Ухвала

від 19.11.2015 по справі 808/1002/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 808/1002/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК «ЛПБУД» (далі - ТОВ «ВБК «ЛПБУД») звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000252202 від 31.01.2015 року, яким ТОВ «ВБК «ЛПБУД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 055,50 грн., з яких за основним платежем в розмірі 76 037 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 018,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року позов задоволено, повернуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 228,11 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 22.12.2014 року по 26.12.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВБК «ЛПБУД» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «МДНС», ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ», ТОВ «БК АРТБІЛД» за липень 2014 року та з ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «ЄВРО АТЛАНТ ГРУП» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт №8/08-28-22-12/33527938 від 06.01.2015 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи пп.14.1.181 п.1.4.1 ст.14, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, загальною сумою 76 037, грн. за липень 2014 року в розмірі 56 790 грн., за серпень 2014 року у розмірі 19 247 грн.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманих від інших податкових органів актів перевірки контрагентів позивача щодо нереальності здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000252202 від 31.01.2015 року, яким ТОВ «ВБК «ЛПБУД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 055,50 грн., з яких за основним платежем в розмірі 76 037 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 018,50 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визнача ється виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з контрагентами наступні договори купівлі-продажу товару,а саме: з ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» договір №04/08-14 від 4.08.2014 року, з ТОВ «БК АРТБІЛД» договір №01/07-14 від 1.07.2014 року,а також уклав договори субпідряду на здійснення будівельно-монтажних робіт з ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ» №14/07 від 14.07.2014 року, з ТОВ «МДНС» №15/07 від 15.07.2014 року, з ТОВ «ЄВРО АНТЛАНТ ГРУП» №11/08 від 11.08.2014 року.

Здійснення позивачем господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт , платіжними документами тощо.

Отримані за договорами з контрагентами ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ», ТОВ «БК АРТБІЛД» товаро - матеріальні цінності оприбутковані на склад, використані у власній господарській діяльності, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за липень - серпень 2014 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надані належні докази нереальності господарських відносин позивачем з контрагентами, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «ВЕЛЬФ ДІМ» , ТОВ «МДНС», ТОВ «ЄВРО АНТЛАНТ ГРУП», ТОВ «БК АРТБІЛД», ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ - ЗМІЇНИЙ» були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність скасування винесеного ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкового повідомлення - рішення №0000252202 від 31.01.2015 року.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України присудив на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 228,11 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко