (вантажовідправником, вантажоодержувачем) з другого, які виникають при здійснені перевезень на підставі договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом. Відповідно товаро-транспортна накладна (ТТН) є документом, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника, як учасників транспортного процесу.

Але позивач та його контрагенти, в даному випадку, не є учасниками транспортного процесу - Замовниками, оскільки для перевезення товару, що поставлявся згідно договорів купівлі - продажу №04/08-14 від 04.08.2014 та №01/07/2014 від 01.07.2014, перевізник не залучався. Відповідно до п.3.2 договору №04/08-14 від 04.08.2014 постачання товару до «Покупця» (ТОВ «ВБК «ЛПБУД») здійснюється транспортом «Продавця» (ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ»). Згідно до п.3.4 договору, при отриманні товару Покупець отримує від Продавця оригінали документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Аналогічні відомості зазначені в п.2.3 та 2.5 договору №01/07/2014 від 01.07.2014 укладеного між ТОВ «ВБК «ЛПБУД» та ТОВ «БК АРТБІЛД».

Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені. Відповідно до цієї Постанови пакет документів на перевезення залежить від специфіки перевезень. Так, якщо перевезення здійснюється на підставі договору перевезення то має бути, зокрема, ліцензія на провадження відповідного виду діяльності або ліцензійна картка, ТТН тощо. При перевезені для власних потреб ані ліцензія, ані ТТН не потрібні.

ОСОБА_5 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ані ПК України, які є спеціальними актами та мають вищу юридичну силу не відносять ТТН до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку та не ставлять право платника податку на оприбуткування товару та формування податкового кредиту в залежність від наявності чи відсутності ТТН.

Щодо реальності наведених в акті перевірки господарських операцій, то слід звернути увагу на таке.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема в даній нормі права зазначено, що:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

ТОВ «ВБК «ЛПБУД» було укладено договори підряду №9 від 10.07.2014 з АТ «Ощадбанк» та договір підряду №07/07 від 01.07.2014 з Громадською спілкою захисту прав та соціальної підтримки співробітників УМВС України в Запорізькій області на проведення поточного ремонту.

Частиною 1 ст.838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Позивач уклав договори субпідряду зі своїми контрагентами, а саме: №14/07 від 14.07.2014 з ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», №15/07 від 15.07.2014 з ТОВ «МДНС» та №11/08 від 11.08.2014 з ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», що не заборонено чинним законодавством.

В межах зазначених договорів субпідрядники виконали ряд робіт, що підтверджується відповідними актами прийомки виконаних будівельних робіт за липень, серпень 2014 р. (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за липень, серпень 2014 р. (форма №КБ-3).

Крім того, як зазначалося, в період, що перевірявся, позивач вчинив правочини з постачання будівельних матеріалів з ТОВ «БК АРТБІЛД» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Надані позивачем під час перевірки акти форми №КБ-2в за липень, серпень 2014 р., що свідчить про передачу ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «МДНС» та ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3» виконаних робіт ТОВ «ВБК «ЛПБУД», відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є первинними документами в розумінні цього Закону, а сама форма акта затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.10.2009 №554.

Аналогічною є ситуація з видатковими накладними, за якими був отримані будівельні матеріали (товар) від ТОВ «БК АРТБІЛД» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ».

Таким чином, операції з господарської діяльності щодо виконання робіт за субпідрядними договорами №14/07 від 14.07.2014 з ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», №15/07 від 15.07.2014 з ТОВ «МДНС» та №11/08 від 11.08.2014 з ТОВ «ЄВРО ОСОБА_3», а також з поставки ТОВ «БК АРТБІЛД» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» товару Позивачу у липні та серпні 2014 року документально підтверджені.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - ОСОБА_5 № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 68/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальність господарських, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надавались як до перевірки так і до матеріалів справи, а саме:

- договором підряду №9 від 10.07.2014 та договором підряду №07/07 від 01.07.2014;

- субпідрядними договорами №14/07 від 14.07.2014, №15/07 від 15.07.2014 та №11/08 від 11.08.2014;

- договорами купівлі-продажу №04/08-14 від 04.08.2014 та №01/07/2014 від 01.07.2014;

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року;

- актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року;

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 року;

- актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року;

- видатковими накладними: №РН-0000067 від 16.07.2014, №РН-0000069 від 16.07.2014; №РН-0000071 від 18.07.2014; №РН-0000376 від 08.08.2014; №РН-0000377 від 09.08.2014; №РН-0000378 від 09.08.2014;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2014 року;

- податковою накладною №114 від 28.08.2014 від ТОВ «ОСОБА_4 ГРУП»;

- податковою накладною №362 від 08.08.2014 від ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ»;

- податковою накладною №363 від 09.08.2014 від ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ»;

- податковою накладною №364 від 08.08.2014 від ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ»;

- податковою накладною №93 від 15.07.2014 від ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ»;

- податковою накладною №475 від 24.07.2014 від ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ»;

- податковою накладною №932 від 31.07.2014 від ТОВ «МДНС»;

- податковою накладною №67 від 16.07.2014 від ТОВ «БК АРТБІЛД»;

- податковою накладною №69 від 17.07.2014 від ТОВ «БК АРТБІЛД»;

- податковою накладною №71 від 18.07.2014 від ТОВ «БК АРТБІЛД»;

Також, на підтвердження реальності господарських операцій та руху активів позивачем додатково надані суду документи, які долучені до матеріалів справи, а саме:

- копія договору підряду №19/05 від 19.05.20104 з Запорізькою обласною благодійно членською організацією «Панацея»;

- копія договору підряду №04/08 від 04.08.20104 з Запорізькою обласною благодійно членською організацією «Панацея»;

- копія рахунка - фактури №РФ-0000114 від 28.08.2014;

- копія рахунка - фактури №МН-073170 від 31.07.2014;

- копія рахунка - фактури №СФ-0000475 від 24.07.2014;

- копії банківських виписок з AT «Ощадбанк»;

- копії банківських виписок з ПАТ «Фідобанк»;

- копія форми №КБ-3 за серпень 2014 року за договором підряду №9 від 10.07.2014 з ПАТ «Державний ощадний банк України»;

- копія акта №03 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року;

- копія форми №КБ-3 за серпень 2014 року за договорові підряду №04/08 від 04.08.20104 з Запорізькою обласною благодійно членською організацією «Панацея»;

- копія акта №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року;

- копія форми №КБ-3 за липень 2014 року за договором підряду №19/05 від 19.05.20104 з Запорізькою обласною благодійно членською організацією «Панацея»;

- копія акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року;

- копія форми №КБ-3 за липень 2014 року за договором №07/07 підряду на поточний ремонт від 07.07.2014 з ГСЗПСПС УМВС України в Запорізькій області;

- копія акта №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року;

- копії складських записок;

- копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів);

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; тощо.

Первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В свою чергу, податковий орган, ґрунтує свої висновки на припущеннях, що є неприпустимим в силу норм чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки №8/08-28-22-12/33527938 від 06.01.2015, про порушення ТОВ «ВБК «ЛПБУД» вимог пп.14.1.181 п.1.4.1 ст.14, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31 січня 2015 №0000252202 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31 січня 2015 №0000252202.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД» судовий збір у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко